Ухвала суду № 46642426, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/236/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Стародуб О.П. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби з вимогами про скасування постанов головного державного виконавця ВП 44329818 та ВП 44329951 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2014р. позовні вимоги задоволено. Cкасовано постанови головного державного виконавця ВПВР ДВС України винесені по ВП 44329818 та ВП 44329951 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2014р. як незаконні, зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вирішити питання щодо відкриття ВП 44329818 та ВП № 44329951 за вказаними виконавчими листами протягом трьох днів з дня отримання оригіналів виконавчих листів за якими відмовлено у відкритті виконавчого провадження 11.08.2014р. Стягнено з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014р. апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання рішень залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2014р. по справі № 820/15139/14 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем не надано суду доказів належного дотримання вимог Закону України "Про виконання Рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судами невірно застосовано чинне законодавство щодо виконання судових рішень.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до Державної виконавчої служби 01.08.2014р. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №820/13667/13-а.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєва О.В. від 11.08.2014р, ВП № 44329818 відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 820/13667/13-а, виданого Харківським окружним адміністративним судом 28.07.2014р. щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України нарахувати пеню у розмірах, визначених рішенням Європейського суду з прав людини, а саме нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позивачкою ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати з 07.09.2013р. по день здійснення остаточного розрахунку, який складається з повної виплати 3000 євро, які конвертовані в національну валюту по курсу, який існував на 21.11.2013р.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєва О.В. від 11.08.2014р. ВП № 44329951 відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 820/13667/13-а, виданого Харківським окружним адміністративним судом 28.07.2014р. щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України здійснити повне виконання рішення Європейського суду з прав людини, а саме перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_3 різницю, яка виникла при конвертації 3000 євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовані Законом України "Про виконання Рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження. Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Згідно зі ст. 8 зазначеного Закону виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у п. "б" ч. 1 ст. 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.10 Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, а саме, відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження , як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до Положення "Про Державну виконавчу службу України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. № 229 Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів. Державна виконавча служба України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства, інші рахунки для зарахування стягнутих із боржників коштів, у тому числі валютні.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не вжито усіх заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Посилання скаржника на те, що у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби не було визначено асигнувань на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів не звільняє відповідача від виконання рішень відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Стародуб О.П.