Рішення № 46646284, 26.02.2013, Новоодеський районний суд Миколаївської області

26.02.2013

Справа № 1419/1509/2013 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 рокум. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Баранкевич В.О.

при секретарі Андрусенко В.А., за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_2 до Новоодеської ЦРЛ, головного лікаря Новоодеської ЦРЛ про поновлення на роботі та посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Новоодеської ЦРЛ, головного лікаря Новоодеської ЦРЛ про поновлення на роботі та посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та морально шкоди.

У своїй позовній заяві позивач вказав, що наказом № 989-к по Новоодеській центральній районній лікарні (далі - Новоодеська ЦРЛ) від 01 листопада 2006 року позивач на підставі особистої заяви був прийнятий на посаду робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької СЛАСТ на 0,5 ставки з 01.11.2006 року з місячним окладом 375 грн.

06 липня 2012 року о 07:45 год., на початку робочого дня, в Бузьку амбулаторію загальної практики сімейної медицини (далі - Бузька АЗПСМ), коли позивач вже знаходився на робочому місці прибула комісія в складі начальника відділу кадрів Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_3 та юрисконсульта Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_4 Зазначеними особами позивачу було наказано залишити своє робоче місце по тій причині, що він нібито звільнений з роботи. Позивач звернувся до членів комісії з проханням надати йому наказ про звільнення, розрахунковий лист, трудову книжку та роз'яснити причину звільнення, але начальник відділу кадрів Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_3 та юрисконсульт Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_4 разом з завідуючою Бузькою АЗПСМ ОСОБА_5, створивши емоційно тяжку напружену обстановку на робочому місці позивача, які не дозволили йому виконувати свої функціональні обов'язки, наказавши при цьому негайно покинути робоче місце.

За захистом своїх трудових законних прав та інтересів позивач звернувся до прокуратури Новоодеського району рекомендованим листом №0082 та до начальника Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області, а також з заявою за вх.№175/17 від 06.07.2012 р. до Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (далі - Бузька сільська рада).

З дня зарахування на роботу та посаду та по день незаконного звільнення позивач не мав від роботодавця ніяких зауважень по роботі, попереджень та доган, але при цьому займав активну громадську позицію щодо протизаконних та противоправних діянь

адміністрації Новоодеської ЦРБ та посадових осіб Бузької сільської ради. Крім того, в Новоодеському районному суді розглядалася справа №2а-2480/11 де позивач призвав відповідачами вищезазначених осіб, захищаючи від їх свавілля свої конституційні права та охорону здоров'я та на працю.

29 травня 2012 року позивач звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з особистою заявою на планову відпустку на 2012 рік та одержав позитивну резолюцію, але в телефонному режимі головний лікар Новоодеської ЦРЛ звелів позивачу прибути до нього на особистий прийом та переписати заяву з доповненням про подальше звільнення після планової відпустки. Позивач відмовився переписувати заяву, оскільки не мав наміру звільнятися, але головний лікар Новоодеської ЦРЛ створив обстановку, при якій у позивача виникла гіпертонічна криза і він, не бажаючи того на заяві про планову відпустку від 29.05.2012 р. дописав «... з послідуючим звільненням». На той час позивач вважав цей напис єдино правильним виходом із нетерпимої ситуації психологічного тиску на нього з боку роботодавця, а також не бажав ускладнень стану здоров'я.

Впродовж місяця, в період планової відпустки з 05.06.2012 р. по 05.07.2012 р., позивач відпочив та покращив стан здоров'я, а тому своєю заявою за вхідним номером № 02-1146-02 від 05.07.2012 р. звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з проханням відкликати заяву стосовно звільнення від 05.06.2012 р., у зв'язку з тим, що дану заяву позивач подав під примусом адміністрації Новоодеської ЦРЛ. Також, просив вважати себе таким, що приступив до роботи та до виконання свої функціональних обов'язків з 06.07.2012 р., тобто після закінчення планової відпустки. В цей же день, 05.07.2012 р. представник позивача по довіреності ОСОБА_1 звернулася з заявою № 02-1147-02 до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_6 з проханням призупинити тиск та негативне відношення до ОСОБА_2, маючого статус «Діти війни» та «Ветеран праці».

В зв'язку з тим, що по дійсний час позивач не одержав офіційного роз'яснення від адміністрації Новоодеської ЦРЛ про причину незаконного звільнення з займаної посади, а також не одержав наказу про звільнення, розрахунковий лист та трудову книжку, позивач повторно 20.07.2012 р. рекомендованим листом № 2617 звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з проханням офіційного роз'яснення причини звільнення.

