Рішення № 46681438, 14.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.15р. Справа № 904/5067/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖМЕТИЗ", м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м.Нікополь Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 23 977,94 грн. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - представник Кулігіна А.В., довіреність № 01 від 01.01.15р.

від відповідача - представник Каряка Р.В., довіреність № 47 від 01.06.15р.

- представник Ланчковський Ю.В., довіреність № 36 від 23.04.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖМЕТИЗ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (далі - відповідач) суму 21 864, 62 грн. основного боргу, 2 012,69 грн. 3% річних, 100,63 грн. 3% річних, а всього 23 977, 94 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором ТФ№ 1102 від 24.12.13р.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, у своєму відзиві вказує, що позивачем в порушення умов договору та Специфікації не надано рахунку на оплату товару та сертифікату якості товару. Разом з тим, відповідач вказує, що Специфікацією №7/1102 від 30.07.15р. не передбачено поставку саме того товару, який поставлено позивачем згідно видаткової накладної №РН-002294 від 22.12.14р., отже поставка згідно вказаної накладної відбулась не в межах договору, а відтак поставлений товар має сплачуватись не у строки, передбачені договором та Специфікаціями, а у строки, передбачені ч.2 ст.530 ЦК України, настання яких позивачем не доведено. До того ж відповідач вказує, що нарахування інфляційних та 3% річних є безпідставним, оскільки строк оплати поставленого за договором товару ще не настав.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

24.12.2013 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки товару № 112 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначені у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 21 864,62 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.21, 22).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до умов п.4.1 Договору та Специфікацій до нього, покупець здійснює розрахунок за Договором шляхом перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок покупця протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару/або партії товару та надання постачальником рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, відповідачем не виконані, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 21 864, 62 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Між тим, після подання позову до суду відповідачем частково сплачено суму основного боргу, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №6812 від 09.06.15р. про сплату основного боргу на суму 3 000,00 грн., отже ці його грошові зобов'язання, в силу положень ст.202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати решти спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з 12.03.15р. по 06.05.15р. у розмірі 2 012, 69 грн. та 3% річних за той самий період у розмірі 100, 63 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.4).

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування, суд зазначає, що позивачем невірно визначено період прострочення оплати поставленого товару, за який необхідно здійснювати нарахування розміру інфляційних та 3% річних, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення інфляційних за квітень 2015 року на суму 2 012,69 грн., а також 3% річних за період з 23.03.15р. по 06.05.11р. на суму 80,87 грн., тоді як в решті нарахувань розміру 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 666 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем разом із товаром рахунків та сертифікату якості на товар, відхиляються судом, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою про надання вказаних документів. До того ж, підпис та відбитки печатки відповідача на видатковій накладній №РН-002294 від 22.12.14р. підтверджують отримання відповідачем вказаних документів разом із товаром.

Твердження відповідача стосовно того, що поставка товару згідно видаткової накладної №РН-002294 від 22.12.14р. не передбачена Договором, тому вартість поставленого товару має сплачуватись відповідачем в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, суд відхиляє, виходячи з наступних обставин.

Згідно Специфікації №7/1102 від 30.07.2014року, позивач має поставити відповідачу:

- стропу текстильну СТП г/п 4т L = 4м, ширина стрічки 100;

- стропу текстильну СТП г/п 5т, L=6м, ширина стрічки 150.

Видатковою накладною №РН-0002294 від 22.12.14р. передбачено поставку позивачем такого товару:

- стропа текстильну СТП г/п 4т L = 4м, ширина стрічки 120;

- стропа текстильна СТП г/п 5т, L=6м, ширина стрічки 150.

Проте, суд зазначає, що поставка товару - стропа текстильна СТП г/п 4т L = 4м, ширина стрічки 120 передбачена Специфікацією №4/1102 від 03.04.14р. (а.с. 17). З огляду на те, що пунктом 3.1 Договору сторони погодили поставку товару на умовах та в терміни, погодженні сторонами у Специфікаціях до Договору, суд вважає поставку згідно видаткової накладної №РН-002294 від 22.12.14р. такою, що відбулась в межах Договору, а відтак оплата поставленого товару має здійснюватись у строки, обумовлені Специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст.49 ГПК України, сплата судового збору в частині задоволених позовних вимог, з урахуванням зменшеної суми 3% річних, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (53200, м. Нікополь, пр.Трубників, буд.56; код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖМЕТИЗ" (65058, м.Одеса, пр.Шевченка, 15/2; код ЄДРПОУ 31768611) суму 18 864,62 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 62 коп.) основного боргу, 2 012, 69 грн. (дві тисячі дванадцять грн. 69 коп.) інфляційних, 80,87 грн. (вісімдесят грн. 87 коп.) 3% річних, 1596,90 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість грн. 90 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 3 000,00 грн. основного боргу провадження у справі - припинити.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров Повний текст підписаний - 13.07.2015р.