Ухвала суду № 46642900, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/46512/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013

у справі № 826/7865/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003415626 від 14.05.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити в силі, як такі, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА» суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий 2010 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, лютий 2012 року, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року, січень 2013 року, складено акт № 111/15-6-27-34755123 від 29.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2012 року у розмірі 247 629,83 грн., за вересень 2012 року у розмірі 64 721,08 грн., за січень 2013 року у розмірі 360 801,59 грн. та, як наслідок, порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 247 629,83 грн., за вересень 2012 року на суму 64 721,08 грн., за січень 2013 року на суму 360 801,59 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.05.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003415626 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 673 152,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що під час формування податкового кредиту за серпень 2012 року у розмірі 247 629,83 грн., за вересень 2012 року у розмірі 64 721,08 грн., та за січень 2013 року у розмірі 360 801,59 грн., у позивача були відсутні податкові накладні від контрагентів, що підтверджували б суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту та не зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, які були отримані позивачем також із запізненням.

Крім того, суди зазначили, що позивачем як покупцем не надано до суду доказів вимоги від його контрагентів належним чином оформлених податкових накладних у відповідних податкових періодах, на підставі яких формувався податковий кредит, а також не надано відмови таких контрагентів надати, у визначені законодавством строки, такі податкові накладні, що давало б змогу позивачу звернутися із скаргою на таких контрагентів до податкового органу.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наведені норми вказують, що за платником податків зберігається право протягом 365 календарних днів, з дати виписки податкових накладних, на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих накладних у відповідному звітному періоді, в якому вони були отримані, за умови реєстрації накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами обох інстанцій не досліджено обставин по факту виявлених під час проведення перевірки порушень, а саме: моменту отримання позивачем податкових накладних, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по періодах: серпень 2012 року у розмірі 247 629,83 грн., вересень 2012 року у розмірі 64 721,08 грн., січень 2013 року у розмірі 360 801,59 грн. та включення їх до Єдиного реєстру податкових накладних, з урахуванням меж для формування такого кредиту - 365 календарних днів з дати складання податкових накладних.

Однак, встановлення таких обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний М.В. Сірош