Ухвала суду № 46643082, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/49977/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Мукачівський завод "Точприлад" (далі - Товариство) звернулось з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області (далі - Інспекція) в якому просило визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року (далі - припис).

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що спірний припис винесений відповідачем з порушенням вимог законодавства і його прав, а тому просило про задоволення позову.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, сторін та їх представників, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що Інспекція, видаючи оскаржуваний припис, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Судами встановлено, що в період з 28 по 30 січня 2014 року, на підставі заяви ОСОБА_4 та листа Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України № 2/116 від 17 січня 2014 року, Інспекцією проведено позапланову перевірку додержання Товариством законодавства про працю.

За результатами перевірки складено акт № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 року, на підставі якого винесено спірний припис.

У вказаному приписі зазначено, що позивачем порушено вимоги статей 83, 95, 113, частини 1, 2 статті 115, частина 1 статті 116, статтю 117 Кодексу законів про працю України та приписано: 1) Оплату часу вимушеного простою ОСОБА_4 за період з 1 січня 1997 року по 29 липня 2000 року привести у відповідність до статті 113 Кодексу законів про працю України; 2) Індексацію заробітної плати ОСОБА_4 за період з 1 січня 1997 року по 29 липня 2000 року привести у відповідність до вимог статті 95 Кодексу законів про працю України; 3) При звільненні працівників додержуватись вимог статті 116 Кодексу законів про працю України; 4) Оплату часу розрахунку при звільненні ОСОБА_4 за період з 29 липня 2000 року по 1 жовтня 2000 року привести у відповідність до статті 117 Кодексу законів про працю України; 5) Виплатити грошову компенсацію ОСОБА_4 за дні невикористаної щорічної відпустки відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України; 6) Виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України.

Так, у відповідності до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 6 Положення Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Разом з тим, у пунктах 1, 2, 4 і 5 оскаржуваного припису ідеться про захист трудових прав конкретного працівника - ОСОБА_4 шляхом зобов'язання позивача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушених трудових прав останньої, при цьому позапланова перевірка Товариства проводилась за зверненням саме цієї особи безпосередньо до Інспекції та Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України.

Тобто, фактично Інспекція видала припис, яким вирішила трудовий спір між ОСОБА_4 та Товариством.

Однак, суди при розгляді справи не врахували положення статті 221 Кодексу законів про працю України, якою встановлено перелік органів, які уповноважені розглядати трудові спори, зокрема, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

В свою чергу, за змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із, зокрема, трудових відносин.

Отже, судам необхідно з'ясувати, чи діяла Інспекція у межах наданих їй повноважень та у спосіб, встановлений законом і надати належну правову оцінку оскаржуваному припису, з урахуванням вищевказаних обставин справи та приписів правових норм, зокрема вимог Положення, в частині, що стосується завдань Держпраці України, її функцій, прав та обов'язків під час здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Також, при новому розгляді справи суди повинні врахувати, що Інспекція не може підміняти орган, який уповноважений законом на розгляд трудових спорів та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції цього органу.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

За приписами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало