Ухвала суду № 46667125, 07.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/2290/14ц Головуючий у І інстанції Литвин Л.І.Провадження № 22-ц/780/3626/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 07.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

07 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови та зобов'язання усунення порушення та відкриття виконавчого провадження,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що 24 вересня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області була винесена постанова ВП № 44830316 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі № 2-а-33/10, виданого Яготинським районним судом, оскільки вказаний лист вже перебував на виконанні у служби та 28 листопада 2013 року виконавче провадження за вказаним листом було закінчено згідно п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист разом із постановою державного виконавця про закінчення провадження був направлений до Яготинського районного суду Київської області, а виконавче провадження в силу вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути розпочато знову. Скаржник вважав вказані постанови такими, що не відповідають вимогам закону. Так, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження, в постанові вказала, що боржником рішення суду не виконано, а державним виконавцем здійснені усі заходи, передбачені законом для повного своєчасного виконання рішення. Проте в січні 2014 року управління ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області на виконання рішення суду перерахувало ОСОБА_2 кошти в розмірі 6050 грн. Крім цього, оригінал виконавчого листа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду не надходив, що підтверджується ухвалою про видачу дубліката виконавчого листа. Ухвалою Яготинського суду від 27 серпня 2014 року про виправлення помилки у виконавчому листі строк пред'явлення виконавчого листа до виконання визначено - протягом усього періоду, на який призначено платіж. Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження не узгоджується з вимогами закону, згідно якого рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути пред'явлені до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Крім того, постанова про закінчення виконавчого провадження йому не направлялась, тому строк на її оскарження він не пропустив. Уточнивши вимоги 14 листопада 2014 року, просив визнати постанову ВП № 44830316 від 24 вересня 2014 року неправомірною та скасувати її; визнати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 339963309 від 28 листопада 2013 року незаконною та скасувати її; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-33/10 від 23 листопада 2011 року, згідно якого зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області поновити з 01 березня 2009 року виплати, призначені ОСОБА_2 за рішенням Яготинського районного суду від 26 червня 1996 року.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанови державного виконавця ВП № 44830316 від 24 вересня 2014 року та ВП № 339963309 від 28 листопада 2013 року скасовано як такі, що не відповідають вимогам закону та зобов'язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-33/10.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року та повідомити відділ про прийняте рішення у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу на підставі ст. 387 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що постанова суду не підлягає до виконання в порядку виконання рішень немайнового характеру, та державна виконавча служба мала всі законні підстави для застосування заходів примусового виконання, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, постанова про закінчення виконавчого провадження не узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», так як виконавчий лист був виданий на підставі рішення суду про стягнення періодичних платежів. В силу ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає до відновлення на підставі дублікату виконавчого листа, виданого замість втраченого оригіналу. Враховуючи викладене, а також те, що виконавче провадження було незаконно закінчене на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24 вересня 2014 року є незаконною і також підлягає до скасування.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 червня 1996 року задоволено позов ОСОБА_2 до ГУ МВС м. Запоріжжя про стягнення збитків в зв'язку з каліцтвом. Встановлено, що 26 травня 1992 року під час ДТП, що сталась з вини працівника міліції, який керував транспортним засобом, належним боржникові, ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження та став інвалідом ІІ групи, в зв'язку з чим ГУ МВС м. Запоріжжя на його користь стягнуто з 01 листопада 1995 року по 01 липня 1996 року 520022000 крб., та щомісячно з 01 липня 1996 року і до зміни матеріального стану позивача по 10457000 крб.

З акту огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності по загальному захворюванню з 1995 року безстроково.

Згідно постанови Яготинського районного суду Київської області від 12 квітня 2010 року, за виконавчим листом № 2-176 від 26 червня 1996 року з боржника на користь ОСОБА_2 стягувались періодичні платежі у рахунок відшкодування шкоди, проте на підставі проведеної службової перевірки УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області незаконно припинило виплати за судовим рішенням, в зв'язку з цим позов ОСОБА_2 до УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено, та зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області поновити з 01 березня 2009 року виплати ОСОБА_2, присуджені на його користь рішенням Яготинського районного суду від 26 червня 1996 року.

Згідно виконавчого листа, виданого 12 квітня 2012 року Київським апеляційним адміністративним судом, УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області зобов'язано поновити з 01 березня 2009 року виплати ОСОБА_2, призначені на його користь рішенням Яготинського районного суду від 26 червня 1996 року.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27 серпня 2014 року за заявою ОСОБА_2 про виправлення описки у виконавчому листі внесено у виконавчий лист № 2-а-33/10 віл 23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, виправлення допущеної описки, зазначивши строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - протягом усього періоду, на який призначено платіж.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 23 травня 2013 року роз'яснено резолютивну частину виконавчого документу, виданого на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі ОСОБА_2 до УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, та з врахуванням резолютивної частини рішення вказано, що визнано дії УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, щодо припинення виплат ОСОБА_2, стягнених за рішенням Яготинського районного суду від 26 червня 1996 року неправомірними, зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області поновити з 01 березня 2009 року виплати ОСОБА_2, призначені на його користь рішенням Яготинського районного суду від 26 червня 1996 року, резолютивна частина якого передбачає одноразове стягнення з ГУ МВС м. Запоріжжя на користь ОСОБА_2 з 01 листопада 1995 року по 01 липня 1996 року 520022000 крб., та щомісячно з 01 липня 1996 року і до зміни матеріального стану позивача по 10457000 крб., при цьому постанова Кабінету Міністрів України № 1002 від 26 серпня 1996 року «Про переоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін та формування вартісних показників в умовах грошової реформи» та Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» передбачає, що українські карбованці перераховуються у співвідношенні 100000 карбованців на 1 гривню.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 27 серпня 2012 року ВП № 33996309 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-33/10, виданого 12 квітня 2012 року Київським апеляційним адміністративним судом, згідно якого зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області поновити з 01 березня 2009 року виплати, призначені ОСОБА_2 за рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 червня 1996 року.

Постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 21 жовтня 2013 року та від 08 листопада 2013 року за невиконання виконавчого листа № 2-а-33/10 від 12 квітня 2012 року, виданого Київським апеляційним адміністративним судом, накладено штраф на УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області у розмірі 680 грн. та повторно у розмірі 1360 грн., а також в силу ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звернувся з поданням до начальника Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області про порушення кримінальної справи відносно винних у невиконанні рішення осіб.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 28 листопада 2013 року ВП № 339963309 встановлено, що боржником рішення суду не виконано і станом на 08 листопада 2013 року залишається не виконаним. 08 листопада 2013 року державним виконавцем в порядку, передбаченому ст. ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі 1360 грн. за повторне невиконання рішення суду. Ураховуючи вищевикладене, державним виконавцем здійснені усі заходи, передбачені законом для повного своєчасного виконання рішення суду. Керуючись п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-33/10 закінчено.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27 червня 2014 року за заявою ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа заяву ОСОБА_2 задоволено, видано заявнику дублікат виконавчого листа на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 24 вересня 2014 року ВП № 44830316 встановлено, що відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, а оскільки виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-33/10 було закінчено, у прийнятті до провадження даного виконавчого листа відмовлено.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, тобто у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що постанова суду, за якими УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області зобов'язано здійснювати періодичні виплати на користь ОСОБА_2, по суті має майновий характер, а тому не повинна виконуватись в порядку виконання рішень немайнового характеру, як це передбачено ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», однак із матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що державним виконавцем здійснювалися будь-які інші заходи примусу, ніж накладення штрафу за невиконання рішення без поважних причин та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, а також в чому полягає неможливість виконання рішення без участі боржника.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Із цих же обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що дії державного виконавця відповідали положенням Закону України «Про виконавче провадження» в частині виконання рішень зобов'язального характеру, оскільки такий підхід до виконання рішення, яким зобов'язано відповідача виплачувати періодичні платежі, є суто формальним і не забезпечує його виконання.

Таким чином, державним виконавцем не були вжиті всі заходи щодо примусового виконання рішення суду, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена без дотримання прав та інтересів сторін у виконавчому провадженні, у тому числі права стягувача на всі заходи примусового виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2013 року є незаконною і правомірно скасована судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що виконавче провадження було незаконно закінчено на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому і постанова державного виконавця від 24 вересня 2014 року про відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню, а виконавче провадження - поновленню згідно ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановивши обставини, що мають значення для справи, та застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця не відповідають вимогам закону, а тому наявні підстави для задоволення скарги ОСОБА_2

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що в резолютивній частині ухвали судом скасовано постанову державного виконавця ВП № 3399639 від 28 листопада 2013 року, яка ніколи не виносилась та не була предметом вимог ОСОБА_2, оскільки номером провадження спірної постанови є ВП № 33996309.

На думку колегії, в мотивувальній частині ухвали суд належним чином встановив наявність підстав для скасування постанови державного виконавця ВП № 33996309, а зазначення в резолютивній частині оскаржуваної ухвали неправильного номеру може бути усунуто в порядку виправлення описки без скасування правильної по суті і справедливої ухвали суду з формальних підстав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, що передбачені ст. 312 ЦПК України, відсутні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.