Таким чином позивач вважає, що відповідач звільнив його без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов'язаний поновити на попередній роботі.

Також позивач вважає, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які завдали позивачу моральних страждань.

Моральна шкода, завдана позивачу в результаті незаконного звільнення, полягає у позбавленні його відповідачем гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сім'ї на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому стані, погіршилося самопочуття через те, що він хвилюється та не має змоги забезпечити навіть мінімальним себе та свою сім'ю. Крім того, викликає хвилювання і той факт, що позивач не може знайти собі іншу роботу, так як роботодавці не бажають приймати на роботу громадян пенсійного віку.

В порушення ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний в день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, що адміністрацією Новоодеської ЦРЛ не було виконано, а також була порушена ст.116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Всі зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відобразились на здоров'ї позивача. Нанесений позивачу моральну шкоду, позивач оцінює в 100 000 (сто тисяч) гривень.

Враховуючи вищевикладене позивач просить суд:

1. Визнати дії та бездіяльність посадових осіб Новоодеської Центральної районної лікарні Миколаївської області та безпосередньо її головного лікаря ОСОБА_6 незаконними;

2. Визнати Наказ по Новоодеській Центральній районній лікарні про звільнення з роботи та посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької СЛАСТ незаконним;

3. Поновити ОСОБА_2 на роботі та посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини;

4. Стягнути з роботодавця Новоодеської Центральної районної лікарні Миколаївської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу включно по день видачі наказу про поновлення на роботі на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини;

5. Зобов'язати роботодавця Новоодеську Центральну районну лікарню Миколаївської області відшкодувати на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, оцінену в розмірі 100 000 грн. (ста тисяч ) грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що позивач ОСОБА_2 наказом № 989-к по Новоодеській Центральній районній лікарні (далі - Новоодеська ЦРЛ) від 01 листопада 2006 року на підставі особистої заяви був прийнятий на посаду робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької СЛАСТ на 0,5 ставки з 01.11.2006 року з місячним окладом 375 грн.

06 липня 2012 року о 07:45 год., на початку робочого дня, в Бузьку амбулаторію загальної практики сімейної медицини (далі - Бузька АЗПСМ), коли позивач вже знаходився на робочому місці, прибула комісія в складі начальника відділу кадрів Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_3 та юрисконсульта Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_4 Зазначеними особами позивачу було наказано залишити своє робоче місце по тій причині, що він нібито звільнений з роботи. Позивач звернувся до членів комісії з проханням надати йому наказ про звільнення, розрахунковий лист, трудову книжку та роз'яснити причину звільнення, але начальник відділу кадрів Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_3 та юрисконсульт Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_4 разом з завідуючою Бузькою АЗПСМ ОСОБА_5, створивши емоційно тяжку напружену обстановку на робочому місці позивача, які не дозволили йому виконувати свої функціональні обов'язки, наказавши при цьому негайно покинути робоче місце.

За захистом своїх трудових законних прав та інтересів позивач звернувся до прокуратури Новоодеського району рекомендованим листом № 0082 та до начальника Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області, а також з заявою за вхідним № 175/17 від 06.07.2012 р. до Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (далі - Бузька сільська рада).

З дня зарахування на роботу та посаду та по день незаконного звільнення позивач не мав від роботодавця ніяких зауважень по роботі, попереджень та доган, але при цьому займав активну громадську позицію щодо протизаконних та противоправних діянь адміністрації Новоодеської ЦРБ та посадових осіб Бузької сільської ради. Крім того, в Новоодеському районному суді розглядалася справа № 2а-2480/11 де позивач призвав відповідачами вищеозначених осіб, захищаючи від їх свавілля свої конституційні права та охорону здоров'я та на працю.

29 травня 2012 року позивач звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з особистою заявою на планову відпустку на 2012 рік та одержав позитивну резолюцію, але в телефонному режимі головний лікар Новоодеської ЦРЛ звелів позивачу прибути до нього на особистий прийом та переписати заяву з доповненням про подальше звільнення після планової відпустки. Позивач відмовився переписувати заяву, оскільки не мав наміру звільнятися, але головний лікар Новоодеської ЦРЛ створив обстановку, при якій у позивача виникла гіпертонічна криза і він, не бажаючи того на заяві про планову відпустку від 29.05.2012 р. дописав «... з послідуючим звільненням». На той час позивач вважав цей напис єдино правильним виходом із нетерпимої ситуації психологічного тиску на нього з боку роботодавця, а також не бажав ускладнень стану здоров'я.

