Ухвала суду № 46642518, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"23" червня 2015 р. № К/800/6712/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015у справі №820/15649/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 29.08.2014 №0000163901 та №0000153901.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000163901 від 29.08.2014 та №0000153901 від 29.08.2014.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 19.06.2014 по 07.08.2014 проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за наслідками якої складено акт №242/28-09-39-01-03/37682336 від 14.08.2014 про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 135.1, 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп.пп. 135.5.4, 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п.п. 137.1, 137.16 ст. 137, п. 153.5 ст. 153, п.п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 7230371,00 грн.;

- пп.пп.192.1.1, 192.1.2, п.192.1, п. 192.3, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1298614 грн.;

- п. 239 ст. 239 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено порушення розрахунку за першу реєстрацію транспортних засобів за 2012 рік по терміну подання до 30.07.2012, фактично розрахунок надано 25.09.2012.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом були прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0000163901 від 29.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 9037963,75 грн.;

- форми «Р» №0000153901 від 29.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1947921,00 грн.

Судами також встановлено, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012», ТОВ «НЕОПРОМТРЕЙДИНГ», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «ДІМАЛС ЛТД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТИРОПЛЕН», ТОВ «АЛКЕСТ ГРУП», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», ТОВ «ПК УНІТЕК», ТОВ «ЕПРО-ДІВАЙС», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «Будівельний центр «Спектр».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2014 №0000163901 та №0000153901 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012», ТОВ «НЕОПРОМТРЕЙДИНГ», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «ДІМАЛС ЛТД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТИРОПЛЕН», ТОВ «АЛКЕСТ ГРУП», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», ТОВ «ПК УНІТЕК», ТОВ «ЕПРО-ДІВАЙС», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «Будівельний центр «Спектр» при виконанні спірних договорів підтверджується первинними документами податкового обліку: видатковими та податковими накладними, платіжними документами та довіреностями на отримання товару. А також встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу оспорюваних сум грошових зобов'язань став висновок податкового органу не лише про порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з вищеназваними контрагентами.

Так, мотивом для висновку податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток стало непідтвердження позивачем факту реалізації ним товару покупцям: ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012», ТОВ «НЕОПРОМТРЕЙДИНГ», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «ДІМАЛС ЛТД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТИРОПЛЕН», ТОВ «АЛКЕСТ ГРУП», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», ТОВ «ПК УНІТЕК», ТОВ «ЕПРО-ДІВАЙС», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «Будівельний центр «Спектр», а також отримання товару без оплати при проведені розрахунків шляхом взаємозаліку за договорами про відступлення права вимоги по боржникам: ТОВ «НЕОПРОМТРЕЙДИНГ», ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «ТРУ КАМ», що одночасно призвело до завищення та заниження доходу від операційної діяльності (інші доходи). При цьому, як зазначено в акті дані порушення не мали впливу на визначення податку на додану вартість.

Як вбачається з судових рішень дотримання позивачем правил податкового обліку при проведенні операцій взаємозаліку за договорами про відступлення права вимоги по боржникам ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ» та ТОВ «ТРУ КАМ» не досліджувались та не оцінювались судами, що виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів у цій частині.

По-друге, розглядаючи вказаний епізод, суди не врахували, що для формування доходів та витрат мають значення, як податкові накладні, так інші первинні документи, які видаються на підтвердження реально вчиненої операції, зважаючи на що при оцінці правильності їх врахування позивачем у податковому обліку, слід враховувати дані про рух активу на шляху від виробника до кінцевого вигодонабувача, що вимагає з'ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, дослідити усі первинні документи, пов'язані з виконанням спірних договорів в сукупності з іншими доказами, що стосуються предмету доказування, встановити наявність зв'язку між фактом продажу товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку. Враховуючи великі обсяги товарообороту (як стверджує позивач), необхідно дослідити відомості складського обліку.

Проте, суди обмежились лише висновками про необов'язковість підтверджувати товарність операцій товарно-транспортними накладними, сертифікатами, специфікаціями та довіреностями на отримання товару, за умови достатності податкових та видаткових накладних. Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи наявні у справі довіреності на отримання товару ( у всіх без виключення контрагентів), взагалі не надали юридичної оцінки достовірності даних, вказаних в них, з огляду на те, що в них особами, яка їх видала та якій доручено отримати товар, є одна й та ж сама особа - директор підприємства.

А відтак, з урахуванням доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача при продажу ним товару спірним контрагентам, судам слід було встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; дослідити не лише наявність у позивача складських приміщень, а й первинні документи підтверджуючі ведення позивачем складського обліку.

В той же час, мотивом для висновку податкової інспекції про заниження позивачем податку на додану вартість стало формування позивачем податкового кредиту за наслідком проведення безтоварних операцій позивачем з придбання ним товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Техно-Торг», ППТЗ «Інструмент Центр», ТОВ «Компанія Профі», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012» ,ТОВ «Промтраспоставка», що взагалі не досліджувалось та не оцінювалось судами, що виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів і у цій частині.

Підлягає також з'ясуванню сума грошового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а саме, підлягає встановленню, за якими господарськими операціями (на розсуд податкового органу) неправильно сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з ПДВ, та аналогічно формування доходу та витрат, з огляду на те, що в акті перевірці досить детально досліджено саме продаж позивачем товару, наслідком якого є виникнення податкового зобов'язання. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи правовідносини позивача з ТОВ «ПРОДМАРКЕТ 2012», ТОВ «НЕОПРОМТРЕЙДИНГ», ТОВ «ТВ ТРАНС», ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «ДІМАЛС ЛТД», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТИРОПЛЕН», ТОВ «АЛКЕСТ ГРУП», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012», ТОВ «ПК УНІТЕК», ТОВ «ЕПРО-ДІВАЙС», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «Будівельний центр «Спектр», застосували норми матеріального права, які регулюють порядок формування податкового кредиту, при тому, що за цими операціями виникло податкове зобов'язання.

Окрім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним.

Вказані обставини залишилися поза межами дослідження судів, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош