Рішення № 46680221, 02.07.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12178/15-ц

Провадження №2/761/5469/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Паночко О.М.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Дмитрасевич Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Марини Анатоліївни Славкіної про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2015 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати незаконним наказ №81-п від 11.03.2015 року в частині звільнення позивача та визнати запис про звільнення позивача у трудовій книжці недійсним; поновити позивача на посаді спеціаліста управління софт-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду позивачу в розмірі 100 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18.03.2014 року він працював у відповідача на посаді спеціаліста Управління софт-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб з дистанційним робочим місцем. 16.01.2015 року позивача було повідомлено про звільнення у зв'язку зі скороченням посад.

Позивач звертався до відповідача із скаргами для недопущення порушення права позивача на працю. Проте отримав негативну відповідь, оскільки можливості зберегти посаду позивача немає, так як розпочато процедуру ліквідації підприємства.

16.03.2015 року позивачу було направлено лист яким повідомлено, що позивача з 16.03.2015 року було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та додано копію наказу про звільнення.

Як зазначає позивач, в телефонному режимі було погоджено, що трудову книжку буде направлено з кур'єром за місцем проживання позивача.

Проте позивач зазначає, що його звільнення є незаконним на тій підставі, що акт про ознайомлення працівників було складено 16.01.2015 року, тому наказ про звільнення мав бути виданий не раніше 17.03.2015 року, а не 16.03.2015 року; позивачу не було запропоновано іншу роботу; у день звільнення позивача не було ознайомлено з наказом про звільнення, його копія не видавалась під розписку; у день звільнення не було видано трудову книжку; в письмовій формі не було погоджено направлення трудової книжки з доставкою до місця проживання; в день звільнення не було проведено повний розрахунок при звільненні.

Крім того позивач зазначає, що внаслідок незаконного звільнення йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач безпідставно був позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю. Як зазначає позивач, він постійно хвилювався про те, як матеріально себе забезпечити. Все це тримало позивача в нервовій та психологічній напрузі, а тому позивач оцінив моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що звільнення відбулось у відповідності з діючим законодавством. При повідомленні про скорочення було зазначено, що не має можливості запропонувати позивачу іншу посаду, так як є дві вакантні посади юристів. В день звільнення були проведені всі розрахунки при звільненні. В зв'язку з неможливістю позивача в день звільнення з'явитись в приміщення Банку, 16.03.2015 року позивачу була направлена копія наказу про звільнення та за погодженням з позивачем кур'єром направлена трудова книжка. Проте Нова пошта повідомила Банк, що документи, які надсилались були викрадені. 15.06.2015 року особа, яка захотіла залишитись невідомою повідомила банк, що знайшла викрадені документи, а 16.06.2015 року трудову книжку було повернуто до Банку. Після цього 17.06.2015 року позивачу було направлено лист про необхідність отримання трудової книжки. Також представник зазначила, що позивач не надав суду доказів, що йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представників позивача та відповідача, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі наказу №92-п від 30.04.2012 року, який підписаний головою правління Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_3 з 30.04.2012 року прийнято на посаду робітника відділу експлуатації споруд Управління справами.

З 18.03.2014 року ОСОБА_3 підсобного робітника відділу підтримки Адміністративно-господарського департаменту, за його згодою, переведено на посаду спеціаліста Управління софт-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб, з робочим місцем у м.Київ, що підтверджується копією наказу №97-п від 11.03.2014 року.

Наказом №26 від 25.11.2014 року «Про скорочення посад», який підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, у зв'язку зі зміною організації праці внаслідок зменшення обсягу банківських операцій у ПАТ «ВіЕйБі Банк» було наказано скоротити у штатному розкладі ПАТ «ВіЕйБі Банк» посаду спеціаліста Управління софт-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб; керуючись п.9 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.1 ст.40 КЗпП України, з огляду на необхідність зменшення чисельності та штату працівників, враховуючи неможливість запропонувати іншу посаду (роботу) у ПАТ «ВіЕйБі Банк», повідомити працівників про наступне вивільнення та розірвання трудових відносин не пізніше як за два місяці до дати відповідного вивільнення (звільнення) згідно ст.49-2 КЗпП України - спеціаліста Управління софт-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб ОСОБА_3

16.01.2015 року позивача було ознайомлено з наказом №26 від 25.11.2014 року та повідомленням про звільнення №4/1-1981 від 27.11.2014 року, що підтверджується актом.

