Постанова № 4668291, 15.05.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2009 року № 2а-631/09/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

 головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Бітківській Г.П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Житлово-експлуатаційної організації №3 до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2009 року Житлово-експлуатаційна організація №3 звернулася з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 09.02.2009 року про арешт коштів житлово-експлуатаційної організації №3 на рахунках, відкритих в ГУДК Івано-Франківської області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що кошти, які обліковуються на реєстраційних рахунках №35443004001521, №35442005001521, 35434002001521, №35435001001521 МФО 836014 код 19400156 в ГУДК Івано-Франківської області, не можуть бути примусово вилучені виконавчою службою у зв'язку з тим, що за кодом економічної класифікації видатків, призначення коштів для погашення заборгованості згідно рішень суду відсутні. Власником грошових коштів, які знаходяться на реєстраційних рахунках №35443004001521, №35442005001521, 35434002001521, №35435001001521 МФО 836014 код 19400156 є держава України. Тобто ЖЕО №3 є лише одержувачем цих коштів з обов'язком витратити їх виключно за цільовим призначенням. З посиланням на Закон України «Про виконавче провадження», вказав, що установи банків та кредитно-фінансові установи, це одні органи, а органи Державного казначейства України, це зовсім інші органи та стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, взагалі не відноситься до компетенції органів Державної виконавчої служби.

Крім того, зазначив, що порядок примусового списання коштів Державного бюджету з рахунків Державного казначейства України визначений, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», в статті 29, якою встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча в обох випадках належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних доказів.

Вислухавши представника позивача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів:

В судовому засіданні встановлено, що Житлово-експлуатаційна організація №3 міста Івано-Франківська включена до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. На рахунках в Головному управлінні Державного казначейства України в Івано-Франківській області, МФО 836014 обліковуються кошти, що не належать позивачу, а є коштами державного та місцевого бюджетів, що виділені на виконання конкретних бюджетних програм (облаштування дитячих майданчиків, прибирання доріг, фінансові дотації, тощо). На вказаних рахунках не міститься коштів, бюджетне призначення яких передбачає погашення зобов'язань позивача.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

У відповідності до частини 1 статті 2 вказаного Закону України примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Частиною четвертою вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право інших органів, установ, організацій і посадових осіб здійснювати виконавчі дії у випадках, передбачених законом.

Стаття 9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає виконання рішень іншими органами, у відповідності до частини другої якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року за №609 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (далі - Порядок).

Вказаним Порядком врегульовано виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший).

Пунктом 16 Порядку встановлено, що примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до пункту 19 Порядку безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.

Пунктом 30 Порядку передбачено, що арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця.

Пунктом 33 Порядку передбачені підстави для відмови у прийнятті до виконання органами Державного казначейства і повернення постанови про арешт та супровідних документів. Підпунктом четвертим пункту 33 Порядку такою підставою визнано випадок, коли кошторис боржника не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити арешт та безспірне списання коштів (крім рахунків з обліку власних надходжень бюджетних установ).

Згідно зі статтею 8 Бюджетного кодексу України, - бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація має такі складові частини: класифікація доходів бюджету; класифікація видатків ( в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; класифікація фінансування бюджету; класифікація боргу.

Згідно зі частиною 2 статті 12 Бюджетного кодексу України, борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (частина 1 статті 23 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Ст.ст. 30,87 Бюджетного кодексу України, вказує, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, які мають виключно державне значення.

Відповідно до ч.2 ст.25 цього ж кодексу безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань бюджетних установ, з вини яких виникли такі зобов'язання, не допускається. Виконання рішень суду в частині безспірного стягнення бюджетних коштів можливо в разі наявності відповідних бюджетних призначень на рахунках боржника.

В п.5,6 ст.51 Бюджетного кодексу України вказано, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

В судовому засіданні було встановлено, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції постановою від 09.02.2009 року, про арешт коштів боржника, накладено арешт на рахунки, які знаходяться в ГДК Івано-Франківської області за №35443004001521, №35442005001521, 35434002001521, №35435001001521 МФО 836014 код 19400156. Власником коштів, які знаходяться на цих рахунках є держава Україна, а ЖЕО №3 є одержувачем цих коштів з обов'язком їх витратити виключно за цільовим призначенням.

Згідно ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом.

Разом з цим, Державне казначейство України та його територіальні органи не є ані банками, ані кредитними установами (організаціями).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем 09.02.2009 року, при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника, не враховано вищевказаних положень статтей Закону України «Про виконавче провадження», положень статтей Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року за №609. Накладення відповідачем арешту на рахунки позивача, відкриті в органах Державного казначейства, на яких обліковуються кошти Державного та місцевого бюджетів і не належать позивачу, який є розпорядником (одержувачем) цих коштів, для примусового виконання виконавчих документів, які не містять рішень про стягнення коштів з цих рахунків чи за рахунок Державного та місцевого бюджетів є незаконним.

В статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника Житлово-експлуатаційної організації №3 міста Івано-Франківська, що містяться на рахунках в Головному управлінні Державного казначейства України в Івано-Франківській області, МФО 836014, винесеної заступником начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції 09.02.2009 року при примусовому виконанні наказу за № 4856 підставними, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, 162 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити повністю.

Постанову заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про арешт коштів Житлово-експлуатаційної організації №3 від 09.02.2009 року на рахунках відкритих у ГУДК України в Івано-Франківській області, а саме №35443004001521, №35442005001521, №35434002001521, №35435001001521 МФО 836014 код 19400156 на суму 661 051,53 грн. - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Житлово-експлуатаційної організації №3 - 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 19.05.09, як дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя: В.Д. Гундяк