Рішення № 46681177, 13.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.15р. Справа № 904/1874/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМПЛЮС", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Підгороднє

про стягнення матеріальної шкоди 18 000,00 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Секретар судового засідання Качур Н.О.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 18 000,00грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в приміщенні складу №1 ТОВ "Керамплюс" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 122, транспортним засобом RENAULT, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу, під керуванням ОСОБА_2, водійське посвідчення НОМЕР_2, пошкоджено 11 відер з антипригарною фарбою на основі циркону, марки „THERMOCOAT AZ", у результаті чого позивачу спричинено матеріальну шкоду у розмірі 18 000,00грн.

Ухвалою суду від 11.03.15р. порушено провадження по справі (суддею Турчин С.О.) та призначено слухання на 24.03.15р.

24.03.15р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 15.04.15р.

Розпорядженням керівника апарату від 20.04.15р. за №332, приймаючи до уваги те, що суддю Турчина С.О. переведено до іншого суду, з метою дотримання процесуальних строків, відповідно до положення п.2.3.5 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справ та справу №904/1874/15 передано на розгляд судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015р. суддею Мартинюк С.В. справу №904/1874/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2015р.

18.05.15р. в судове засідання з'явився повноважний представник відповідача. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 02.06.15р.

02.06.15р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Позивачем надано уточнення позовних вимог та вказано на необхідність стягнення матеріальної шкоди у розмірі 18 000,00грн. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 22.06.15р.

22.06.15р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору. За результатами судового засідання продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 06.07.15р.

06.07.15р. в судове засідання не з'явились повноважні представники сторін. Позивачем надано уточнення позовних вимог та вказано на необхідність стягнення матеріальної шкоди у розмірі 14 889,01грн.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відмітками про отримання ухвал суду повноважними представниками сторін та відомостями відображеними в протоколі судового засідання.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно зі ст. 75 ГПК України за результатами судового засідання справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог .

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором №164 оренди не житлових приміщень від 11.11.11р. та додатковими договорами до нього, ТОВ "Керамплюс" є орендарем складського приміщення у закритому складі №1, а саме: №1-1 - основне приміщення, площею - 1000,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 122.

04.09.14р. автомобілем RENAULT, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу, під керуванням ОСОБА_2, водійське посвідчення НОМЕР_2, заїжджаючи до приміщення складу №1, для здійснення завантаження біг-бегів з концентратом ставролітів ТУ У-10-10-022-99, пошкоджено 11 відер з антипригарною фарбою на основі циркону, марки „THERMOCOAT AZ", у результаті чого позивачу спричинено матеріальну шкоду у розмірі 18 000,00грн.

Про що складено акт робочої комісії по факту механічного пошкодження антипригарної фарби на основі циркона марки „THERMOCOAT AZ" від 04.09.14р.

Відповідачем не надано доказів відшкодування матеріальної шкоди.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.

Пунктом 3 частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В свою чергу, за приписами ч.ч. 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом), покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, без доведення її вини у заподіянні шкоди.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, автомобіль RENAULT, державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_1.

Крім того, в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №Р465 від 04.09.14р. від 04.09.14р. З

Згідно з вищевказаною товарно-транспортною накладною автомобільним перевізником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 автомобілем RENAULT, державний номер НОМЕР_1, на підставі замовлення ТОВ „Керамплюс", здійснювалось завантаження товару для подальшого перевезення на адресу покупця ПП „Металстиль" відповідно до умов договору поставки №2СТ 09/14 від 01.09.14р. укладеного між позивачем та ПП „Металстиль".

Щодо посилань позивача на відсутність трудових відносин відповідача з особою, яка керувала транспортним засобом (RENAULT, державний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2, водійське посвідчення НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є особою, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем RENAULT, державний номер НОМЕР_1, а відтак, в силу приписів ч.ч. 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України, й відповідальною особою за заподіяну позивачу шкоду.

Відповідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок втрат понесених позивачем що складають 14 889,01грн., з яких: вартість пошкодженої фарби у розмірі 13 844,60грн. та вартість її зберігання у розмірі 1044,41грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума фактичних втрат що понесені позивачем підтверджуються наданими копіями: контракту №28/10 МК від 28.10.11р. на придбання фарби, який укладено між позивачем та компанією МСД ЛТД (а.с. 69-73), комерційним рахунком від 22.05.14р. (а.с. 75), вантажно митною декларацією №110070000/2014/306214 від 02.06.14р. (а.с. 76), платіжними дорученнями №7 від 15.12.14р., №8 від 08.01.15р. (а.с. 78,79).

Таким чином, для відновлення свого порушеного права позивачем були понесені реальні збитки в розмірі 13 844,60грн.

Щодо віднесення позивачем до суми фактичних витрат вартості за зберігання фарби у розмірі 1044,41грн., суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний договір оренди №164 не житлових приміщень від 11.11.11р. та додаткові угоди №2 від 14.12.11р., №5 від 05.11.13р., №6 від 26.12.13р. до нього.

Позивачем надано розрахунок вартості зберігання фарби за період червень - вересень 2014р. що складає у розмірі 1044,41грн.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1044,41грн., оскільки, відповідно до приписів ст. 225 ГК України, витрати за зберігання фарби не відносяться до складу додаткових витрати понесених стороною, яка зазнала збитків.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач не спростував доводів позивача, зокрема щодо факту завдання майнової шкоди та розрахунку втрат понесених позивачем.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 13 844,60грн.

Суд звертає увагу на те, що даний спір є підвідомчим Господарським судам України відповідно до ст. 1, 2, 12 господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що його сторони є суб'єктами господарської діяльності, а відносини, що склалися між сторонами мають господарський характер, оскільки матеріальна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки під час здійснення господарської діяльності автомобільним перевізником, що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №Р465 від 04.09.14р., а факт заподіяння матеріальної шкоди не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 827,00грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМПЛЮС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Саксаганського, 60, код ЄДРПОУ 35202765) 13 488,60грн. - матеріальної шкоди, 1655,18грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.07.2015 року

Суддя С.В. Мартинюк