Як встановлено в судовому засіданні, на момент повідомлення позивача про майбутнє звільнення не було вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу.

Наказом №81-п від 11.03.2015 року, який підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації М.А. Славкіною, звільнено ОСОБА_3 спеціаліста Управління софт-колекшн Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб, 16.03.2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, позивач працював дистанційно - виконував роботу за місцем проживання, а тому в день звільнення не був на робочому місці.

У відповідності з положеннями п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 статті 40 КЗпП України визначає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року роз'яснює, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Пункт 19 зазначеної постанови роз'яснює, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Джуса Юрія Микитовича.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВіЕйБі Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Пункт 9 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду має право: приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю.

Стаття 49-2 КЗпП України визначає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.2 ст.49-2 КЗпП України).

Як пояснили в судовому засіданні сторони, позивач не має юридичної освіти, а тому йому не могла бути запропонована посада, яка потребує юридичної освіти, інших вакантних посад на той час не було.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч.1 ст.235 КЗпП України).

На виконання вимог ч.2 ст.47 КЗпП України, листом від 16.03.2015 року за №04/1-3361 в.о. директора Департаменту персоналу та праці ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_8 повідомила позивача, що 16.03.2015 року був його останній робочий день і його було звільнено 16.03.2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України та на підставі наказу №81-п від 11.03.2015 року. У зв'язку з цим належно оформлена трудова книжка 16.03.2015 року була відправлена позивачу з кур'єром (про що погоджено з ним у телефонній розмові).

Зазначений лист 16.03.2015 року був направлений позивачу та 18.03.2015 року ним отриманий.

Як вбачається з позовної заяви, позивач сам зазначає, що ним було погоджено направлення трудової книжки кур'єром позивачу за його домашньою адресою.

16.03.2015 року згідно з товарно-транспортною накладною №10017069407 Нової пошти, позивачу була направлена трудова книжка.

Зазначене відправлення було викрадено, що підтверджується листом від 20.04.2015 року.

16.06.2015 року за актом прийому-передачі документів заступник директора Департаменту безпеки ОСОБА_9 та начальник Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці ОСОБА_10 прийняли від особи, яка бажала залишитись невідомою, трудову книжку ОСОБА_3, завірені Банком копії сторінок 1, 14, 15, 44 та 45 трудової книжки позивача, виписка з наказу від 11.03.2015 №81-п про звільнення ОСОБА_3, довідка про заробіток для обчислення пенсії від 16.03.2015 №20/1/1-3338.

17.06.2015 року Банк направив позивачу лист в якому повідомлено, що до Банку була повернута трудова книжка позивача і тому просили з'явитись до Банку для її отримання або зазначити адресу за якою направити трудову книжку.

В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що позивач отримував зазначений лист.

За актом приймання-передачі від 26.06.2015 року позивачу була передана його трудова книжка та довідка №20/1/1-3384 від 16.03.2014 року - довідка про заробіток для обчислення пенсії.

Власник або уповноважений ним орган у відповідності з ч.1 ст.47 КЗпП України, зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пункт 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 передбачає, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, в день звільнення позивача було проведено розрахунок та нараховані всі належні суми до виплати.

17.03.2015 року позивач отримав нараховані кошти в розмірі 4 328,23 грн. Щодо нарахованих сум позивач претензій до відповідача не має.

В судовому засіданні не встановлено порушення процедури звільнення позивача, тому суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог позивача про визнання незаконним наказу №81-п від 11.03.2015 року в частині звільнення позивача, визнання запису про звільнення позивача у трудовій книжці недійсним, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так само в судовому засіданні не було встановлено порушення вимог Кодексу законів про працю України в частині направлення позивачу копії наказу про звільнення та проведення розрахунку при звільненні.

Позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на ту обставину, що наказ має бути датований не раніше ніж 17.03.2015 року, оскільки у відповідності з положеннями ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, а тому останнім днем роботи позивача має бути саме 16.03.2015 року. Крім того, дата підписання наказу ніяким чином не впливає на законність звільнення позивача.

Стаття 237-1 КЗпП України визначає, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача під час звільнення, суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 40, 47, 49-2, 233, 235, 237 КЗпП України, ст. 254 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Марини Анатоліївни Славкіної про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відхилити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Г.Притула