Ухвала суду № 46668345, 14.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 417/235/15-к

Провадження № 11кп/782/98/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» липня 2015 року місто Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого, судді - Горощука О.В.

суддів : Кранги Л.С., Рябчун О.В.

при секретарі - Козубській А.В.

за участю прокурора - Ковтуна А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області в приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 27.04.2015 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Світлогорськ, Ігарського району Красноярського краю, Російської Федерації, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, маючого неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, не маючого реєстрації, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

- визнано винним і призначено покарання за ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислюється з 11 грудня 2014 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної сили залишено без змін.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в доход держави витрати за проведення вибухотехнічної експертизи № 391 від 12.12.2014 року в сумі 393,12 гривень за проведення балістичної експертизи № 184 від 09.01.2015 року в сумі 245,70 гривень. Одержувач УК у Старобільському районі 24060300, рахунок № 31116115700331 МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний номер 37858396.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст.100,124 КПК України.

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що в серпні 2014 року, точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим, реалізуючи умисел, направлений на участь у незаконних збройних формуваннях, добровільно увійшов до структурного підрозділу непередбаченого законом збройного формування створеного ОСОБА_2 та діючого на території міста Луганська, при цьому розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формування спрямована на: заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, у знищенні живої сили супротивника з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

На початку серпня 2014 року, точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності зазначеного збройного формування, отримав від його учасників вогнепальну зброю та за дорученням керівників підрозділу вказаного формування, разом з іншими особами здійснював передачу командирам груп бійців, які обслуговували артилерійські установки у м. Луганську, координати цілей для подальшого їх ураження.

Крім того, у серпні 2014 року, точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_1 разом з іншими учасниками не передбаченого законом збройного формування, перебуваючи на території шахти, розташованої у с. Ювілейне м. Луганська, пройшов інструктаж щодо корегування ведення вогню з артилерійських установок.

В подальшому, з 04 по 18 листопада 2014 року, ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, обійняв посаду командира розвідувальної групи не передбаченого законом збройного формування в обов`язки якої входило перевірка місцевості з метою безпечного встановлення самохідних артилерійських установок для ведення бойових та навчальних стрільб, підготовка снарядів та боєкомплектів.

Крім того, з 15 по 18 листопада 2014 року, ОСОБА_1, разом з іншими учасниками непередбаченого законом збройного формування здійснював охорону самохідних артилерійських установок, які розташовувались у смт. Степове Слов`яносербського району Луганської області.

24.11.2014 року ОСОБА_1 реалізуючи раптово виниклий умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 у невстановленої в ході досудового розслідування особи, придбав гранату РГД-5 та патрони у кількості 3 штук, щодо яких законодавством України встановленні обмеження на використання у цивільному обігу, ОСОБА_1 став незаконно зберігати їх за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1.

10.12.2014 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, зберігаючи при собі 3 патрони та гранату РГД-5, прибув до смт. Станиця Луганська Луганської області, де біля зупинки громадянського транспорту, розташованій на вулиці 5-ї Лінії смт. Станиця Луганська о 16:30 годині під час огляду у нього працівниками міліції вилучено 3 патрони, які згідно висновку балістичної експертизи № 184 від 09.01.2015 року є бойовими припасами - 5,45 мм. Військовими патронами зразка 1974 року та гранату, яка згідно з висновком вибухотехнічної експертизи № 391 від 12.12.2014 року с ручною гранатою РГД-5, котрі він незаконно придбав, носив при собі без передбаченого законом дозволу.

На вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1, в якій він просить змінити призначене йому покарання на більш м`яке ніж позбавлення волі.

Наводячи обставини кримінального провадження посилається на те, що жодних доказів по даному кримінальному провадженню не має і свою провину він визнав розраховуючи на умовне відбуття покарання за домовленістю з прокурором та слідчим.

Крім того вказує, що до нього були застосовані міри фізичного та психологічного впливу.

Зазначає, що має неповнолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, внаслідок бойових дій був пошкоджений його будинок, має невиліковну хворобу печінки.

Зобов`язується у разі змінення покарання влаштуватися на роботу та зареєструватися за місцем проживання його дружини та доньки на території підконтрольній Україні.

Від старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області Ковтун А.Г. надійшло заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, яку він вважає такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що у судовому засіданні обвинувачений не оспорював фактичних обставин справи і йому були роз`яснені положення ст. 349 КПК України відповідно до якої фактичні обставини справи оскарженню не підлягають.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що міра покарання, яка призначена ОСОБА_1 є справедливою, та при ухваленні вироку врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, внаслідок чого ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який не підтримав доводи апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін, а скаргу обвинуваченого без задоволення, прийнявши до уваги думку захисника викладену в його письмовій заяві, який просив задовольнити апеляційну скаргу підзахисного та заслухати апеляційну скаргу у його відсутність, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України судове рішення першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового провадження і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду доводи апеляційної скарги обвинуваченого в тій частині, в якій він оспорює встановлені вироком суду фактичні обставини справи, оскільки, як вбачається з вироку Старобільського районного суду Луганської області від 27.04.2015 року, журналу судового засідання від 24.04.2015 року (арк. кр. пров.58), заяви ОСОБА_1 ( арк. кр. пров. 57), учасники процесу, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 не заперечували проти дослідження доказів судом першої інстанції в спрощеній формі судового провадження, передбаченого ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності цих позицій, а також роз'яснював, що вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 при обставинах, викладених у вироку суду, та правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України відповідають матеріалам кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні вироку та при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, який раніше не судимий на підставі ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів не перебуває, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Крім того, суд першої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочинів та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та призначив покарання відповідно до вимог ст. 70 КК України, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.

Посилаючись на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_1 відносно суворості призначеного йому покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам ст.370 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Порушень матеріального та процесуального права, які згідно ст.409 КПК України, тягнуть за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Старобільського районного суду Луганської області від 27.04.2015 року - без змін.

На вирок суду учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

____ ______ ____

О.В.Горощук Л.С. Кранга О.В. Рябчун