Ухвала суду № 46642594, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/56949/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (надалі - відповідач, Реєстраційна служба), в якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення № 9762825 від 8 січня 2014 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - житловий будинок);

- зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за позивачем на нерухоме майно: житловий будинок літ. «А», загальною площею 54,7 кв. м та житловою 31 кв.; житловий будинок літ. «Р» загальною площею 55,6 кв. и та житловою 18,3 кв. м; з житлового будинку літ. «Б»: 3-1 коридор пл. 8,1 кв. м, 3-2 санвузол пл. 3,2 кв. м, 3-3 житлова пл. 17,9 кв. м, 3-4 житлова пл. 10,9 кв. м, 3-5 житлова пл. 20,1 кв. , 3-6 коридор пл. 3,6 кв. м, 3-7 кухня пл. 3 кв. м; котельня літ. «О», сарай літ. «Н», «Л», санвузол літ. «П», огородження № 2, 5, 6, 12, 13, 14, 15, 16; 1/2 мостіння 1, мостіння 11, що складають 61/100 частину домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 636 кв. м.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказав що, документи, подані позивачем для здійснення державної реєстрації, були неналежними, саме це стало підставою для зупинення розгляду заяви ОСОБА_2. У свою чергу, на думку відповідача, рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 1265 від 1 листопада 1955 року не підтверджує речове право позивача на земельну ділянку.

Позивач надіслала до суду заперечення, в яких просила відмовити в задоволені касаційної скарги Реєстраційної служби.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частину житлового будинку, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 23 вересня 2009 року.

10 грудня 2013 року позивач звернулась до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок.

26 грудня 2013 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 9580995 розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зупинено у зв'язку із неподанням заявником документів, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (надалі - Порядок), зокрема: документу, що посвідчує право заявника на земельну ділянку; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; письмової згоди співвласника об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції.

На виконання вищезазначеного рішення державного реєстратора ОСОБА_2 надано письмову згоду співвласника об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції.

8 січня 2014 року рішенням № 976825 державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації права власності.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що рішення відповідача від 8 січня 2014 року № 9762825 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень на житловий будинок, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем було надано документи, які підтверджують речове право (право користування) на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України N 1952-IV від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2014 року, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення державним реєстратором) (надалі - Закон N 1952-IV) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 2 Закону N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, позивач звернулась до відповідача із заявою для підтвердження та визнання свого права власності на нерухоме майно.

Пунктом 26 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пункту 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

У пункті 46 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення № 9762825 від 8 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень стало те, що позивач у строк не усунула обставини, які стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви. А саме - не надала документ, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Частиною першою статті 22 Закону N 1952-IV передбачено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Пунктом 5-4 частини першої статті 24 Закону N 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Однак, відповідачем не було враховано, що позивач надала вперше разом із заявою документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою - рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 1265 від 1 листопада 1955 року, яким ОСОБА_4 надано у постійне користування зазначену земельну ділянку.

Відповідно до договору дарування від 11 грудня 1980 року ОСОБА_4 подарувала житловий будинок з надвірними спорудами ОСОБА_5, спадкоємицею якої є ОСОБА_2

Що стосується отримання позивачем державного акту на земельну ділянку, то відповідно до листа Управління архітектури та містобудування ОМР від 23 березня 2009 року № 401пр-с/01-15/387, земельна ділянка площею 0,0525 ( АДРЕСА_1) розташована в зоні індивідуальної житлової забудови і частково в межах магістралі безперервного руху «Південь-Північ», що проектується. У свою чергу, проектна документації на будівництво магістралі «Південь-Північ» в АДРЕСА_1 не розроблена, у зв'язку із чим передача земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд є неможливою до розробки відповідної проектної документації.

Отже, позивач тимчасово позбавлена права на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Також необхідно вказати, що відповідно до частини другої статті 1225 Цивільного кодексу України (в редакції від 24 липня 2009 року) до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Таким чином, до ОСОБА_2, внаслідок успадкування частини житлового будинку, перейшло і право на земельну ділянку, на якій він розміщений.

Враховуючи вищенаведене, у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.