Рішення № 46681317, 13.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" липня 2015 р. Справа № 906/784/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Марущак К.В.- дов. № 08/9497 від 30.06.2015р.

від відповідача: Ковальчук А.О. - дов. б/н від 01.07.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 7100413,56 грн.

Позивач пред'явив позов про стягнення з відповідача 7100413,56грн. заборгованості, з яких: 5184110,20грн. - заборгованість за активну електроенергію, 656887,52грн. - пеня, 1221336,72 грн. - інфляційні, 38079,12грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.05.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.06.2015р.

Ухвалою суду від 22.06.2015р. розгляд справи відкладено на 13.07.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Надала довідку, відповідно до якої заборгованість відповідача за використану активну електроенергію за період з 24.11.2014р. по 15.05.2015р. складає 5172610,20 грн. Разом з тим надала, підписаний сторонами, акт звірки розрахунків за період з листопада 2014 року по липень 2015 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача складає 5172610,20 грн. (а.с.42)

Крім того, на виконання вимог суду, надала розрахунок пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням умов договору та здійснених відповідачем часткових розрахунків (а.с. 46-48).

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що відповідач визнає вимоги в частині основного боргу в сумі 5172610,20грн.

Разом з тим подав клопотання, в якому відповідач просить зменшити розмір пені до 10%, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, збитковість підприємства, а також на те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, яке забезпечує потреби населення, підприємств, установ, організацій в комунальних та побутових послугах з центрального опалення у м. Бердичів. Предметом діяльності підприємства у відповідності до статуту є виробництво теплової енергії та реалізація її для потреб населення, бюджетних установ, організацій.

Просить врахувати, що тарифи на централізоване опалення не покривають фактичних витрат, а також вказує на дебіторську заборгованість в розмірі 11349,6тис. грн. та кредиторську заборгованість в розмірі 45016,9 тис. грн.

Звертає увагу суду , що підприємство відповідача внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Представник відповідача в судовому засіданні позицію відповідача підтримав у повному обсязі. Не заперечив факт несвоєчасно проведених розрахунків з позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

ВСТАНОВИВ:

22.12.2003р. р. між Бердичівським РЕМ в особі його директора, який діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (відповідач, споживач) укладено договір № 53 з додатками та додатковою угодою від 10.10.2005р. про постачання електричної енергії споживачам (а.с. 12-19).

За п.1 даного договору позивач взяв на себе обов'язок постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач взяв на себе обов'язок оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.3 Договору споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом вважається період з 24 числа по 23 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до п.7.3 договору остаточний розрахунок за отриману електроенергію споживач здійснює не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця до 29 числа 100%.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію на загальну суму 6717302,26 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.20-25).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього існувала заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 5184110,20грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково погашено борг за активну електроенергію в сумі 11500,00грн.(а.с. 74).

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 5172610,20грн.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачали відповідальність споживача, за яким за внесення платежів, передбачених пунктами цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі згідно закону, за кожен день прострочень платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 656877,52грн. пені.

Крім того позивач на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 38079,12 грн. 3 % річних та 1221336,72 грн. інфляційних.

Непроведення відповідачем розрахунків за надані послуги стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 53 від 22.12.2003р.

Відповідно до норм ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, матеріалами справи, а саме виставленими рахунками № 65094 від 23.04.2015р., № 60785 від 23.03.2015р.,№ 56528 від 23.02.2015р., № 52598 від 23.01.2015р., № 48468 від 23.12.2014р., № 45123 від 24.11.2014р., (а.с. 20-25) підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо постачання активної електричної енергії відповідачу на загальну суму 6717302,26грн .

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже встановлено судом, відповідач належним чином свій обов'язок щодо оплати поставленого товару не виконав , внаслідок чого у нього на момент звернення до суду існувала заборгованість в сумі 5184110,20 грн.