Впродовж місяця, в період планової відпустки з 05.06.2012 р. по 05.07.2012 р., позивач відпочив та покращив стан здоров'я, а тому своєю заявою за вхідним номером № 02-1146-02 від 05.07.2012 р. звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з проханням відкликати заяву стосовно звільнення від 05.06.2012 р., у зв'язку з тим, що дану заяву позивач подав під примусом адміністрації Новоодеської ЦРЛ. Також, просив вважати себе таким, що приступив до роботи та до виконання свої функціональних обов'язків з 06.07.2012 р., тобто після закінчення планової відпустки. В цей же день, 05.07.2012 р. представник позивача по довіреності ОСОБА_1 звернулася з заявою № 02-1147-02 до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_6 з проханням призупинити тиск та негативне відношення до ОСОБА_2, маючого статус «Діти війни» та «Ветеран праці».

В зв'язку з тим, що по дійсний час позивач не одержав офіційного роз'яснення від адміністрації Новоодеської ЦРЛ про причину незаконного звільнення з займаної посади, а також не одержав наказу про звільнення, розрахунковий лист, позивач повторно 20.07.2012 р. рекомендованим листом № 2617 звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з проханням офіційного роз'яснення причини звільнення. Крім того, як пояснила представник позивача трудову книжку позивач отримав через декілька місяців і не на руки, а трудову книжку посадові особи Новоодеської ЦРЛ направили до Управління Пенсійного Фонду України в Новоодеському районі. Крім того, як вказала представник позивача в судовому засіданні 05.07.2012 року адміністрацією Новоодеської ЦРЛ на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про отримання трудової книжки, але згідно поштового повідомлення ОСОБА_2 отримав це повідомлення 07.07.2012 року, а акт про вручення трудової книжки та наказу про звільнення ОСОБА_2 працівниками Новоодеської ЦРЛ та АЗПСМ с.Бузьке було складено вже 06.07.2012 року о 08 год. 20 хв.

Моральна шкода, завдана позивачу в результаті незаконного звільнення, полягає у позбавленні його відповідачем гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сім'ї на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому стані, погіршилося самопочуття через те, що він хвилюється та не має змоги забезпечити навіть мінімальним себе та свою сім'ю. Крім того, викликає хвилювання і той факт, що позивач не може знайти собі іншу роботу, так як роботодавці не бажають приймати на роботу громадян пенсійного віку.

В порушення ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний в день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, що адміністрацією Новоодеської ЦРЛ не було виконано, а також була порушена ст.116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Всі зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відобразились на здоров'ї позивача. Нанесений позивачу моральну шкоду, позивач оцінює в 100 000 (сто тисяч) гривень.

Відповідачі в судове засідання неодноразово не зявилися про причини своєї неявки суду не повідомили. Представник позивача погодилася на розгляд справи у відсутності відповідачів та їх представників, так як всі документи до справи відповідачем додані. Судом встановлено, що відповідачі були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи. Про розгляд справи в суді знали, 16.10.2012 року в судовому засіданні були присутні.

Від відповідача Новоодеської ЦРЛ на адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких вказано, що відповідач позов не визнає у звязку з тим, що позивач ОСОБА_2 30.05.2012 року написав заяву на відпустку з послідуючим звільненням. Наказом по ЦРЛ № 30-к від 06.06.2012 року ОСОБА_2 була надана відпустка з 11.06.2012 року по 05.07.2012 року. 05.07.2012 року ОСОБА_2 було звільнено згідно його заяви та наказу по ЦРЛ № 46-к від 05.07.2012 року. ОСОБА_2 за трудовою книжкою не зявився, у звязку з чим 05.07.2012 року йому було направлено рекомендований лист. 06.07.2012 року начальник відділу кадрів, юрисконсульт Новоодеської ЦРЛ виїхали до Бузької АЗПСМ для особистого ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про звільнення та одержання трудової книжки, ОСОБА_2 відмовився від підпису в наказі та отримання трудової книжки, про що свідчить акт, складений в присутності завідуючої АЗПСМ ОСОБА_5, медичної сестри ОСОБА_7, водія ОСОБА_8 про відмову в підписі та одержанні трудової книжки. 08.08.2012 року, як вказує відповідач ОСОБА_2 особисто забрав трудову книжку з відділу кадрів Новоодеської ЦРЛ. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши заперечення відповідача Новоодеської ЦРЛ, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Цей висновок суду ґрунтується на наступному:

Як вбачається з матеріалів справи наказом № 989-к по Новоодеській Центральній районній лікарні (далі - Новоодеська ЦРЛ) від 01 листопада 2006 року позивач на підставі особистої заяви був прийнятий на посаду робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької СЛАСТ на 0,5 ставки з 01.11.2006 року з місячним окладом 375 грн.

29 травня 2012 року позивач звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з особистою заявою на планову відпустку на 2012 рік та одержав позитивну резолюцію, що підтверджується копією особистої заяви позивача, наданої в судовому засіданні відповідачем. В подальшому позивач дописав в цій заяві «…з подальшим звільненням».

05.07.2012 року в останній день відпустки ОСОБА_2 подав до Новоодеської ЦРЛ заяву, згідно якої просив відкликати його заяву стосовно звільнення від 05.06.2012 року у звязку з тим, що дану заяву від зробив під примусом адміністрації ЦРЛ. Просив вважати його таким, що приступив до роботи та до виконання своїх функціональних обовязків з 06.07.2012 року після закінчення планової відпустки, а у разу внесення запису про звільнення в трудову книжку просив запис анулювати. Вказана заява зареєстрована в Новоодеській ЦРЛ 05.07.2012 року за вхідним № 02-1146-02.

Відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Всупереч вказаної норми ОСОБА_2 05.07.2012 року було звільнено з посади робітника з комплексного обслуговування будівель та споруд АЗП-СМ с.Бузьке за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) на підставі заяви ОСОБА_2 згідно наказу № 46-к від 05.07.2012 року. Відповідачем не було надано до суду жодного документу про те, що на місце ОСОБА_2 було запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Тому суд вважає, що наказ в.о.головного лікаря Новоодеської ЦРЛ № 46-к від 05.07.2012 року є незаконним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про визнання наказу незаконним та скасування наказу про його звільнення з роботи та поновлення на роботі слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме по день винесення рішення суду в сумі 2846 грн. 60 коп. (за липень 2012 року, починаючи з 06.07.2012 року за 18 робочих днів 289 грн. 78 коп., за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року по 375 грн. 00 коп., за лютий 2013 року по 26.02.2013 року 306 грн. 82 коп. за 20 робочих днів).

Разом з тим суд не може задовольнити вимоги позивача в частині визнання незаконними дій головного лікаря ОСОБА_6 щодо звільнення позивача з посади на підставі того, що позивач не надав доказів щодо психологічного тиску з боку головного лікаря на позивача та погіршенням у звязку з цим його здоровя. В судовому засіданні було встановлено та підтверджується написом на заяві позивача про надання планової відпустки, що в день подачі заяви у позивача дійсно був підвищений артеріальний тиск, але позивач не надав доказів причинного звязку між діями головного лікаря та станом здоровя позивача. Крім того наказ про звільнення з посади ОСОБА_2 був підписаний не головним лікарем Новоодеської ЦРЛ ОСОБА_6, а в.о.головного лікаря ОСОБА_9

Позивачем також не вказано в позовних вимогах конкретних посадових осіб дії або бездіяльність яких позивач просить визнати незаконними, а також вони не були залучені позивачем до участі у справі в якості відповідачів.

Але суд вважає, що наказ про звільнення з роботи ОСОБА_2 є незаконним, незаконне звільнення з роботи є порушенням законних прав позивача на працю, та призвело до моральних страждань, порушення нормального життєвого процесу і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, таким чином незаконними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду. На думку суду відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. При визначенні вказаної суми суд також враховує похилий вік позивача.

Відповідно до вимог ст.235 ч.5 КЗпП України, ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

У відповідності з ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові збір, а саме 344 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60,179, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Новоодеської центральної районної лікарні, головного лікаря Новоодеської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати наказ по Новоодеській ЦРЛ № 46-к від 05.07.2012 року про звільнення ОСОБА_2 з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини незаконним.

Поновити ОСОБА_2 на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

Стягнути з Новоодеської районної лікарні на користь ОСОБА_10 2846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 60 коп. за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В частині визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб Новоодеської ЦРЛ та безпосередньо її головного лікаря ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з Новоодеської ЦРЛ судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн.. 10 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в розмірі місячного платежу піддати негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :