Ухвала суду № 46642897, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 липня 2015 року м. Київ К/800/30333/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 травня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект» про стягнення заборгованості по страховим внескам, -

в с т а н о в и в :

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект» заборгованості по страховим внескам у розмірі 1762,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень пункту п’ятого частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що 14.04.2010 відповідачем подано до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звіт по формі Ф4-ФСС з ТВП за 1 квартал 2010 року.

Із звіту (розділ V звіту «Розшифровка заборгованості за страхувальником») вбачається, що відповідачем у звіті за 1 квартал 2010 року визначена сума нарахованих внесків у розмірі 1762,95 грн., пов’язана з невиплатою заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанції виходили з наступного.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240, у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості) розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначається, зокрема для роботодавців, - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

За приписами статті 23 Закону № 2240 страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на момент виникнення спірних правовідносин був деталізований Інструкцією, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року № 16.

Згідно з пунктом 4.4 Інструкції перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

В силу пункту 4.5 Інструкції в разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Страхувальники, які здійснюють виплату заробітної плати своїм працівникам на поточні рахунки в установах банків, провадять відповідні платежі до Фонду в день перерахування коштів на їх особові рахунки (пункт 4.6 Інструкції).

Про те, що днем виникнення у страхувальника обов'язку по сплаті страхових внесків є день одержання коштів на оплату праці, свідчить і порядок нарахування пені, визначений у пункті 5.4 Інструкції, що розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки).

Оскільки спірна сума страхових внесків нарахована на невиплачену Державним підприємством з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект» суму заробітної плати, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за наведеного нормативно-правового регулювання, яке допускає неоднозначне розуміння норми закону, позивач безпідставно вважав, що строк сплати спірної суми настав і вона є недоїмкою.

Враховуючи, що доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом п’ятим частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Київському міському відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 травня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити Київському міському відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока