Ухвала суду № 46636569, 01.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6560/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року № 0012791701, прийняте ДПІ у Шевченківському районі Головного управлення ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 24 лютого 2015 року подала на адресу відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Із зазначеної податкової декларації вбачається, що ОСОБА_2 задекларовано 40013818,00 грн. загального річного оподатковуваного доходу, в т.ч. 32557423,74 становить вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна.

В додаток до декларації позивачем було додано: довідку про заробітну плату №10/5-47 від 20.02.2015 р.; копію свідоцтва про право на спадщину за законом №2370 від 03.06.2014 р.; копію свідоцтва про право на спадщину за законом №2374 від 03.06.2014 р.; копію свідоцтва про право на спадщину за законом №2366 від 03.06.2014 року; копію договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_1 від 06.11.2014 р.; копію свідоцтва про право на спадщину за законом №2360 від 03.06.2014 р.; копію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2013 р. у справі №2/756/4574/13; копію ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2014 р. у справі №2-р/756/8/14.

25.03.2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі пп.20.1.4 п.20.4 ст. 20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку ст. 76 розділу II Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2014 рік ОСОБА_2 податкової декларації.

За результатами проведеної перевірки складено акт №483/17-01/НОМЕР_2 від 25.03.2015 р., яким встановлено, що ОСОБА_2 протягом 2014 року отримала дохід у вигляді спадщини від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за ознакою 114, в розмірі 32557423,74 та не утримала податок на доходи фізичних осіб в порушення пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

На підставі акта перевірки №483/17-01/НОМЕР_2 від 25.03.2015 р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0012791701 від 08.04.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання фізичній особі ОСОБА_2 за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 2034838,99 грн., в т.ч. за основним платежем - 1627871.19 грн., за штрафними санкціями - 406967,80 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків згідно із п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язаний поміж іншого вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 49 ПК України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.

Відтак п. 49.2 ст. 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначений Розділом IV Податкового кодексу України.

Зокрема, статтею 164.2 встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПК України); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із цим Кодексом (пп. 164.2.6 п. 164. ст. 164 ПК України); вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (п. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п. 164.3 ст. 164 ПК України).

Відповідно до п.174.6 ст.174 Податкового кодексу України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Пунктом 174.3 статті 174 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини. Підпунктом 174.2.2 п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти спадщини - вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5%).

Згідно до пп. "а" пп. 174.2.1 п.174.2 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини - вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за нульовою ставкою.

Водночас, враховуючи положення пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2013 р. у справі №2/756/4574/13 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назарчук Оксани Миколаївни про встановлення факту проживання у фактичних шлюбних відносинах, встановлення переліку майна, на який поширюється режим спільної сумісної власності та зобов'язання вчинити певні дії. Даним судовим рішенням, що набрало законної сили 22.01.2014 р., встановлено факт проживання ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 у період з травня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнано ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2) спадкоємцем 1 черги за законом після смерті ОСОБА_9.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2014 р. у зазначеній вище справі роз'яснено резолютивну частину рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року наступним чином: визнати ОСОБА_2 ((і.н. НОМЕР_2) спадкоємцем 1 черги за законом після смерті ОСОБА_9 (і.н. НОМЕР_3), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1. у м. Рокебрюн-Кап-Мартен (Аль-Марітім), 37 (Франція). Ухвала суду набрала законної сили 02.04.2014 року.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,

підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 14 Цивільного процесуального кодексу України).

Водночас, як свідчать матеріали даної справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчуком О.М. було посвідчено свідоцтва про право на спадщину за законом №2370, 2374, 2360, 2366 від 03.06.2014 р.

06 листопада 2014 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на викладених нижче умовах квартиру номер АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх запереченнях зауважує на тому, що спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що була отримана позивачем у спадщину згідно Свідоцтва про право на спадщину від 03.06.2014 року на 1/2 (одну другу) частку у цій квартирі та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі №2/756/4574/13, перебувала у власності позивача менше трьох років, а відтак, на думку податкового органу, дохід фізичної особи ОСОБА_2 від продажу даної квартири підлягає оподаткуванню відповідно до п.172.2 ст. 172 Податкового кодексу України

Однак, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 була визнана спадкоємцем 1 черги за законом після смерті ОСОБА_9, а також беручи до уваги те, що спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була предметом договору купівлі-продажу, перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.06.2014 р. №2366 та свідоцтва про право власності від 13.03.2014 р. №1319, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача в частині порушення позивачем вимог п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, оскільки вказані норми чинного законодавства не стосуються майна, отриманого фізичною особою ОСОБА_2 у власність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо недоведеності правомірності спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві від 08.04.2015 року № 0012791701.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 06.07.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.