Рішення № 46661729, 13.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5691/15 Справа № 178/1944/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Цаберябий Б. М. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2014 року вона уклала договір фінансового лізингу № 01/14-00469 з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс». Предметом лізингу є автомобіль Volkswagen Polo седан. ОСОБА_2 було сплачено на користь TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» кошти в сумі 18500 грн., які визначено договором фінансового лізингу. Позивачка посилалася на те, що договір укладений між сторонами не містить конкретних визначень щодо розміру щомісячних лізингових платежів, не вказано в кого саме лізингодавець придбає автомобіль Volkswagen Polo седан, не визначено конкретний порядок та місце отримання лізингоодержувачем предмета договору, яким чином буде відбуватися страхування транспортного засобу, а договір лізингу нотаріально не посвідчений, а тому укладений договір не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 220 ЦК України і є нікчемним.

Враховуючи зазначене, позивач просила суд стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» 18500 грн., сплачені за спірним договором.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_2 18 500 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання нікчемним договору № 01/14-00469 фінансового лізингу від 11 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_2

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом встановлено, що пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця платежу ( 50 % від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення договору ( 10 % від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу ( 3% від вартості предмета лізингу). Ліззингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, платежами визначеними в додатку № 1 до договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

11 листопада 2014 року позивачкою було сплачено на користь відповідача кошти в сумі 18500 грн., що підтверджується відповідною квитанцією №00314579802.1 від 11 листопада 2014 року, як комісійну плату та авансовий платіж.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.1.3 укладеного договору фінансового лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоодержувача.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір від 11 листопада 2014 року нотаріально не посвідчувався, а тому в силу діючого законодавства, а саме ст. 799 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», суд прийшов до висновку, що договір № 01/14-00469 фінансового лізингу з додатками від 11 листопада 2014, укладеного між сторонами, у відповідності з ст. 220 ЦК України є нікчемним, і додаткового визнання його нікчемним не потребує, як те передбачено ст. 215 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 18 500 грн.

Однак, такий висновок суду є передчасним, оскільки за змістом глави 58 ЦК України лізинг є одним із різновидів договорів найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм, (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Правовідносини, що виникають із договору лізингу, регулюються параграфом 6 глави 58 ЦК України, в якому відсутні положення щодо обов'язковості нотаріального посвідчення такого договору.

Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) лише з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 759-786 параграфу 1 «Загальні положення про найм (оренду)» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України врегульовані відносини предмету договору найму, плати за користування, строку договору, правових наслідків неналежного виконання договорів тощо. При цьому загальні положення про найм (оренду), викладені у ст. 759-786 ЦК України не встановлюють вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди та лізингу.

Згідно з ст. 799 параграфу 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, в даній справі між сторонами не було укладено договір найму транспортного засобу. Сторони уклали договір фінансового лізингу, а отже у даних договорів різна правова природа та наслідки.

Як вбачається з наведеного, договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статей параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда)», параграфу 1 «Загальні положення про найм (оренду)» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг», які не містять вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу. При цьому, ст. 799 ЦК України міститься у параграфі 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)», який не регулює відносини фінансового лізингу.

Отже, відповідно до чинного законодавства України, зокрема ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг», якими повністю урегульовано такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг, а тому посилання на норми ст. 799 ЦК України є безпідставними, оскільки передбачено, що фінансовий лізинг повністю регулюється спеціальним законом. А отже до договорів лізингу можуть застосовуватися загальні положення про найм (оренду) лише з урахуванням спеціальних особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що не існує норми, яка б встановлювала обов'язковість нотаріального посвідчення договору лізингу, незалежно від того, якого виду майно передається у лізинг та кому саме.

Як вбачається з матеріалів справи, даний договір фінансового лізингу є дійсним в силу дотримання сторонами при його укладенні всіх істотних умов, що визначаються чинним законодавством України. Таким чином, даний правочин не може бути визнаний недійсним (нікчемним) лише з підстав заперечення його дійсності позивачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення суду постановлене без додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» - задовольнити.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова