Рішення № 46652350, 09.07.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1226/15-ц

2/303/950/15

ряд. стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого - судді Пак М.М.

при секретарі Тромпак В.В.

з участю : представника позивача за первісним

позовом та представника відповідача за

зустрічним позовом ОСОБА_1

представника відповідача за первісним

позовом та представника позивача за

зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошового боргу по борговій розписці, винагороди за користування позикою, моральної шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання розписки недійсною ,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення грошового боргу по борговій розписці, винагороди за користування позикою та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 серпня 2014 року ОСОБА_4 власноручно написав розписку, в якій підтвердив факт отримання від нього (ОСОБА_3С.) грошових коштів в сумі 9800 грн. і зобов'язався повернути всю суму до 31 грудня 2014 року. Дану розписку написано у присутності двох свідків : ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які так само підписали розписку і тим самим засвідчили даний факт, але у вказаний строк відповідач грошове зобов'язання не виконав, а на його неодноразові вимоги про добровільну сплату боргу ним проігноровано. Звертає увагу на те, що в додатках до позовної заяви міститься розписка, в якій не відображено розмір відсотків, і не вказано, що позика є безвідсоткова, і тому, до правовідносин необхідно застосувати нарахування винагороди на рівні облікової ставки НБУ, яка у свою чергу складає 684,79 грн. Окрім того, відповідач у розписці погодився на сплату штрафу за кожні десять днів прострочення в сумі 3000 грн. Також звертає увагу на те, що поряд із завданою йому (ОСОБА_3С.) матеріальної шкоди внаслідок невиконання своїх зобов'язань з боку відповідача, йому завдано ще і моральна шкода, яка виражається в тому, що такими діями зазнав душевних страждань, оскільки у зволіканні повернення боргу, порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 3 000 грн. Тому, на підставі вищенаведеного просить стягнути з ОСОБА_4 на його (ОСОБА_3С.) користь : 9800 грн. - основний борг, 684,79 грн. - винагороду за користування позикою (з урахуванням облікової ставки НБУ); 15 000 грн. - штраф; 3 000 грн. - моральної шкоди, а всього - 28 484, 79 грн., а також стягнути судові витрати.

В ході судового розгляду справи представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подана

-2-

заява про збільшення позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_4 на корить позивача : 9800 грн. - основний борг, 684,79 грн. - винагороду за користування позикою (з урахуванням облікової ставки НБУ); 27 000 грн. - штраф; 3 000 грн. - моральної шкоди, а всього - 40 484, 79 грн., а також з відповідача стягнути судові витрати.

23 червня 2015 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав ще одну заяву про збільшення позовних вимог, та просить стягнути з ОСОБА_4 на користь його довірителя : 9800 грн. - основний борг, 1626,94 грн. - винагороду за користування позикою (з урахуванням облікової ставки НБУ); 51 000 грн. - штраф; 3929, 80 грн. - інфляційні витрати; 138,54 грн. - 3% річних; 3000 грн. - моральної шкоди, а всього - 69495, 28 грн., а також стягнути судові витрати.

У свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною, яку мотивує тим, що він (ОСОБА_4І.) був офіційно працевлаштований у ОСОБА_3 та відповідно отримував заробітну плату. Через деякий період часу з його заробітної плати почали стягувати кошти, при цьому без відповідного мотивування, а згодом йому повідомили, що із-за його вини виникла заборгованість (недостача), з чим він не погодився, так як працював добросовісно, активно, і після чого йому повідомили, що з нього стягуватимуть всю заробітну плату, з чим також не погодився. Так, сума заборгованості (недостачі) складала 9800 грн. Після цього він (ОСОБА_4І.) безпосередньо зазначав та наполягав на проведенні ОСОБА_3 ревізії щодо перерахунку суми, де останній повідомив, що для гарантії йому потрібно щоб він (ОСОБА_4І.) написав розписку про взяття на себе зобов'язання, що він ніби-то отримав від ОСОБА_3 суму в розмірі 9800 грн., при цьому запевняючи, що після перерахунку йому буде повернуто дану розписку. При цьому дивним стало проведення ревізії та перерахунку понад чотири місяці. По даному факту він ОСОБА_4 переживав, оскільки зі сторони ОСОБА_3 в першу чергу як роботодавця, здійснювався на нього психологічний тиск, що виразилося в погрозах звільнення, не розрахунку, звернення до міліції ніби-то про крадіжку коштів, що його більше на роботу не візьму тощо, а також ОСОБА_3 використав своє положення як роботодавця та людини, яка має грошові кошти, зв'язки, використав для нього важкі обставини змусив написати дану розписку. Тому звертається до суду з зустрічним позовом, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до нього (ОСОБА_4І.) про стягнення боргу, винагороди, штрафу та моральної шкоди відмовити в повному обсязі, а його зустрічні позовні вимоги задоволити - визнати недійсною розписку від 19 серпня 2014 року написаною ним (ОСОБА_4І.) на ім'я ОСОБА_3 про отримання суми коштів в розмірі 9800 грн., як таку, що вчинена під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах.

Позивач - ОСОБА_3 у судове засідання не зявився по невідомій суду причині, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною, відмовити.

Відповідач - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, просив в задоволені таких відмовити. Подав суду заперечення, які мотивує тим, що первісна позовна заява та заява про збільшення позовних вимог є необгрунтованою та не підлягає до задоволення, оскільки позивач у справі намагається незаконно та безпідставно стягнути суму заборгованості. Зустрічні позовні вимоги представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_7 пояснив, що він був особисто присутній під час написання ОСОБА_4 розписки. Факту передачі грошових коштів у сумі 9800 грн. не було, однак йому відомо про боргові зобов'язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_3. Під час написання розписки, ніякого тиску на ОСОБА_4 не було, писав він її добровільно без примусу, з його сторони ніяких претензій не було. Також йому відомо, що ОСОБА_3 неодноразово позичав грошові кошти ОСОБА_4 в борг.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона була присутня під час складання боргової розписки ОСОБА_4, який неодноразово позичав грошові кошти у її чоловіка ОСОБА_3. Дану

-3-

розписку він писав без примусу, добровільно.

Заслухавши думки учасників судового процесу та пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 60 Цивільно - процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 1 статті 11 Цивільно - процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 3-4 статті 10 Цивільно - процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що відповідно до розписки складеної ОСОБА_4, 19 серпня 2014 року, останній отримав позику від ОСОБА_3 в сумі 9800 грн. та зобов'язався повернути дану позику за період 20 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року. У разі несвоєчасного повернення суми боргу ОСОБА_4 зобов'язався оплатити штраф за кожні десять днів прострочки - три тисячі гривень (а.с.5).

19 серпня 2014 року на ім'я директора Ліка - Комфорт ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було написано заяву, в якій просить звільнити його з займаної посади за згодою сторін (а.с.60).

У зв'язку з чим Директором ПП Ліка - Комфорт ОСОБА_3 19 серпня 2014 року видано Наказ №25-К, де вказано звільнити ОСОБА_4 з роботи за угодою сторін ПП Ліка - Комфорт (а.с.61).

Правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України), а статтею 546 цього Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правилами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до частини 1 статті 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір

-4-

позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

З статті 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Так, у Постанові судової палати у цивільних справах Верховний суд України у справі за № 6-36цс14 від 02 липня 2014 року роз'яснив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була складена у письмовій формі розписка (договір позики), згідно якої останній зобов'язався повернути ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9800 грн., а також вказав, що в разі несвоєчасного повернення зобов'язався оплатити штраф за кожні десять днів - 3000 грн. Цього ж дня, 19 серпня 2014 року ОСОБА_4 написав заяву на звільнення і Наказом директора ПП Ліка - Комфорт він був звільнений. Так, підставою написання такої розписки стало те, що за весь період, який працював ОСОБА_4 він неодноразово отримував від директора підприємства ОСОБА_3 грошові кошти в різних сумах, але жодного разу такі не повертав. Тобто, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 вирішив забезпечити факт повернення грошових коштів написаною відповідачем розпискою, в якій факт суми заборгованості визнав, погоджуючись на оплату штрафу, в разі своєчасної несплати.

Судом не знайдено підтвердження фіктивності правочину укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки в розписці, крім того що позивач зобов'язався в період серпень 2014 року по грудень 2014 року повернути грошові кошти в сумі 9800 грн., та й сплатити штраф в розмірі

-5-

порушення своїх зобов'язань Також доводи відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_2, що дія позикодавця спрямована на безпідставне та отримання грошових коштів, не доведені і нічим не підтверджені, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як сторони договору позики грошей (розписки), вільно уклали такий без будь-якого примусу, у присутності свідків, які підтвердили даний факт у судовому засіданні, а не визнання ОСОБА_4 первісного позову ОСОБА_3 про стягнення грошового боргу свідчить про те, що він має намір уникнути виконання своїх грошових зобов'язань, а доводи про те, що його примусили до укладення такої розписки нічим не підтверджені.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 не виконав умови розписки (договору позики) від 19 серпня 2014 року, а тому збільшені позовні вимоги позивача є підставними і підлягають до задоволення, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 еобхідно відмовити.

Згідно статтею 88 Цивільно - процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 6, 202, 204, 207, 509, 526, 546, 530, 625, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Збільшені позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, заборгованість, яка виникла по Розписці (договором позики) від 19 серпня 2014 року у розмірі 67495 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 28 копійок, з яких: 9800 грн. - основний борг, 1626,94 грн. - винагорода за користування позикою (з урахуванням облікової ставки НБУ); 51000 грн. - штраф; 3929,80 грн. - інфляційні витрати, 138,54 грн. - 3% річних; 1000 грн. - моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачений судовий збір в розмірі - 674 (шістсот сімдесят чотири) гривень 28 копійок.

В задоволенні решти збільшених позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий М.М.Пак