Проте, після порушення провадження у справі відповідач добровільно погасив основний борг в сумі 11500,00 грн., що підтверджується реєстром, доданим до договору про організацію взаєморозрахунків за електроенергію № 20/1545 120515 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (а.с.73-74 ).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 11500,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Неоплаченою залишилась заборгованість відповідача за поставлену електроенергію в розмірі 5172610,20 грн., що підтверджується довідкою позивача та підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.42,43 ).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5172610,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмір 656887,52грн. господарський суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 27), пеню заявлено періодами, починаючи з 30.11.2014р. по 15.05.2015р. на суму заборгованості, яка існувала у відповідний період, яка в сукупності склала 656887,52грн.

На виконання вимог суду позивач подав розрахунок пені з урахуванням здійснених відповідачем проплат (а.с.46), яка склала 619435,77 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що в первісному розрахунку позивач не врахував строки проведених оплати, які були здійснені відповідачем.

В розрахунку, поданому на виконання вимог суду, позивачем враховано та усунуто недоліки, тому він є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 619435,77грн.

Таким чином, в частині стягнення 37451,75грн. пені (656887,52грн.- 619435,77грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 619435,77грн. пені, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити її розмір на 50% до 309717,89 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання зменшення розміру пені, врахував загальну економічну ситуацію в країні та високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни та бере до уваги майновий стан відповідача.

Так, відповідно до звітів про фінансові результати та балансу підприємства за 2014 рік, відповідач має збитки у загальному розмірі 7813000,00 грн. (а.с. 85).

Згідно матеріалів справи, кредиторська заборгованість КП "Бердичівтеплоенерго" станом на 10.07.2015р. становить 45016,9тис.грн., дебіторська заборгованість становить 11349,6 тис.грн. (а.с.86).

Суд враховує, що Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29.07.2013р. № 545 КП "Бердичівтеплоенерго" включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України від 23.06.2005р. № 2711-IV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Судом враховується специфіка роботи відповідача , а саме: вироблення теплової енергії та постачання централізованого опалення в м. Бердичів. Вироблена активна електроенергія використовується для вироблення, транспортування та постачання теплової енергії для споживачів різних груп, в тому числі населення.

Крім того, суд приймає до уваги те, що тарифи на централізоване опалення не покривають фактичних витрат та розраховуються згідно з постановою КМУ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011р. № 869 та "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання", затвердженого Постановою НКРЕ України від 17.02.2011р. № 242.

Серед іншого, суд також враховує пояснення відповідача щодо того, що стягнення з підприємства пені в повному обсязі призведе до: утворення заборгованості по заробітній платі, виплатах по листкам непрацездатності , а також несвоєчасного здійснення обов'язкових платежів до бюджету, що в свою чергу потягне до нарахування нових штрафних санкцій.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено органом місцевого самоврядування, ступінь вини останнього, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою виконання судового рішення, суд керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 50% до 309717,89 грн.

Стягнення 50% від правомірно заявленої неустойки та задоволення позовних вимог в частині основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати отриманої електроенергії.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 38079,12 грн. 3% річних та 1221336,72 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено періодами з 30.11.2014р. по 15.05.2015р., які складають 38079,12грн.

Перевіривши первісно поданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 28), судом встановлено, що при його здійснені позивачем допущено аналогічну помилку, що й при нарахування пені, тобто не враховано строки здійснених відповідачем оплат.

На виконання вимог суду позивач подав уточнений розрахунок 3% річних, які становлять 36525,82грн.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних становив, що правомірно заявленою є сума 36525,82грн., яка підлягає задоволенню.

Таким чином, 1553,23грн. 3% річних (38079,12грн. - 36525,82грн.) заявлені позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до норм чинного законодавства, тому дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6740190,63 грн., з яких: 5172610,20 грн. - основний борг, 309717,89грн.- пеня, 36525,82 грн. - 3% річних, 1221336,72 грн. - інфляційні.

В частині стягнення 11500,00грн. основного боргу боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення 37451,75грн. пені та 1553,23грн. 3% річних та суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка,23, ідентифікаційний код 32794899)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія" Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622)

- 5172610,20 грн. основного боргу;

- 309717,89 грн. пені;

- 36525,82 грн. 3% річних;

- 1221336,72 грн. інфляційних;

- 72678,55 грн. судового збору.

4. В частині стягнення 11500,00грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

5. В частині стягнення 37451,75грн. пені та 1553,23грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.07.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу