Постанова № 46667149, 14.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5492/15-п Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 33/780/460/15 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 252 14.07.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Свінціцька О.П., з участю прокурорів Тимофєєва С.В., Звягінцевої М.О., захисника ОСОБА_2, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2015 року провадження у справі про притягнення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

закрито в зв»язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_3 будучи посадовою особою юридичної особи публічного права - директором комунального підприємства «БГВУЖКГ» Боярської міської ради Київської області, утвореного органом місцевого самоврядування - Боярською міською радою Київської області, являючись суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно з п. «а» пп. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України « Про засади запобігання і протидії корупції» від 7.04.2011 року, в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» - «Урегулювання конфлікту інтересів», знаючи, що фізична особа ОСОБА_4, яка є його рідною матір'ю, тобто близькою особою у відповідності до абзацу 2 п.1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», є одним із двох співзасновників та володільцем 60 відсотків статутного капіталу ТОВ «БК ВЕКТОР» (код ЄДРПОУ 33542481, місцезнаходження: 08154, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 19-А, офіс 3), сприяючи у здійсненні підприємством господарської діяльності та отриманні прибутку за рахунок бюджетних коштів, як начальник зазначеного комунального підприємства, будучи належним чином ознайомленим з положеннями ст. 14 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», уклав з ТОВ «БК ВЕКТОР» договори підряду №12/14 від 23.09.2014 на капітальний ремонт контейнерних майданчиків в м. Боярка, №14/04 від 15.08.2014 на капітальний ремонт покрівлі будинку по вул. Білогородська, 134-а, м. Боярка, №17/14 від 24.09.2014 на капітальний ремонт покрівлі будинку по вул. Калініна, 50, м. Боярка, договір підряду №01/15 від 01.01.2015 на виконання ремонтно-будівельних робіт адміністративної будівлі за адресою: м. Боярка, вул. Леніна, 30, виробничої бази по вул. Кібенка, 74, гуртожитків та нежитлових приміщень, що знаходяться на балансі КП «БГВУЖКГ», та договір підряду №2/15 від 11.03.2015 на капітальний ремонт покрівлі будинку по вул. Пушкіна, 2/73, м. Боярка на загальну суму 775 121 грн., чим спричинив виникнення конфлікту інтересів та всупереч вимогам ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» невідкладно письмово не повідомив свого безпосереднього керівника - Боярського міського голову про наявність такого конфлікту інтересів.

Суд першої інстанції, за результатами розгляду справи дійшов висновку про те, що в діянні ОСОБА_3 відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження наявності реального конфлікту інтересів при виконанні ОСОБА_3 своїх службових повноважень, а потенційний конфлікт не утворює складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП в редакції станом на час розгляду справи в суді. Оскільки Законом України «Про запобігання корупції», який набув чинності з 26.10.2014р. розмежовані потенційний та реальний конфлікт інтересів та скасована адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання потенційного конфлікту інтересів, суддя прийшов до висновку, що відповідно до вимог ч.2 ст.8 КУпАП застосуванню підлягає саме Закон України «Про запобігання корупції», оскільки він скасовує відповідальність особи, а тому має зворотню дію в часі.

.Не погоджуючись з даним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

На думку апелянта, судом під час винесення рішення не враховано, що ОСОБА_3 був засновником ТОВ «БК ВЕКТОР», володів 60 відсотками статутного капіталу підприємства та займав посаду директора цього підприємства як до призначення 20.02.2013 на посаду начальника комунального підприємства «БГВУЖКГ», так і під час здійснення цих повноважень, суміщаючи свою підприємницьку діяльність зі службою у комунальному підприємстві. Крім того, на думку апелянта, не було прийнято до уваги, що ОСОБА_3 як начальником ТОВ «БК ВЕКТОР» підписано 5 договорів підряду з ТОВ «БК ВЕКТОР» на загальну суму 775 121 грн. та підписано як керівником платіжні доручення на виплату вартості виконаних робіт на суму 699 754,85 грн. за цими договорами, у зв'язку з чим ТОВ «БК ВЕКТОР» фактично отримані кошти у сумі 699 754,85 грн.; те що пошук інших підрядних організацій не здійснювався. Прокурор звертає увагу на те що ОСОБА_3 в силу своєї посади був попереджений належним чином про спеціальні обмеження, встановлені ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції». Крім того, вказує, що подані прокурором докази підтверджують наявність реального конфлікту інтересів в дія ОСОБА_3

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_3 та його захисник просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вказують, що прокурор посилається на неврахування судом першої інстанції того факту, що ОСОБА_3 був засновником ТОВ «БК Вектор», володів 60% статутного капіталу та займав посаду директора цього підприємства і під час здійснення повноважень начальника КП «БГВУЖКГ». Однак ОСОБА_3 інкримінується корупційне правопорушення, вчинене ним як начальником КП «БГВУЖКГ» в період з 23.09.2014р. по 11.03.2015р., тобто в той період, коли ОСОБА_3 не був засновником та директором ТОВ «БК Вектор». При цьому, в період з 20.02.2013р. по 07.08.2013р. між ТОВ «БК Вектор» та КП «БГВУЖКГ» господарські договори не укладались і спільна діяльність не велась. Також прокурор вказує на те, що ОСОБА_3 як начальником ТОВ «БК Вектор» підписано п»ять договорів підряду з ТОВ «БК Вектор» та платіжні доручення на виплату коштів за цими договорами, при цьому ОСОБА_3 не підписувались п»ять договорів підряду як начальником ТОВ «БК Вектор», оскільки з 07.08.2013р. він виконував обов»язки лише начальника комунального підприємства «БГВУЖКГ». Крім того, договори підряду від 23.09.2014р., 15.08.2014р., 24.09.2014р., 01.01.2015р. та від 11.03.2015р. з ТОВ «БК Вектор» були укладені на загальних умовах, у відповідності до норм ЦК України та тільки після узгодження суттєвих умов договорів з юридичним відділом, бухгалтерією, виробничим та планово - економічним відділом КП «БГВУЖКГ». Процедура проведення конкурсу для укладення вказаних договорів передбачена не була, інших юридичних осіб, які б, відповідно до закону, претендували на укладення договорів підряду з КП «БГВУЖКГ» не було.

Той факт, що мати ОСОБА_3 є засновником ТОВ «БК Вектор» жодним чином не вплинув на об»єктивність або неупередженість прийнятих ним рішень при укладенні договорів підряду, всі роботи виконувались за ринковими цінами, своєчасно та якісно. При цьому прокурором не зазначено, в чому полягає суперечність між особистими інтересами ОСОБА_3 та його службовими повноваженнями та не надано доказів, що ТОВ «БК Вектор» отримувало прибуток та що ОСОБА_3 отримав дохід від здійснення господарської діяльності ТОВ «БК Вектор». За таких обставин вважають, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що до даних правовідносин слід застосовувати саме положення Закону України «Про запобігання корупції».

Вислухавши пояснення:

прокурорів Тимофєєва С.В., Звягінцеву М.О., які підтримали подану апеляційну скаргу,

ОСОБА_3 та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги,

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог ст. 294 ч.7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 7 квітня 2011 року

N 3206 з наступними змінами, особи, зазначені у пункті "а" підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Згідно ст.1 вказаного закону конфлікт інтересів - це суперечливість між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Таким чином, закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» передбачав адміністративну відповідальність за будь - який вид конфлікту інтересів, у тому числі потенційний.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» №1700 від 14.10.2014р., який набув чинності з 26.10.2014р. та введений в дію з 26.04.2015р., розмежовані потенційний та реальний конфлікти інтересів.

Потенційний конфлікт інтересів- це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Прикінцевими положеннями вказаного закону також внесені зміни до ст.172-7 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення суб»єктом корупційних діянь про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що Законом України «Про запобігання корупції», який набув чинності з 26.10.2014р. і діє на даний час, скасована адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання потенційного конфлікту інтересів, а тому застосуванню, відповідно до вимог ч.2 ст.8 КУпАП, підлягає саме Закон України «Про запобігання корупції».

Також суддя дійшов обгрунтованого висновку про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_3 реального конфлікту інтересів, а тому доводи прокурора про помилковість висновків суду в цій частині є безпідставними.

Враховуючи викладене, суддею суду першої інстанції правомірно визнано відсутність у діях ОСОБА_3 події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом.

За таких обставин апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтованих доводів, які б підтверджувалися доказами про незаконність і необґрунтованість постанови судді.

Порушень вимог закону, які би потягнули скасування чи зміну постанови у даній справі не встановлено.

Враховуючи наведене, постанова судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_3- без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П.Свінціцька