Ухвала суду № 46642372, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/57863/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Стародуб О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014р. у справі за позовом Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного бізнесу до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року Миколаївський професійний ліцей торгівлі та ресторанного бізнесу звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції з вимогами про скасування постанов.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 28.02.2013р. ВП № 36761321 про відкриття виконавчого провадження, постанову від 27.01.2014 ВП № 36761321 про стягнення з Миколаївського професійного ліцею торгівлі і ресторанного сервісу виконавчого збору в сумі 296,78 грн., постанову від 27.01.2014 ВП № 36761321 про стягнення з Миколаївського професійного ліцею торгівлі і ресторанного сервісу витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні в сумі 60 грн., постанову від 27.01.2014 ВП № 36761321 про арешт майна Миколаївського професійного ліцею торгівлі і ресторанного сервісу і оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014р. апеляційні скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У касаційній скарзі представник Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 28.02.2013р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом за № 2а-5436/09/1470 від 12.03.2012р. про стягнення з позивача на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованості по страховим внескам в сумі 2967,79 грн.

27.01.2014р. відповідачем у виконавчому провадженні № 36761321 було прийнято постанови: про арешт майна ліцею та оголошення заборони на його відчуження; про стягнення з ліцею витрат в сумі 60,00 грн. на проведення виконавчих дій; про стягнення з Ліцею виконавчого збору в сумі 296,78 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в тому числі про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, визначається Законами України від 21.04.1999р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі Закон № 606-XIV), від 05.06.2012р. № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі Закон № 4901-VI).

Відповідно до ст. 17 цього Закону № 606-XIV визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом; зокрема підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами. Вимоги до виконавчого документа наведені у ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Приписами ч. 2 ст. 25 вказаного Закону визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Перелік випадків відмови у відкритті провадження визначений ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) пункту 3 Закону № 4901-VI (в редакції Закону від 19.09.2013р. № 583-VII) виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Згідно фактичних обставин справи, які встановлені судами, виконавчий лист виданий 12.03.2012р., тобто до набрання чинності Закону № 4901-VI.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про незаконність вчинення дій та прийняття постанов державного виконавця.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи судами попередніх інстанцій не надано правову оцінку позовним вимогам щодо порушення відповідачем норм чинного законодавства при направленні постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику, не встановлено фактичних обставин справи щодо отримання боржником оскаржуваних постанов.

За таких обставин, колегія суддів вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з направленням на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки зазначені недоліки при розгляді справи унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи, суду слід з'ясувати в повному обсязі всі обставини, що мають значення при розгляді справи, надати правову оцінку всім позовним вимогам позивача та встановити, чи були підстави для визнання протиправними та скасування постанов Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014р. у справі скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Стародуб О.П.