Рішення № 46681458, 10.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/88/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/2067/15-г

м. Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український науковий інститут технічної екології” (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А офіс 139, ідентифікаційний код 38422164)

до відповідача: Державного підприємства “АРТЕМВУГІЛЛЯ” (84130, Донецька область, м. Слов’янськ, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66, ідентифікаційний код 32270533, електрона адреса: centrartem@gorlovka.net)

про стягнення 56 847, 75 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

30.03.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “Український науковий інститут технічної екології” надійшла позовна заява № 20-01/15 до Державного підприємство “Артемвугілля” про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 516-13 від 16.04.2013р. в розмірі 47 635,80 грн., суми інфляційних витрат за період травень 2014р. – січень 2015р. в сумі 8 259,23 грн. та 3% річних у розмірі 952 ,72 грн.

Ухвалою від 30.03.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/2067/15-г, присвоєно провадженню номер 24/88/15, справу призначено до розгляду на 18.05.2015р.

Ухвалою від 18.05.2015р. розгляд справи відкладений на 02.06.2015р.

Ухвалою від 02.06.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладений на 10.06.2015р.

09.06.2015р. на адресу суду надійшло клопотання позивача (вих. № 95-01/15 від 05.06.2015р.) про розгляд справи без участі представника ТОВ “Український науковий інститут технічної екології”.

Також позивачем надана заява (вих. № 94-01/15 від 05.06.2015р.) про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 516-13 від 16.04.2013р. в розмірі 47 635,80 грн., суми інфляційних витрат за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р. в сумі 29 012,91 грн., 3% річних у розмірі 1 605,26 грн. за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р. та 17 805,35 грн. пені на підставі п. 4.6. договору. Заява прийнята судом та задоволено, оскільки подана у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в обґрунтування вимог посилається на договір від 16.04.2013р. № 516-13 на підготовку документації у сфері поводження з відходами, на виконання умов якого позивачем виконано робіт на загальну суму 95 271,60 грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт. За виконані роботи відповідач розрахувався частково в сумі 47 635,80 грн. Отже сума основного боргу становить 47 635,80 грн. За прострочку виконання грошового зобов’язання, на підставі п. 4.6. договору, відповідачу нараховано 17 805,35 грн. пені за загальний період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 1 605,26 грн. за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р. та 29 012,91 грн. інфляції за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р. Просить суд позов задовольнити. Відповідач у судове засідання не з’явився, документи, витребувані судом, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи судом відповідач попереджений належним чином, в порядку статті 64 ГПК України.

Відповідно до пунктів 3.9.1. та 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб – учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору. Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Український науковий інститут технічної екології” (Виконавець) та Державним підприємством “Артемвугілля” (Замовник) укладено договір № 516-13 на підготовку документації у сфері поводження з відходами, за умовами якого (п. 1.1.) Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати роботи: - проведення інженерно - геодезичної зйомки комплексу породних відвалів (1-4,14 га, 2-6,2 га, 3- 11,74 га) з наступним визначенням фактичного об’єму породи, що розміщена; - проведення температурної зйомки комплексу породних відвалів {1 - 4,14 га, 2-6,2 га, 3-11,74 га); - внесення змін до паспорту МВВ діючого породного відвалу площею 11,74 га.; - формування технічного завдання на проведення робіт з розробки проекту формування єдиного породного відвалу загальною площею 22,08 га., за результатами проведених робіт. відповідно до вимог закону України «Про відходи».

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт за договором складає 95 271,60 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 15 878,80 грн. Дана ціна є договірною зі складанням відповідної угоди про договірну ціну між сторонами, яка є невід’ємною частиною договору (Додаток №1).

Оплата робіт за цим договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Замов ника на розрахунковий рахунок Виконавця у національній валюті України (п. 2.2.). Форма оплати – безготівкова (п. 2.3.).

Пунктом 2.3 1. договору сторони обумовили, що передоплата у розмірі п'ятдесяти відсотків, від вартості кожного етапу виконання робіт пере раховується на поточний рахунок Виконавця протягом 15 календарних днів після отримання від Вико навця відповідного рахунку.

Згідно п. 2.3.2. договору, подальша оплата п'ятдесята відсотків, від вартості кожного етапу виконання робіт проводиться на поточний рахунок Виконавця протягом 15 календарних днів після підписання обома сторонами акту здачі-приймання роботи.

Розділом 3 договору передбачено, що Виконавець приступає до виконання роботи після перерахування Замовником першої оплата в сумі, обумовленій в п. 2.3.1. цього Договору, і надання вихідних матеріалів у відповідність до п.1.2. цього Договору (п. 3.1.). Роботи виконуються по кожному об'єкту окремо з підписанням акту здачі-приймання робіт кож ного об'єкту згідно специфікації (Додаток № 2). При завершенні робіт по об'єкту Виконавець надає Замо внику акт здачі-приймання робіт з розробки науково-технічної документації з додатком до нього комплекту документації, передбаченої умовами цього договору (п. 3.2.). Замовник протягом 5 календарних днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт, зазна чених у п. 3.2. цього договору, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здачі-приймання роботи або мотивовану відмову від прийому роботи (п. 3.3.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем виконано робіт на загальну суму 95 271,60 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.03.2014р. на суму 74 397,60 грн. та від 07.04.2014р. на суму 20 874,00 грн. Акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

16.01.2014р. відповідачем перераховано позивачу 47 635,80 грн. за договором від 16.04.2013р. № 516-13, про що свідчать платіжні доручення від 16.01.2014р. № 298 на суму 39 696,50 грн. та № 299 на суму 7 939,30 грн. Решта вартості робіт не сплачено. Отже, сума основного боргу становить 47 635,80 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, про що оформлено відповідні акти, які без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками.

Однак, в порушення умов договору, відповідач в установлений термін (протягом 15 календарних днів після підписання обома сторонами акту здачі-приймання роботи – тобто до 22.04.2014р.) оплату робіт у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед ТОВ “Український науковий інститут технічної екології” за договором від 16.04.2013р. № 516-13 складає 47 635,80 грн., що підтверджено матеріалами справи.

На час розгляду справи в суді відповідач доказів належного виконання зобов’язання і перерахування заборгованості за договором в сумі 47 635,80 грн. суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 635,80 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 805,35 грн. пені за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 4.6. договору, у разі порушення Замовником строків оплати робіт відповідно до п. 2.3.2., Замовник ви плачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прос речення.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено. Разом з тим, визначаючи період нарахування пені суд бере до уваги, що акт здачі – прийняття робіт (надання послуг) складений представниками сторін 07.04.2014р. Пунктом 3.6. договору сторони обумовили, що остаточний розрахунок мав відбутися протягом 15 днів після підписання обома сторонами акту здачі-приймання роботи – тобто 22.04.2014р. включно. Відтак, пеня повинна нараховуватися з 23.04.2014р.

Крім того, при розрахунку пені позивачем не враховано положення ч. 6. ст. 232 Господарського суду України, згідно якої період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 23.04.2014р. по 22.10.2014р., суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення пені в розмірі 5 280,40 грн. В решті цієї вимоги суд відмовляє.

Також позивачем заявлено до стягнення 1 605,26 грн. 3% річних за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р. та 29 012,91 грн. інфляції за період з 22.04.2014р. по 05.06.2015р.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи, що прострочка платежу за виконані роботи починається з 23.04.2014р., вимоги в частині стягнення 3% річних задоволенню частково в сумі 1 597,43 грн. за період з 23.04.2015р. по 05.06.2015р. В іншій частині вимоги відхиляються.

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних витрат суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням викладеного, за розрахунком суду, індекс інфляції за період травень 2014р. – травень 2015р. становить 30 699,18 грн. Проте судом, не виходячи за межі позовних вимог, стягується з відповідача інфляційні витрати в розмірі 29 012,91 грн. за період травень 2014р. – травень 2015р.

Отже, з підстав зазначених вище, позов задоволено частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Суд звертає увагу, що з урахуванням заяви ТОВ «Український науковий інститут технічної екології» від 05.06.2015р. № 94-01/15 розмір позовних вимог становить 96 059,32 грн. У відповідності до Закону України «Про судовий збір», у даному випадку, судовий збір повинен складати 1 921,19 грн. Однак, матеріали справи свідчать про оплату судового збору в сумі 1 827,00 грн. Таким чином, збір внесено в меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством та підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України в сумі 94,19 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 1 670,53 грн. відноситься на відповідача, а в сумі 94,19 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємство «АРТЕМВУГІЛЛЯ» ((84130, Донецька область, м. Слов’янськ, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 66, ідентифікаційний код 32270533, електрона адреса: centrartem@gorlovka.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науковий інститут технічної екології» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А офіс 139, ідентифікаційний код 38422164, п/р № 26003011273789 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 38422164, ІПН 384221605640) – 47 635 (сорок сім тисяч шістсот тридцять п’ять) грн. 80 коп. основного боргу, 5 280 (п’ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 40 коп. пені, 1 597 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто сім) грн. 43 коп. 3% річних, 29 012 (двадцять дев’ять тисяч дванадцять) грн. 91 коп. інфляції та 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 53 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український науковий інститут технічної екології» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139, п/р № 26003011273789 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 38422164, ІПН 384221605640) в доход державного бюджету на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р №31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку – 206, з використанням параметру RR-83) – 94 (дев’яносто чотири) грн. 19 коп. судового збору.

Видати накази.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 09.07.2015р.