Рішення № 46675698, 10.07.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/7943/15-ц

Провадження № 2/643/3268/15

10.07.2015 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зінченко Ю.Є.

при секретарі Колтур Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві власності та визнання права власності на 1/2 частку квартири, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача, в якому зазначив, що 08.04.1999 року померла його бабуся гр. ОСОБА_3, яка мешкала за адресою: 61136, м. Харків, вул. Командарма Уборевича, б. 32-Б, кв. 80. Мати позивача, ОСОБА_2, яка є донькою ОСОБА_3, у спірній квартирі не мешкала та заяв про прийняття спадщини не подавала. На день смерті ОСОБА_3, позивач проживав та був зареєстрований разом із бабусею ОСОБА_3, їм обом на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді частки спірної квартири. Позивач прийняв спадщину після смерті бабусі шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Чоловіка, який пережив спадкодавця немає, оскільки ОСОБА_3 була неодружена, крім позивача, спадкоємцем за законом є дочка померлої (мати позивача) ОСОБА_2, яка після смерті спадкодавця спадщину за законом не прийняла, жодних дій для цього не вчинила, тому вважається, що вона відмовився від спадщини. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.03.2015 року, спадкова справа після померлої 08.04.1999 року гр. ОСОБА_3 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкова справа була заведена лише 23.01.2015 року за заявою позивача.

Просить позов задовольнити, визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 наступним чином: ОСОБА_1 та померлій ОСОБА_3 по 1/2 частці квартири на кожного, визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, яка належала померлій 08.04.1999 року ОСОБА_3.

Представник позивача надав суду письмову заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення та розгляду справи за його відсутністю.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 08.04.1999 року (а.с. 15). З витягів з державного реєстру актових записів вбачається, що ОСОБА_3 є матірю відповідача ОСОБА_2, яка змінювала прізвище через укладення шлюбу (а.с. 9, 10, 16, 17). Позивач є сином ОСОБА_2, яка до укладення шлюбу 01.12.1983 року мала прізвище ОСОБА_4 (а.с. 4).

Таким чином судом встановлено та підтверджено наданими доказами, що позивач є сином відповідача та онуком померлого спадкодавця ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_4 (зараз назва вулиці змінена на Уборевіча), належить позивачу та померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Згідно довідки про склад сімї, в квартирі АДРЕСА_5 була зареєстрована ОСОБА_3 з 27.04.1972 року, знята з реєстрації в звязку зі смертю, зареєстрований з 08.06.1994 року ОСОБА_1 по цей час (а.с. 48).

В цій частині спірні правовідносини між сторонами виникли до 01 січня 2004 року, в звязку с чим спір вирішується судом згідно п.4 «Перехідних положень» до ЦК України введеному в дію з 01 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.03.2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 з наступних підстав: позивачем подано до нотаріальної контори всі необхідні документи для видачі свідоцтва про право на спадщину, у тому числі документи, які підтверджують родинні звязки між померлою, ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 Нотаріусом виявлено при перевірці, що спадкова справа не заводилася, тобто ніхто із спадкодавців не звертався до нотаріальної контори в 6-тимісячний строк з моменту смерті спадкодавця, а також заповітів померла не залишала. Нотаріусом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є онуком померлої, але підстав для закликання його до спадкоємства немає в звязку з тим, що ОСОБА_1 не може підтвердити місцезнаходження своєї матері ні на день смерті спадкодавця, ні на цей час, таким чином неможливо встановити, чи прийняла вона спадщину фактично. Також у ОСОБА_1 немає відомостей, чи була живою ОСОБА_2 (а.с. 12).

На підставі наданих доказів, судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року, дочка померлої гр. ОСОБА_2, як спадкоємець 1-ої черги не зробила жодної дії, яка б стверджувала, що вона бажає прийняти спадщину. Таким чином, відповідач, згідно ст. 553 ЦК України в редакції 1963 року, вважається такою, що відмовилася від спадщини, а позивач, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, тобто прийняв спадщину, що підтверджується довідкою з місця проживання позивача.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7, за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК України, при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.

Згідно ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд вважає доведеним, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті бабусі ОСОБА_3, оскільки вступив в управління спадковим майном, тобто позивач здійснила всі дії, які необхідні для набуття права власності на майно, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визначення часток у праві власності із засад їх рівності, та визначає, що кожному належить по 1/2 частці та визнає за позивачем право власності на 1/2 частку квартири, яка належала його померлій бабусі ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, 527-553 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 372 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 наступним чином: ОСОБА_1 та померлій ОСОБА_3 по 1/2 частці квартири на кожного.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, яка належала померлій 08.04.1999 року ОСОБА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Зінченко Ю.Є.