Ухвала суду № 46670769, 07.07.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.07.2015 Справа № 554/8475/15-к

УХВАЛА

07 липня 2015 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду Полтавської області Г.В. Андрієнко

при секретарі : М.Ю. Касала

за участю прокурора : Р.В. Перехреста

представника підозрюваної- адвоката Щербакова Є.А.,

підозрюваної : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні заступника начальника відділу прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції О.П. Бондаренка про арешт майна по кримінальному провадженню № 12014170000000086,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2014 року відомості за заявами ОСОБА_4 про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч.І, 190 ч.4 КК України були внесені до ЄРДР та їм присвоєний № 12014170000000086 .

01 липня 2015 року старший групи прокурорів у кримінальному провадженні -заступник начальника відділу прокуратури Полтавської області О.П.Бондаренко звернувся з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на нерухоме майно, яким володіє на праві приватної власності приватне підприємство «Кампус Плюс» (код ЄДРПОУ 24388256), єдиним засновником та власником якого є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема: 3/100 частини нежитлової будівлі (готельний комплекс) за адресою: АДРЕСА_1; 1/1 частини нежитлової будівлі (ресторанно-готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2») за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому прокурор у клопотанні вказує, що 03.06.2015 року директору ПП «Кампус Плюс» ОСОБА_2 повідомлено про підозру у заволодінні умисно чужим майном шляхом обману, вчиненому у особливо великих розмірах, службовому підробленні, а саме у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зазначає у клопотанні, що згідно відомостей з Держреєстру речових прав на нерухоме майно єдиним засновником та власником ПП "Кампус Плюс" є ОСОБА_2, яка володіє правом приватної власності на нерухоме майно, а саме: 3/100 частини нежитлової будівлі (готельний комплекс) за адресою АДРЕСА_1 та 1/1 частини нежитлової будівлі (ресторанно- готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2») за адресою: АДРЕСА_2.

Також прокурор О.П. Бондаренко просить у своєму клопотанні заборонити до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні відчуження вказаного вище нерухомого майна, оскільки санкція ст. 190 ч. 4 КК України , по яких вручено підозру ОСОБА_2, передбачає обов"язкове застосування конфіскації майна.

Своє клопотання прокурор обгрунтовує тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 директор Приватного підприємства «Кампус Плюс» , підозрюється в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому у особливо великих розмірах, службовому підробленні, а саме у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст . 190, ч. 1 ст. 366 КК України.

Також, вказує прокурор , що протягом 2009 року директор та засновник ПП «Кампус плюс» ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та видачі завідомо підроблених офіційних документів, заволоділа шляхом обману нерухомим майном (частиною готельного комплексу) за адресою: АДРЕСА_1, яке належало тоді потерпілому ОСОБА_4 загальною вартістю 9 326 565 гривень.

Виходячи з того, що санкція ст. 190 ч. 4 КК України у якості додаткового покарання передбачає обов"язкову конфіскацію майна, то з метою забезпечення такої конфіскації слідчий у клопотанні просить накласти арешт на зазначене вище майно підозрюваної ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Підозрювана ОСОБА_2 та її представник адвокат Щербаков Є.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, мотивуючи це тим, що ніяких злочинів підозрювана не вчиняла. Вищевказане майно використовується у господарській та підприємницькій діяльності підозрюваною, з приводу якого та спору щодо нього з ОСОБА_4 є судове рішення, що є чинним на теперішній час і свідчить про відсутність будь-яких протизаконних дій з боку ОСОБА_2

Заслухавши пояснення учасників процесу , дослідивши матеріали справи , вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про накладення арешту на майно суддя повинен враховувати достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 24.06.2015 р. відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Полтавській області Демідова І.М. про накладення арешту на майно ОСОБА_2 в кримінальному провадженні № 12014170000000086 .

Суд враховує , що для правової кваліфікації діяння за ст. 190 ч.4 КК України необхідно встановити наявність збитків потерпілого в особливо великих розмірах, натомість жодних доказів наявності таких збитків , окрім показів самого ОСОБА_4 та членів його родини, не наведено.

Також суд звертає увагу на явну не співмірність вартості об'єкта , що до якого подається клопотання про арешт та збиткам зі слів ОСОБА_4 , адже вартість майна , на яке повинен бути накладений арешт згідно наданого фінансового звіту складає майже 15 млн. грн.

Діючий КПК України не обмежує сторону обвинувачення в повторному зверненні до суду з клопотанням про арешт майна , але в клопотанні не наводиться підстав для такого повторного звернення та не надається доказів на підтвердження зміни будь-якої обставини , яка б давала підстави для прийняття іншого рішення з приводу арешту майна ПП «Кампус Плюс».

Фактичні дані , які були покладені в основу ухвали Диканського районного суду Полтавської області про відмову у арешті майна від 24.06.2015 р. не змінилися та не спростовані.

12.05.2010 р. згідно норм діючого на той час КПК України 1960 р. за фактом незаконного заволодіння майном ОСОБА_4 було спочатку відмовлено у порушенні кримінальної справи постановою від 14.12.2009 року, потім з цього приводу та підроблення документів була у травні 2010 року порушена кримінальна справа за ст .ст. 190 ч. 4, 358 чч.1,3 КК України , яка неодноразово закривалася провадженням, останній раз у листопаді 2011 року за відсутністю складів злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 4 , 358 ч.ч. 1,3 КК України, а у 2014 році згідно вимог чинного зараз КПК України відомості про кримінальні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. ст. 190 ч. 4, 366 ч. 1 КК України згідно письмової заяви ОСОБА_4 були внесені до ЄРДР, по якому в теперішній час проводиться досудове розслідування, хоч остання за часом постанова про закриття кримінального провадження за відсутністю цих же складів злочинів і в теперішній час ніким не скасована.

Прокурор в судовому засіданні не надав доказів , що постанова за 2011 рік скасована.

З аналізу матеріалів кримінального провадження , вбачається, що висунута ОСОБА_2 підозра за ст.ст. 190 ч. 4, 366 ч. 1 КК України у переважній більшості грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_4, ряду висновків судово- почеркознавчих експертиз щодо підроблення його підпису у договорах куплі-продажу будматеріалів, які є суперечливими, а твердження слідчого , що підпис у цих договорах виконаний не ним, а іншою особою, грунтуються лише на підставі висновку, спеціаліста № 172 ттд від 14.04.2010 року, що не є висновком судового експерта та цей висновок цього спеціаліста був предметом дослідження у попередніх кримінальних провадженнях з відхиленням його достовірності самими слідчими органами, а інші висновки судово-почеркознавчих експертиз грунтуються на дослідженні не оригіналів договорів про купівлю-продаж будматеріалів, а на досліджених їх ксерокопіях, що не може давати обгрунтовану впевненість у правильності висновків таких експертиз.

У матеріалах кримінального провадження відсутня фіксація проведення слідчих дій щодо перевірки доводів самої підозрюваної ОСОБА_2 щодо правомірності її дій у господарських відносинах з ОСОБА_4 при будівництві ресторанно-готельного комплексу і розрахунків з ним та її доводів щодо її невинуватості щодо висунутої її підозри у вчиненні злочинів за ст.ст. 190 ч.4, 366 ч.І КК України, хоч відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України як прокурор, так і слідчий зобов"язані виявити як ті обставини, що викривають, так і виправдовують підозрюваного.

Крім того у матеріалах кримінального провадження мається судове рішення по цивільній справі , яке на теперішній час є чинним, яким вирішені спірні питання між підозрюваною ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з приводу майна, хоча таке судове рішення відповідно до вимог ст. 90 КПК України повинно враховуватися та оцінюватися слідчими органами при проведенні досудового розслідування, що слідчим не зроблено.

Виходячи з викладених обставин у їх сукупності підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_2 не має, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. 170-173, 175 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні -заступника начальника відділу прокуратури прокуратури Полтавської області Бондаренка О.П. про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_2 відмовити .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області на протязі 5 діб з моменту оголошення.

Слідчий суддя : Г.В. Андрієнко