Ухвала суду № 46668372, 14.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/479/15-к

Провадження № 11кп/782/87/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Чорнобривко Ю.В.,

суддів: Рябчун Є.В., Стороженко С.О.,

при секретарі: Козубській А.В.,

за участі прокурора: Добриніна С.В.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Сєвєрдонецьку апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 31 березня 2015 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Шевченкове Броварського району Київської області, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, (має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.), раніше не судимий, військовослужбовець військової частини п/п В 3720, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, засуджений за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Стягнуто витрати за проведення балістичної експертизи 369 грн. 60 коп., за проведення дактілоскопичної експертизи 245 грн. 70 коп., за проведення вибухотехнічної експертизи 393 грн. 12 коп., за проведення вибухотехнічної експертизи 491 грн. 92 коп.,

В С Т А Н О В И Л А:

Як встановив суд першої інстанції, у вересні 2014 року, в денний час, більш точної дати вчинення злочину, не встановлено, ОСОБА_2, знаходячись в м.Щастя Луганської області, знайшов патрони калібру 5,45 мм., у кількості 1680 шт., автомат АКС 74 з магазином з бойовими припасами калібру 5.45 мм. в кількості 42 шт., РПГ №26 у кількості 7 шт., РПГ № 18 у кількості 2 шт., гранати Ф-1 с запалом УЗРГМ-2 в кількості 3 шт., і реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, взяв їх собі з метою використання для особистих потреб, та у подальшому зберігав в будинку АДРЕСА_2.

Судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 проводився згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність його винуватості у вчиненні злочинів і правильність кваліфікації його діянь, указує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, а тому просить змінити вирок суду першої інстанції, призначити покарання, не пов'язане з позбавлення волі.

Вважає, що суд не в повній мірі врахував усі обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, сприяння ним розкриттю злочину і щире каяття, а також його участь як військовослужбовця у антитерористичній операції, знаходженні на утриманні малолітнього сина.

Військовий прокурор у своїх запереченнях на апеляцію обвинуваченого вважає її безпідставною, необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Мотивує свої твердження тим, що ОСОБА_2 скоїв тяжкий злочин в умовах особливого періоду, незаконно придбав великий обсяг бойових припасів та зброї, засуджений до мінімального строку покарання, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

На думку захисника, обвинувачений зробив для себе відповідні висновки і зможе виправитись, відбуваючи покарання без позбавлення волі. Він позитивно характеризується за містом мешкання, його батько хворіє на тяжку хворобу та потребує допомоги. Просить призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, котрі підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, який вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст.263 КК України, як придбання, зберігання та перенесення без передбаченого дозволу зброї та боєприпасів, в апеляційному порядку не оспорюються, фактичні обставини кримінальних правопорушень не оспорювалися сторонами в суді першої інстанції і докази щодо них згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду судового рішення щодо фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень та правильності застосування норм матеріального закону при кваліфікації дій обвинуваченого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що призначене йому покарання є занадто суворим внаслідок недостатнього врахування судом даних про його особу та обставин, які пом'якшують покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції дотримав вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують покарання та навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Так, за даними кримінального провадження та обвинувального вироку, при призначенні ОСОБА_2 покарання, судом першої інстанції обґрунтовано враховані фактичні обставини кримінального провадження та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та щире каяття, як обставину, що його пом'якшує; дані про особу винуватого, котрий раніше не судимий, проте за місцем проживання він характеризується позитивно, за містом військової служби характеризується негативно, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 мінімальний розмір покарання у вигляді позбавлення волі за вчинений ним злочині, передбачений ч. 1 ст.263 КК України та обґрунтував тим, що обвинувачений свою винуватість визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому.

Таким чином, у колегії суддів немає підстав вважати, що суд при призначенні ОСОБА_2 покарання недостатньо врахував його відношення до скоєного злочину та щире каяття, а відтак зазначені доводи апеляційної скарги є надуманими.

Твердження щодо матеріального утримання обвинуваченим свого сина не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини об'єктивно не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а тому не можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. За відсутності підстав для пом'якшення обвинуваченому покарання, враховуючи необґрунтованість апеляційної скарги, вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 410, 411, 418 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Старобільського районного суду Луганської області від 31 березня 2015 року відносно нього залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

_______ ____ _____

Ю.В.Чорнобривко Є.В.Рябчун С.О. Стороженко