Ухвала суду № 46643073, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/33074/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі за позовом ТОВ "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2013 № 100270000/2013/300189/2 та визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів від 02.08.2013 № 100270000/2013/01470.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 02.08.2013 № 100270000/2013/300189/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.08.2013 № 100270000/2013/01470. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 240,87 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1519,44 грн. на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2013 року скасовано у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» надмірно сплачених до бюджету сум ввізного мита у розмірі 1519,44 грн. Прийняти у цій частині нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» надмірно сплачені до бюджету суми ввізного мита у розмірі 1519,44 грн. відмовлено. В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2013 № 04/2013, укладеного між компанією «KOVINOPLASTIKA LOZ» (Словенія) та ТОВ «Т.Б.М.-Україна», до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларантом позивача подано митну декларацію від 02.08.2013 № 100270000/2013/172490 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення деталей кріплення торгівельної марки «Internika», що використовуються в будівлях для зачинення вікон з поворотною та поворотно-відкидною стулкою.

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 № 04/2013; додаткову угоду № 1 до контракту; додаток № 3 до контракту (специфікацію); платіжне доручення № 85 від 01.08.2013; довідку про транспортні витрати від 31.07.2013; документ, що підтверджує вартість страхування 817/1113; прайс-лист виробника від 01/01/2013; накладну CMR 283491; рахунок-фактуру (інвойс) 90191029; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 12.04.2013; інформацію про позитивні результати СЕС контролю товару; пакувальний лист 90191029; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; сертифікат походження товару; копію митної декларації країни відправлення 13SI00191325769192; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100270000/2013/172490; рішення Укрметрстандарт від 31.07.2013.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за деталі кріплення торгівельної марки «Internika», що використовуються в будівлях для зачинення вікон з поворотною та поворотно-відкидною стулкою на рівні 4,01 євро за 1 кг.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено,позивачем були надані інвойс, сертифікат про походження, пакувальний лист, коносамент, поліс страхування вантажу, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), довідка про транспортні витрати, копія митної декларації країни відправлення, калькуляція виробника, прайс-лист виробника, комерційні пропозиції ТОВ «Дельта-2010», платіжні доручення про оплату товару постачальнику в іноземній валюті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що витребування митним органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, у зв'язку з чим метод № 6 (резервний метод) визначення митної вартості товару застосовано безпідставно.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 року, у частині, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: