Рішення № 46677026, 08.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3213/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 635/5266/15 ОСОБА_1

Категорія: сімейна Доповідач: Яцина В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року

Колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Яцини В.Б.

суддів колегії - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,-

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2014 року позивачі звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили, та просили суд ухвалити рішення, згідно якому зобовязати відповідача не перешкоджати їм брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою та онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити батьку дитини, ОСОБА_4, наступні способи участі у спілкуванні та вихованні дитини:

- Систематичні побачення з донькою у другу та четверту суботу та неділю місяця з 10:00год. суботи до 20:00год. неділі за місцем проживання батька дитини;

-Побачення в день народження доньки з 10:00год. до 20:00год.

-Побачення у святкові дні згідно законодавства (Новий Рік, Різдво, Пасха тощо) та дня народження дідуся - ОСОБА_5 та брата (рідного дядька малолітньої); Щорічно, під час відпустки ОСОБА_4 або канікул доньки (коли вона навчатиметься у школі), брати доньку для оздоровлення та відпочинку на термін не менше 21 доби у сумі за 1 календарний рік

Визначити дідусеві, ОСОБА_5, наступні способи участі у вихованні та спілкуванні дитини:

-Систематичні побачення з онукою у другу та четверту середу місяця з 10:00год. до 19:00год.;

Зобовязати відповідача за два дні до зустрічі батька та діда з дитиною, надавати точну інформацію щодо фактичного місця перебування дитини.

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 200,00грн; витрати на пальне у розмірі 620,75грн та судовий збір у розмірі 243,60грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_4 вказав, що 06.09.2008 року був укладений шлюб між ним та ОСОБА_6 25.04.2012 року у них народилася донька ОСОБА_7. 12.07.2013 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з відповідачем. З моменту розлучення, між ним та відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки, її відвідуванні. Його намагання врегулювати спір мирним шляхом призводить лише до конфліктів. Відповідач перешкоджає йому повноцінно спілкуватись з донькою, приймати участь у її вихованні.

Позивач ОСОБА_5І, позов підтримав та вказав, що він є дідусем ОСОБА_7 та має також право спілкуватися зі своєю онукою, брати участь у її вихованні, але відповідач перешкоджає йому в цьому .

Відповідач позов не визнала та зазначила, що даний позов штучно створений з метою зашкодити їй та інтересам дитини, на ґрунті помсти через те, що вона вдруге вийшла заміж. ОСОБА_8 став тільки з липня 2013 року проявляти ініціативу зустрічатися з дитиною на протязі 10-15 хвилин один раз на тиждень. При цьому він не рахувався з тим, що донька малолітня, має свій режим сну, харчування та прогулянок. ОСОБА_5 ніколи не бачив свою онуку, не відчуває потреби в спілкуванні з нею, не знає її, а донька не знає його. Дідусь дитини зловживає спиртними напитками та має неадекватну поведінку і неврівноважений характер, що створює ризик негативного впливу на доньку. Крім того, 24.05.2014 року ОСОБА_4 вчинив відносно неї та її доньки злочинні дії, у звязку з чим за її заявою 07.07.2014 року внесені данні до ЄРДР за фактом вчинення хуліганських дій, за ч. 1 ст. 296 КК України.

Представник відповідача позов не визнала та зазначила, що позивачі не надали доказів, того що відповідач перешкоджає їм спілкуватися з дитиною, що вони зверталися до органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, або що визначений спосіб відповідач порушує. Висновок служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області стосується тільки позивача ОСОБА_4, батька дитини.

Представник служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації у судовому засіданні в інтересах малолітньої дитини вважав за доцільне надати можливість ОСОБА_4 кожної першої та четвертої неділі місяця з 10:00годин до 12:00годин та/або з 17:00 год. до 19:00 год. бачитись з дитиною в присутності матері ОСОБА_6 до досягнення дитиною трирічного віку, з правом змінювати порядок побачень з малолітньою дитиною за їх взаємною згодою.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю,посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповністю зясовані судом обставини, що мають значення для справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 153 СК України передбачає, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 158 СК України встановлює, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Стаття 257 СК України передбачає що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 06.09.2008 року по 12.07.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.07.2013 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_7 проживає разом з матірю відповідачкою по справі. Позивач ОСОБА_5 є батьком, а позивач ОСОБА_4 дідом дитини ОСОБА_7

На обліку у лікаря нарколога та психіатра позивач ОСОБА_4 не перебуває, не судимий, характеризується позитивно з місця роботи та проживання.

Частинами 1,2 ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

При цьому статтею 18 Конвенції Про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991р., визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позовні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні не були попередньо розглянуті компетентним державним органом, і немає даних, що таке рішення не виконується, позивачі не надали доказів про те, що вони зверталися до органу опіки та піклування про визнання способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною і що відповідач не виконує рішення такого органу.

При цьому суд вказаний висновок від 18.08.2014 року відхилив з посиланням на те, що він не містить відомостей, одержаних службою у справах дітей про результаті проведення бесіди з батьками дитини, дитиною, родичами, які беруть участь у вихованні, обстеження умов проживання дитини, обох батьків, а також вік, стать дитини прихильність її до батька. Крім того, вказаний висновок не стосується обох позивачів, а тільки ОСОБА_4 батька дитини.

Однак такі висновку суду не відповідають положенням ст. 159 СК України, яка не містить обовязковою умовою для звернення до суду за захистом своїх прав того з батьків, кому чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, досудове вирішення цього питання органом опіки та піклування, яке не виконується.

Що стосується неповноти наявного в матеріалах справи висновку, то вона підлягала усуненню судом за правилами ч. 4 ст. 10 ЦПК України, оскільки позивачі не бути представлені в суді фахівцем права.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України усунула такий недолік у доказовій діяльності районного суду, сприяла сторонам у здійсненні своїх прав і обовязків за правилами ч. 4 ст. 10 ЦПК України. При цьому позивач ОСОБА_5 надав висновок із Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2015 року щодо визначення участі гр.. ОСОБА_5, 22.05.1960 г.н., у вихованні онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Як вбачається із цього висновку, Харківська РДА Харківської області вважає за доцільне надати можливість ОСОБА_5, щомісяця кожної першої та четвертої неділі з 10.00 до 12.00 години та/або з 17.00 до 19.00 бачитись з дитиною в присутності матері або інших членів сімї. Вказаний висновок ґрунтується на матеріалах попереднього висновку від 18.08.2014 року. При цьому було зясовано, що позивачі проживають за однією адресою, на даний час батько малолітньої дитини мобілізований на військову службу. Органом опіки і піклування зясовані умови проживання дитини, батька та діда, стан здоровя дитини, проводились бесіди з питань визначення участі діда та батька у вихованні малолітньої дитини.

Наявним в матеріалах справи аналогічним висновком Харківської РДА Харківської області від 18.08.2014 року запропоновано надати таку ж можливість ОСОБА_4, 14.02.1984р.н., кожної першої та четвертої неділі місяця з 10.00 до 12.00 годин та/або з 17.00 до 19.00 години бачитися з дитиною в присутності матері до досягнення дитиною трирічного віку з правом змінювати порядок побачень з малолітньою дитиною за їх взаємною згодою (а.с. 64-66). При цьому районний суд всупереч вимог ст. 213 ЦПК України не зясував, що вказаний висновок ґрунтується на результатах дослідження особистих документів, які позитивно характеризують позивача ОСОБА_4, результатів обстеження житлово-побутових умов його проживання, в якому створені належні умови для постійного або тимчасового проживання доньки ОСОБА_7, складеного головним спеціалістом у справах дітей за місцем проживання позивачів, після проведення бесіди з батьками дитини, в ході проведення якої було встановлено наявність між батьками конфліктної ситуації, повязаної з небажанням матері надавати батькові приймати участь у вихованні доньки, що повязано з їх розлученням і створенням матірю нової сімї. Цей конфлікт загострився 24.05.2014 року після чергової сварки в присутності дитини. При цьому ОСОБА_4Є має бажання приймати активну участь у вихованні своєї дитини, а ОСОБА_6 подала письмову заяву про обмеження ОСОБА_4 в зустрічах з дитиною. Бесіда з дитиною в обох випадках не проводилася, з огляду на її малолітній вік.

Таким чином, зазначені висновки відповідають п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування дяльності, повязаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24 вересня 2008 року № 866, є обгрунтованими і тому районний суд помилково відхилив висновок від 18.08.2014 року, який є актуальним з огляду на те, що за сплином часу після його складання вихідні данні суттєво не змінилися.

У судовому засіданні не встановлено обставин, що спілкування позивачів з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку. Посилання відповідачки на те, що за результатами психологічного тесту у дитини сформована негативна психологічна реакція на батька, з рекомендацією психолога звести спілкування з ним до мінімуму, з поступовим вирішенням цієї проблеми зусиллями батьків, - вищевказані висновки про порядок спілкування позивачів з дитиною не спростовує. По справі відсутні обєктивні докази агресії з боку батька чи діда стосовно дитини або матерії з їх боку, а негативна психологічна реакція дитини повязана з тим, що вона була свідком конфліктної ситуації між батьками, що задля інтересів дитини вимагає позитивних зусиль по його вирішенню усіх учасників сварки і тому колегія суддів не погоджується з висновками районного суду про відсутність спору по справі. Сам факт звернення відповідачки до правоохоронних органів із заявою про злочин у вигляді застосування насильства з боку батька дитини, який не підкріплений ніякими належними і допустимим доказами, - зазначеного висновку не спростовує.

По справі встановлено бажання позивачів приймати участь у вихованні дитини та спілкуватися з нею, між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинний існувати постійний і систематичний позитивний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих психологічних потреб дитини. Позивача, як батько малолітньої дитини, має право на спілкування з нею для виконання своїх батьківських обов?язків і при цьому відповідачка не має права перешкоджати цьому в інтересах дитини.

При таких обставинах, з урахуванням висновків про порядок спілкування дитини з позивачами, з яким відповідачка фактично погодилася, колегія суддів вважає за необхідне рішення районного суду з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, з урахуванням інтересів дитини і усіх сторін спору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_5

у спілкуванні і вихованні дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зобовязати ОСОБА_6 надати можливість, у її присутності, спілкуватися з дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісяця кожної першої і четвертої неділі: з батьком - ОСОБА_4 10.00 до 12.00 годин; з дідом - ОСОБА_5 - з 17.00 до 19.00 годин.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: