Ухвала суду № 46642785, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/60344/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Морозова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2014

у справі № 813/8841/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 14.11.2013 № 0000114010/7378 та № 0000124010/7379.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України, майора податкової міліції Мазуркевича В.А. від 01.06.2013, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Один Два Три», ТОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп», ТОВ «ВТ-Техбуд», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Гарант-буд-сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТОВ «Інтеграл Ай ти», ТОВ «Компанія «Аджанта-Україна», ТОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 по 31.03.2013, складено акт № 4/40-10/31978272 від 05.11.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1 138 270,08 грн.; п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2 058 517,58 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.11.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000114010/7378 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 941 322,21 грн., в т.ч.: 2 058 517,58 грн. основного платежу та 882 804,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000124010/7379 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 138 270,08 грн. основного платежу.

Під час проведення перевірки позивача податковий орган використав акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача, а саме:

- акт №1623/22.8/35917680 від 13.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 по 31.03.2013;

- акт № 1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010 по 31.03.2013;

- акт № 1699/22.8/36757122 від 17.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками в період з 01.04.2010 по 31.03.2013.

На підставі аналізу податкової інформації щодо перелічених постачальників контролюючі органи дійшли висновку про те, що ТОВ «Викуп», ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» мають ознаки фіктивності, позаяк не володіють матеріально-технічною базою для здійснення господарської діяльності, у них відсутні основні засоби, транспортні засоби, трудові ресурси, наявність яких є необхідною умовою для здійснення операцій щодо поставок товарів (робіт, послуг). Як зазначила ДПІ у Печерському районі м. Києва в своїх актах, провести звірку названих вище контрагентів не вдалося тому, що за зареєстрованим місцезнаходженням таких немає, задекларовані ними показники податкової звітності документально не підтверджено, жодних пояснень з цього приводу отримати не вдалося; особи, які вказані керівниками вказаних суб'єктів господарювання, не підтвердили факти здійснення цими підприємствами реальної господарської діяльності.

На підставі викладеного контролюючий орган дійшов висновку, що фактично жодних поставок ці суб'єкти виконати не могли в силу низки об'єктивних на те причин, а укладені з ними правочини не мали на меті настання правових наслідків. Зважаючи на такі обставини СДПІ з ОВП у м. Львові в акті перевірки від 05.11.2013 зазначила про те, що факт отримання ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» товарів від ТОВ «Викуп», ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» не підтверджено.

Матеріалами справи встановлено, що в спірному періоді ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» мало господарські відносини з ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп» згідно договорів поставок № 18 від 12.08.2011, № 347/08-11 від 03.08.2011, № 1105-2 від 11.05.2011, відповідно.

Майнові права на товар, який підлягав поставці ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп» були передані позивачем в заставу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» згідно договору застави майнових прав № 253/34-З від 09.09.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період було надано первинні документи, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» та ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп».

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Викуп», ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, з відповідним документальним підтвердженням.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість на момент укладення договору та його виконання, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний І.В. Приходько