Рішення № 46672811, 10.07.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду від 08 листопада 2013 року про виділення в натурі частини майна та ухвалу Рівненського міського суду від 20 грудня 2013 року про розяснення судового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства „Рівнетурист,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду в справі №569/16239/13-ц від 08 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Виділено в натурі частку ОСОБА_2, що становить 10\100 ідеальної частки від будівлі ресторану літ. «А-1-3» в складі будівель туркомплексу «Турист», що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 36, згідно з варіантом розподілу, зазначеним у висновку будівельно-технічної експертизи від 05.07.2013 року, виділивши ОСОБА_2 в натурі приміщення цокольного поверху загальною площею 330,4 кв.м., що складаються з: № 1 площею 3,0 кв.м.; № 2 площею 23,2 кв.м., № 2-1 площею 12,8 кв.м.; № 3 площею 4,8 кв.м.; № 4 площею 4,1 кв.м.; № 5 площею 1,1 кв.м.; № 6 площею 1,1 кв.м.; № 7 площею 1,1 кв.м.; № 8 площею 1,1 кв.м.; № 9 площею 1,1 кв.м.; № 10 площею 5,0 кв.м.; № 11 площею 4,6 кв.м.; № 12 площею 65,6 кв.м.; № 13 площею 20,7 кв.м.; № 14 площею 20,2 кв. м.; № 15 площею 8,1 кв.м.; № 16 площею 40,4 кв.м.; № 16-1 площею 11,2 кв.м.; № 17 площею 48,0 кв.м.; № 17-1 площею 8,5 кв.м.; № 17-2 площею 9,3 кв.м.; № 17-3 площею 6,4 кв.м.; № 66 площею 28,8 кв.м.

Ухвалою Рівненського міського суду в справі №569/22724/13-ц від 20 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 про розяснення рішення суду задоволено. Розяснено рішення Рівненського міського суду від 08 листопада 2013 року по справі №569/16239/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „ Рівнетурист про виділ майна таким чином, що виділена частка від будівлі ресторану в складі будівель тур комплексу „ Турист , що знаходиться у м. Рівне по вул. Київська,36 ОСОБА_2, а саме: приміщення цокольного поверху загальною площею 330,4 кв.м є виділ цих приміщень в одне ціле (єдине ціле).

Не погодившись з вказаним рішенням та ухвалою, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вона покликається на їх незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі та поясненнях до неї вказувала, що судом першої інстанції не було зясовано коло учасників цивільного процесу по даній справі співвласників приміщень, що знаходяться в будівлі туркомплексу „ Турист по вул. Київська, 36 в м. Рівне, права та _____________________

Справа 569/16239/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сидорук Є.І.

Провадження №22-ц/787/1291/2015р. Доповідач Боймиструк С.В.

інтереси яких можуть бути порушені застосованим судом методом виділення в натурі частки майна ОСОБА_2 по даній справі внаслідок чого прийнято незаконні судові рішення.

Вказувала, що на виконання вищезгаданого оскаржуваного рішення суду, ОСОБА_7 заклала дверний проріз з приміщення 2 в приміщення 68, що дозволяло виходити із належного їй ОСОБА_5 приміщення кафе на двір, яке є входом в кафе для клієнтів понад 20 років та є пожежним виходом з її приміщення. Вказаних обставин ні експертом ні судом не перевірено. ОСОБА_6 до розгляду справи не залучено, хоча ухвалене рішення по справі грубо порушує її права та інтереси на реалізацію права власності на її нерухоме майно, так як обмежує її у здійсненні права користування належним її приміщенням.

Зазначала також, що судом першої інстанції в порушення ст. 10 ЦПК України вона була позбавлена можливості надати суду свої пояснення та доводи, щодо реалізації свого ж права власності на кафе та щодо права позивача виділяти в натурі її частину приміщення з нанесенням найменших збитків ОСОБА_5 як власнику та особі, яка здійснює господарську діяльність у своєму кафе.

Зауважувала, що у звязку з тим, що вона просить суд скасувати рішення Рівненського міського суду від 08.11.2013 року на розяснення якого вказаним судом було винесено ухвалу від 20.12.2013 року, то скасуванню підлягає і вказана ухвала як така, що винесена на розяснення рішення, яке порушує її права та інтереси, які передбачені цивільним законодавством України та наводяться в даній апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржені рішення та ухвалу місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 її представник ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу, а рішення та ухвалу місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належні приміщення позивачу та відповідачу можуть бути поділені в натурі без порушення будівельних норм, при цьому вони не будуть мати спільних приміщень з іншими співвласниками, матимуть окремі входи (виходи) і такий поділ не порушить права чи інтереси інших осіб.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону та ґрунтується на висновку будівельно-технічної експертизи, яка була створена на замовлення позивачки ще до її звернення в суд та експерт в якій не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, слід зазначити, що виділивши ОСОБА_2 в натурі її частку із спільного часткового майна, місцевий суд не припинив права спільної часткової власності, тобто воно фактично існує і на даний час.

Відповідно до ст.364 та ст.367 ЦК України, передбачено врегулювання поділу і виділу договірним способом.

З обґрунтувань позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що спору між сторонами з приводу прав та належності приміщень, їх розташування, використання не було, тобто фактично спору не існувало, а до суду звернулись, як слідує з пояснень сторони для узаконення поділу.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені та перераховані в справі приміщення цокольного поверху ресторану ОСОБА_2 придбала 26 грудня 2005 року (а.с.5-6).

Апелянт ОСОБА_5 придбала приміщення кафе з літнім майданчиком 11 квітня 2006 року (а.с. 127-127).

Ці два обєкти нерухомості розташовані поряд в будівлі ПАТ „Рівнетурист в м. Рівне по вул Київській 36.

Доступ в кафе ОСОБА_5, зокрема в приміщення позначеному на плані номером 68 здійснювався з двору через вхід 1 та коридор 2.

Як підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_2, такий порядок існував, ще до придбання кафе ОСОБА_5, тобто позивачка була поінформована про наявність у ОСОБА_5 певних прав, зокрема доступу до приміщення належного їй кафе через приміщення 1 та 2.

В позові про це зазначено не було і експертом така обставина не досліджувалось при вирішенні питання про можливість виділу належних позивачці приміщень в одне ціле, що завідомо обмежило право ОСОБА_5 на користування належним їй майном незалежно від існування інших входів (виходів) в належне їй кафе, оскільки при придбанні кафе саме прохід через приміщення 1 та 2 був основним входом в кафе .

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.2 ст.318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ч.2 ст.13 та ч.5 ст.319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі та при здійсненні своїх прав зобов'язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до розяснень даних в п. 33 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК уразі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Отже, враховуючи те, що запропонований варіант виділу із спільного часткового майна приміщень належних позивачці ОСОБА_2, обмежує право ОСОБА_5, то позов місцевим судом задоволено безпідставно, а тому рішення слід скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити. Оскільки рішення підлягає до скасування, то й ухвала про його розяснення також.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно зясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення та ухвалу суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313-314, 316, 317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 08 листопада 2013 року та ухвалу Рівненського міського суду від 20 грудня 2013 року скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: