Рішення № 46683942, 08.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р.Справа № 922/4605/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (м. Харків) про витребування майна, за участю представників:

позивача - Олійник К.Ю. (довіреність №126 від 03.04.2015 р.),

відповідача - Мілованова С.Б. (довіреність №105/01 від 30.09.2014 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (надалі - відповідач) на свою користь скульптурну композицію "Вогонь знань", розміщену біля входу у корпус "Б-8" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем майнових прав в частині обмеження у користуванні та розпорядженні майном, що належить позивачу.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу в позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що право власності на скульптурну композицію не визначено, а її демонтаж повинен бути узгодженим з власником земельної ділянки, тобто з відповідачем, та вважає, що позивач жодним документом не довів право власності на скульптурну композицію.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. у справі №922/4605/14 скасовано, справу №922/4605/14 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 13.05.2015 р., справу №922/4605/14 призначено судді-доповідачу Ольшанченко В.І.

Позивач надав письмове пояснення по справі, в якому просить долучити до матеріалів справи дані пояснення та копії документів, що вказані у ньому. До цих письмових пояснень позивач додав копії сторінок газети „Освіта України" №42 (270) від 21.09.2001 р. та газети „Академія" №2 (32) за лютий 2001 р., паспорта та нотаріально засвідчену копію заяви скульптора Мамедова К.С. огли від 01.07.2015 р., в якій він зазначає, що скульптурна композиція була виготовлена на замовлення позивача. Виготовлення та монтаж її було завершено у 2002 році. Результатом його творчості є чотириметрова композиція із бронзи, що складається з кулі та трьох силуетів, які уособлюють полум'я. Цією заявою Маммедов К.С. огли підтверджує, що передача скульптурної композиції „Вогонь знань", яка є результатом його творчої діяльності, була добровільною, про що ним була подана 09.12.2005 р. відповідна заява до ректора позивача.

Розглянувши це клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності №18 від 11.04.1995 р. відповідачу належать майно Державного підприємства Харківський державний проектний інститут, приватизованого за Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств".

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень №36 від 01.02.1998 р. позивач орендував не житлові приміщення (літ „А-5", „Б-8", „В-3"), по вул. Лермонтовській, 27, у м. Харкові.

На підставі акту на право постійного користування серії ХР-33-01-001905 від 12 березня 1999 р., в користуванні відповідача (АТ "Харківській проектний інститут" реорганізовано у ТОВ "Харківський проектний інститут" за рішенням загальних зборів - протокол №1 від 31 січня 2011 р., зареєстровано 16.03.2011 р.) знаходилась земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, на якій рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №507 від 28.03.2001 р. позивачу, за згодою відповідача, надано дозвіл на проектування та спорудження скульптурної композиції "Вогонь знань" поблизу входу до приміщення „Б-8".

У квітні 2001 р. ТОВ Харківським науково-технічним центром „Регион" на замовлення позивача затверджено робочий проект об'єкту: скульптурна композиція „Вогонь знань".

Згідно паспорта оздоблення фасаду від 2001 р. скульптурна композиція „Вогонь знань" складається з кількох складових частин. Позивач не надав на вимогу суду решту сторінок паспорту для встановлення переліку складових частин скульптурної композиції „Вогонь знань".

Актом державної приймальної комісії від 26.02.2002 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - скульптурна композиція "Вогонь знань" по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові вказаний об'єкт, кошторисна вартість за затвердженою проектно-кошторисною документацією якого становить 54517,00 грн., прийнято в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради за №350 від 13.03.2002 р. "Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію скульптурної композиції "Вогонь знань" по вул. Лермонтовській, 27 у Київському районі" на підставі положення "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, в Харківській області", затвердженого розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації від 05.08.1999 р. №650 (з врахування внесених до нього змін), Державних будівельних норм України (ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення"), затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію скульптурної композиції "Вогонь знань" по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові ВЗО "ХГІ "НУА".

09.11.2005 р. відповідачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії RА №6376748 по вул. Лермонтовська, 27 у м. Харкові.

09.12.2005 р. Мамедов Катиб Сафар огли надав позивачу заяву, в якій просить ректора ХГУ "НУА" прийняти від нього скульптуру (макет) "Вогонь знань" в дарунок академії.

Позивачем складено оціночний акт без дати на приймання матеріальних цінностей, згідно якого комісія позивача оцінила скульптуру "Вогонь знань" (макет) 2000 року випуску в 6000,00 грн.

16.12.2005 р. позивач склав односторонній акт приймання-передачі скульптури "Вогонь знань" (макет) від Мамедова К.С. огли.

20.12.2005 р. також позивачем була складена інвентарна картка обліку основних засобів №617 із зазначенням найменування об'єкта - Скульптура макет "Вогонь знань" балансовою вартістю 6000,00 грн. В інвентарній відсутній опис, розміри об'єкту обліку.

Як зазначає позивач, впродовж дії договору оренди нежитлових приміщень №36 від 01.02.1998 р. позивач повністю виконував взяті на себе зобов'язання, однак, відповідач без будь-яких правових підстав, починаючи з 23.06.2014 р. обмежив доступ до орендованих приміщень, розташованих в корпусі „Б-8". На підтвердження неправомірності обмеження позивач посилається на складені ним акти від 23.06.2014 р., 04.07.2014 р. Через цю обставину позивач був змушений залишити орендовані приміщені та перевести учбовий процес у корпус „А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові. В зв'язку з чим, позивач вважає подальше розміщення скульптурної композиції „Вогонь знань" біля входу приміщення відповідача недоцільним. Для чого позивач 29.09.2014 р. уклав з ТОВ „ВСК" договір підряду №13 на перенесення пам'ятнику по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, але, як вказує позивач, розпочаті роботи були зупинені протиправним втручанням керівництва та працівників відповідача, які своїми фізичними діями унеможливили доступ до скульптури. При цьому керівництво відповідача посилалося на те, що виконання позивачем робіт є незаконним через те, що скульптура розташована на земельній ділянці, яка не належить позивачу. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач позбавляє позивача можливості розпоряджатися власним майном, незаконно утримуючи його.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла до 01 січня 2004 р.), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності (ст. 128 ЦК УРСР, в зазначеній редакції) у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, в редакції з 2004 р., правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись з такою вимогою, позивач повинен підтвердити його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до державних будівельних норм - Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05 жовтня 1994 р. №48, який був чинним станом на день введення малої архітектурної форми в експлуатацію, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій (п. 3.1. ДБН А.3.1-3-94).

Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії, в якому приймається рішення про введення об'єкта в експлуатацію. Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію. Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт (п. п. 3.9.- 3.11. ДБН).

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 05 серпня 1999 року за №650, зареєстрованим Харківським обласним управлінням юстиції 12 серпня 1999 р. за №78/295, затверджено Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, в Харківській області.

Вказаним Положенням встановлено порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форм власності та призначення, способів проведення будівельних робіт. Дане Положення поширюється на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів-будівель, споруд, приміщень для фізичних осіб та підприємств, їх об'єднань, установ і організацій, окремих черг, пускових комплексів.

Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством. Закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації об'єкти, які не включені до державного замовлення, підлягають прийняттю державними приймальними або державними технічними комісіями. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів житлово-цивільного призначення) здійснюється державними приймальними комісіями, які призначаються органами, що затвердили проектно-кошторисну документацію, а об'єктів житлово-цивільного призначення - державними приймальними комісіями, які призначаються районними державними адміністраціями та міськвиконкомами. Датою введення в експлуатацію таких об'єктів є дата підписання акта робочою комісією (п.п. 1.1, 2.1, 2.4, 2.8, 2.13 Положення).

Підписаний та затверджений акт державної комісії про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт (п. 2.21 Положення).

Таким чином, виходячи з вказаних вище Правил, норм та Положень, акт державної технічної комісії є документом, за яким здійснюється введення об'єкта в експлуатацію і який є підставою оформлення права власності на збудований об'єкт.

В діючому законодавстві для об'єктів, що використовуються у підприємницькій діяльності, замість терміна МАФ (мала архітектурна форма) застосовується термін „тимчасова споруда". Частини 2 і 4 статті 28 Закону України від 17.02.2011 р. №3038-VI „Про регулювання містобудівної діяльності" визначає тимчасову споруду торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності як одноповерхову споруду, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

МАФами не вважаються декоративні споруди, що використовуються для покращення естетичного вигляду загальних місць (лавки, фонтани, скульптури, дитячі ігрові площадки та ін.).

Згідно з п. 14.1.105 ст. 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування поняття „майно" розуміється в значенні, наведеному у Цивільному кодексі України.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, нерухомість має природу індивідуальної визначеності і не може вільно переміщатися у просторі, так як має стаціонарний фундамент. Цивільне законодавство передбачає залежність прав на земельну ділянку від прав на нерухомість. Крім того, Цивільним кодексом України передбачена реєстрація прав на нерухомість.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення який неможливо без їх знецінення і зміни призначення. Тимчасові споруди не мають фундаменту, а тому державній реєстрації в БТІ не підлягають.

Як встановлено судом, спірний об'єкт - скульптурна композиція „Вогонь знань", не має фундаменту, а відтак не є нерухомим майном і тому не підлягає державній реєстрації.

Посилання позивача на акт державної приймальної комісії від 26.02.2002 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - скульптурної композиції "Вогонь знань" по вул. Лермонтовській, 27 у м. Харкові, як на докази набуття права власності, суд вважає безпідставним, оскільки сам по собі акт державної приймальної комісії від 26.02.2002 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не є документом, що підтверджує право власності на вказаний об'єкт. Даний документ підтверджує ту обставину, що закінчений будівництвом об'єкт забезпечений необхідними умовами охорони праці, у відповідності з вимогами техніки безпеки і виробничої санітарії, вимогами пожежної і радіаційної безпеки та при виконанні заходів по захисту навколишнього середовища.

Посилання позивача на заяву Мамедова Катиб Сафар огли від 09.12.2005 р. про надання в подарунок ректору академії скульптури (макету) "Вогонь знань" як на доказ набуття права власності позивача на скульптурну композицію "Вогонь знань", суд вважає безпідставним, оскільки: по-перше, доказів виготовлення скульптури (макету) "Вогонь знань" особисто Мамедову Катиб Сафар огли або на його замовлення іншою підрядною організацією позивач не надав; по-друге, в заяві йде мова про макет скульптури, а отже, не вбачається прямого зв'язку між прийнятим згідно акту від 26.02.2002 р. в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - скульптурної композиції "Вогонь знань" і вказаним в заяві від 2005 року макетом.

Відповідач не заперечує проти факту створення Мамедовим К.С. огли твору „Вогонь знань" та виготовлення макету скульптури „Вогонь знань", але заперечує проти передачі Мамедовим К.С. огли в дарунок позивачу саме скульптурної композиції „Вогонь знань", а не її макету.

Факт створення макету (моделі) скульптурної композиції „Вогонь знань" саме Мамедовим К.С. огли підтверджується також копіями аркушів газет: „Освіта України" №42 (270) від 21.09.2001 р. та газети „Академія" №2 (32) за лютий 2001 р., але спростовують факт дарування Мамедовим К.С. огли цієї скульптурної композиції позивачу. В статті „Народна українська академія відзначила своє перше десятиріччя", розміщеній на третій сторінці газети „Освіта України" №42 від 21.09.2001 р., говориться, що: «Автор проекту - доцент Харківського промислового інституту К.Мамедов - створив його безкоштовно і передав в дарунок місту».

Ще одним доказом того, що Мамедов К.С. огли передав у дарунок позивачу макет, а не скульптурну композицію „Вогонь знань" є те, що всупереч її проектно-кошторисній вартості в 54517,00 грн. вона оцінена позивачем у 6000,00 грн., що підтверджує її невеликі розміри.

Нотаріально засвідчена заяви скульптора Мамедова К.С. огли від 01.07.2015 р. також не підтверджує факту виготовлення та її монтажу самим Мамедовим К.С. огли спірної скульптурної композиції на замовлення позивача, а також дарування її позивачу.

Якщо скульптурна композиція „Вогонь знань" була виготовлена на замовлення позивача, то відповідно вона стала б його власністю як службовий твір і не було б потреби її дарувати через три роки після прийняття її в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Однак, позивач не надав доказів виготовлення на його замовлення або за договором підряду Мамедовим К.С. огли або будь-якою іншою підрядною організацією саме скульптурної композиції „Вогонь знань".

Відтак посилання позивача на ст. 331 ЦК України, суд вважає безпідставними.

Взяття майна на баланс розглядається як бухгалтерсько-облікова операція, а не як безспірний правовстановлюючий документ, оскільки рішення про зарахування майна на баланс приймається юридичною особою в односторонньому порядку, і може лише опосередковано підтверджувати право власності на об'єкт за умови наявності інших безспірних доказів приналежності вказаного майна певній юридичній особі.

Згідно з п. 7 роз'яснення, наданого Вищим арбітражним судом України №02-5/225 від 02.04.1994 р., вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

До того ж, як свідчать матеріали справи, на балансі у позивача знаходиться не скульптурна композиція „Вогонь знань" вартістю згідно проектно-кошторисної документації в 54517,00 грн., а макет цієї скульптурної композиції, тобто зменшена копія вартістю у 6000,00 грн.

Позивачем не доведено дотримання процедури по оформленню тимчасової споруди відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 р. та зареєстрованого в МЮУ 22.11.2011 р. за №1330/20068. Позивачем за наданими заявами та актами не доведено приналежність саме особі - Мамедову Катибу Сафар огли скульптурної композиції "Вогонь знань"; документи надані позивачем датуються по строку груднем 2005 року, тоді як актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту об'єкт введено в експлуатацію - 26 лютого 2002 р.

Судом також встановлено, що починаючи з 01 жовтня 2014 року між сторонами у справі виникли розбіжності щодо питання демонтажу скульптурної композиції "Вогонь знань". Дана обставина не заперечується представником відповідача, що брав участь при розгляді даної справи.

Водночас, наданий позивачем в засіданні суду 25 листопада 2014 року CD-диск за вх. № 41982, який долучено судом до матеріалів справи, не є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України (постанови органів внутрішніх справ про порушення кримінального провадження, постанови про ОРД, яка є доказом в розумінні вказаної статті ГПК України, позивачем до суду не надано).

Відповідач не надав доказів належності йому на праві власності скульптурної композиції „Вогонь знань" і не заперечує володіння спірною скульптурною композицією „Вогонь знань", обґрунтовуючи своє право знаходженням її на його земельній ділянці.

Згідно статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевказане, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження права власності на об'єкт, який є предметом даного судового провадження - скульптурну композицію "Вогонь знань", вибуття її з володіння позивача, знаходження її у володінні відповідача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 181, 316, 319, 321, 331, 387 ЦК України, ст. 28 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.07.2015 р.

Суддя В.І. Ольшанченко