Рішення № 46681092, 07.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.15р. Справа № 904/3398/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехінжиніринг", м. Дніпропетровськ

про стягнення 343 247 грн. 12 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Макагон А.О. - представник, дов. від 25.12.2014р. №01-026-1821;

Левадна Ю. Г. - представник, дов. від 16.05.2015р. №01-026/257 (був присутній у судовому засіданні 18.06.2015р.);

від відповідача: Лагода О.А.- представник, дов. від 08.10.2014р. б/н.

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено перерву до 07.07.2015р.

Позивач просить стягнути з відповідача 342 247 грн. 12 коп., що складає 78 744 грн. 00 коп. - неустойки, пов'язаної з неналежним виконанням умов договору від 16.05.2013р. №АМК-1146-2013-пст та 263 503 грн. 12 коп. - штрафу.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, у клопотанні (вх. №43376/15 від 06.07.2015р.) про припинення провадження просить припинити провадження у справі, посилаючись на те, що: - позивач має заборгованість перед відповідачем за договором від 30.08.2011р. №027/1/1051 у сумі 896 033 грн. 86 коп., інфляційне збільшення суми боргу 644 350 грн. 19 коп., 3% річних - 55 750 грн. 49 коп., штрафних санкцій за договором (з урахуванням строку позовної давності, за останні 183 дні) 81 987 грн. 10 коп.; - 27.05.2015р. відповідач направив позивачу повідомлення про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог; - відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі та відповідно задоволення вказаного клопотання відповідача, оскільки:

- згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору;

- відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони;

- за змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь одночасно у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому; однорідність вимог, яка виявляється у природі зобов'язань; дозрілість вимог, тобто строк виконання зобов'язання вже настав або був визначений моментом запитання; ясність вимог припускає, що між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і т.д.;

- у судовому засіданні 07.07.2015р. представник позивача підтвердив наявність кредиторської заборгованості перед відповідачем, але заперечував проти нарахувння інфляційних, річних та пені;

- отже, відповідачем не надано доказів в підтвердження проведення заліку зустрічних однорідних вимог, не надано також і двостороннього акту зарахування зустрічних однорідних вимог, складання якого є легітимним.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було.

Оригінали документів, оглянутих у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2013р. між Українсько-російським Товариством з обмеженою відповідальністю „ГідроТехІнжиніринг", як постачальником, та позивачем - Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", як покупцем, було укладено Договір поставки №АМК-1146-2013-ПСТ (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити визначену продукцію.

Згідно з пунктом 2 Договору поставки загальна сума договору складає 1 122 073 грн. 61 коп. в тому числі ПДВ - 187 012 грн. 27 коп.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 11.09.2013р. №1 до Договору поставки сума Договору збільшується на суму додаткової угоди; сума додаткової угоди складає 2 316 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 386 000 грн. 00 коп.

У пункті 3 Договору поставки передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 50% передплати за кожну узгоджену партію обладнання за цінами що діють на момент укладення договору поставки; на підставі виставленого рахунку постачальника решта 50% оплачується протягом 5-ти банківських днів після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження; повідомлення про готовність продукції до відвантаження повинно бути отримано не пізніше 8-ми тижнів від дня отримання першої частини 50% передоплати.

В подальшому у пункті 3 Додаткової угоди від 11.09.2013р. №1 до Договору поставки сторони встановили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 20% передплати за кожну узгоджену партію обладнання за цінами, що діють на момент укладення Додаткової угоди, 20% оплачується протягом 5-ти банківських днів після отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції до відвантаження зі складу виробника в Італії, 60% по факту поставки продукції на ПАТ «АМК» протягом 30-ти календарних днів; повідомлення про готовність продукції до відвантаження повинно бути отримано не пізніше 17-ти тижнів від дня отримання першої частини 20% передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було виставлено позивачу рахунок від 18.11.2013р. на оплату по замовленню №1359 за Договором поставки на суму 2 316 000 грн. 00 коп.

Як вбачається на виконання умов Договору поставки 10.12.2013р. позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 479 302 грн. 42 коп. з призначенням платежу „20% передоплата фільтри самопромивні згідно Договору від 16.05.2013р. №АМК-1146-2013-пст рахунок від 12.2013 №1359-Кор", про що свідчить банківська виписка від 11.12.2013р. по рахунку позивача за (а.с. 13).

Отже, враховуючи пункт 3 Додаткової угоди від 11.09.2013р. №1 до Договору поставки, відповідач повинен був повідомити позивача про готовність продукції до відвантаження до 09.04.2015р. (включно).

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди від 11.09.2013п. №1 до Договору поставки строк поставки продукції складає 18-ть тижнів з моменту перерахування покупцем першої частини 20% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника, з правом дострокової поставки; після перерахування першої частини 20% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника ціна зміні не підлягає.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу продукцію до 16.04.2014р. (включно).

Як вбачається відповідно до листа від 12.05.2015р. відповідач повідомив позивача про готовність продукції до відвантаження зі складу в Італії до 16.05.2014р., у зв'язку з чим просив здійснити оплату в розмірі 20% від вартості обладнання.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем продукцію було поставлено позивачу 04.06.2014р., про що свідчить накладна від 04.06.2014р. №540 на суму 3 534 951 грн. 58 коп.

Отже, повідомлення позивача про готовність продукції до відвантаження, а також поставка продукції, обумовленої умовами Договору поставки, відповідачем було здійснено з простроченням.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 11 Договору поставки постачальник несе відповідальність за дотримання строків повідомлення покупця про готовність продукції до відвантаження; за несвоєчасне повідомлення покупця про готовність продукції до відвантаження постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0.1% від вартості узгодженої до поставки партії продукції за кожний день прострочення; сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, після перерахунку неустойка за порушення строків повідомлення позивача про готовність продукції до відвантаження становить 76 428 грн. 00 коп. (2 316 000 грн. 00 коп. * 0,1% * 33 дні (з 09.04.2014р. по 11.05.2014р.)).

Згідно з пунктом 12 Договору поставки за недопоставку або несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості недопоставленої або непоставленої у строк продукції; сплата штрафу не звільняє постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором.

Отже, після перерахунку штраф за несвоєчасну поставку продукції становить 185 280 грн. 00 коп. (2 316 000 грн. 00 коп. * 8%).

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до умов Договору поставки штраф нараховується від вартості недопоставленої або непоставленої у строк продукції. Вартість продукції, що повинна була поставлятися відповідачем відповідно до умов Додаткової угоди до Договору поставки, становить 2 316 000 грн. 00 коп., тому штраф повинен був нараховуватися від суми 2 316 000 грн. 00 коп., а не від суми 3 293 789 грн. 04 коп., яка була перерахована на момент виставлення рахунку від 04.06.2014р. №290 у відповідності з пунктом 1.1 у редакції протоколу узгодження розбіжностей (а.с. 11-12), оскільки строк поставки і момент платежу не є тотожними.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехінжиніринг" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 45Б; ідентифікаційний код 30166282) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, 4; ідентифікаційний код 05441447) 76 428 грн. 00 коп. - неустойки, 185 280 грн. 00 коп. - штрафу та 5 234 грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

"13" липня 2015р.