Постанова № 46636370, 01.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р. Справа № 820/2147/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/2147/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

Головного управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій нечинними, скасування постанов, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доДзержинського відділу державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції (в подальшому - Дзержинський ВДВС), Головного управління юстиції у Харківській області, в якому просив: визнати нечинними дії старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Свяченко Г. Г. та начальника Дзержинського ВДВС Фоменко І. М. у виконавчому провадженні № 34688475; скасувати постанову 5326/25 про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2012 року; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року; постанову про розшук майна боржника від 10 листопада 2012 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 березня 2013 року; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 березня 2013 року; стягнути на користь позивача з винних осіб збитки понесені ним в результаті незаконних дій посадових осіб Дзержинського ВДВС; стягнути з відповідачів на його користь завдану йому діями посадових осіб державної виконавчої служби моральну шкоду в сумі 20000 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано нечинними дії старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г. у виконавчому провадженні № 34688475; скасовано: Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року; Постанову про розшук майна боржника від 10 листопада 2012 року; Постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 березня 2013 року; Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 березня 2013 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму збитків понесених в результаті незаконних дій посадових осіб Дзержинського ВДВС у розмірі 2035 гривень 50 копійок. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Дзержинський ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про виконавче провадження», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 р. до участі в справі залучено в якості співвідповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження ВП № 34688475, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2012 року згідно реєстру ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, разом з іншими документами до Дзержинського ВДВС ХМУЮ на примусове виконання надійшла постанова ДАІ № 090947 від 13 серпня 2012 року про стягнення з позивача адміністративного штрафу у розмірі 255 гривень, із його подвоєнням у разі несплати протягом 15 днів з моменту набуття чинності постанови ДАІ.

Державним виконавцем Свяченко Г.Г. прийнято виконавчий документ до виконання та відкрито виконавче провадження постановою від 10 жовтня 2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання її протиправною, оскільки встановлено, що до Дзержинського ВДВС протягом 2012 року не надходило відомостей про оплату позивачем штрафу ДАІ.

Згідно реєстру № 316 ТОВ «Укркур'єр» від 11 листопада 2012 року, копію вищезазначеної постанови направлено позивачу, проте із-за відсутності в даному реєстрі належної інформації щодо предмета надіслання та належних доказів отримання відповідної поштової кореспонденції адресатом, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено порядок направлення виконавчих документів, передбачений ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав позивача як сторони виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 27 серпня 2012 року самостійно сплачено суму штрафу в розмірі 255 гривень, тобто ще до відкриття виконавчого провадження, і даний факт підтверджується копією квитанції № ПН4872 від 27 серпня 2012 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача неправомірні щодо прийняття постанов, які були винесені після постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовну вимогу про відшкодування документально підтвердженої матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що 06 березня 2013року на посту смт. Чутово Полтавської області співробітниками ДАІ транспортний засіб позивача було затримано та примусово поставлено на штрафмайданчик на підставі незаконної постанови державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року, яка підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній взаємозв'язок між наданим витягом з картки хворої ОСОБА_5 і завданою моральною шкодою, та істотністю змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, що відбулися завдяки прийнятим державним виконавцем оскаржуваних постанов.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами, які відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення повинні бути пред'явленні до виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно ч.1 ст. 40 Закону України «По виконавче провадження»,у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Судовим розглядом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення Серія ВІ1 № 090947 від 13 серпня 2012 року (в подальшому - Постанова № 090947), яка набрала законної сили 24 серпня 2012 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (а. с. 63).

Вищезазначений штраф оплачений позивачем 27 серпня 2012 року, що підтверджується копією квитанції ПАТ «Кредобанк» № ПН4872 від 27 серпня 2012 року (а. с. 9).

10 жовтня 2012 року Постанова № 090947 надійшла для виконання до Дзержинського ВДВС (а. с. 59-60).

Постановою старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС від 10 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 34688475 з виконання Постанова № 090947 (а. с. 33).

Згідно пояснень відповідача копію вищезазначеної постанови направлено ОСОБА_1 25 жовтня 2012 року, що підтверджується копію реєстру № 316 ТОВ «Укркур'єр» від 11 листопада 2012 року, в якому позивач значиться під № 74 (а. с. 64-66).

Проте, колегія суддів вважає, що вищезазначений реєстр не може бути належним доказом направлення на адресу позивача копії постанови про відкриття виконавчого провадження за Постановою № 090947, оскільки в цьому реєстрі відсутня інформація, що саме надсилалося ОСОБА_1, та відсутні належні докази отримання відповідної поштової кореспонденції адресатом.

Крім того, відповідно до приписів ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», належним доказом направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження є повідомлення про вручення поштового відправлення.

01 листопада 2012 року старшим державним виконавцем Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 35).

10 листопада 2012 року старшим державним виконавцем Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г. винесено постанову про розшук майна боржника (а. с. 37).

06 березня 2013року на посту смт. Чутово Полтавської області співробітниками ДАІ на підставі постанови державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року транспортний засіб позивача було затримано та примусово поставлено на штрафмайданчик, а 11 березня 2013 року видано позивачу на підставі постанови № 090947 (а. с. 7).

11 березня 2013 року ОСОБА_1 проведено оплату: за евакуатор в сумі 1000 гривня; послуги по збереженню транспортного засобу в сумі 900 гривень; за страхування в сумі 35 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями ПАТ «Приватбанк» № № 4442.225.9, 4442.225.10 та 4442.225.11 від 11 березня 2013 року.

11 березня 2013 року старшим державним виконавцем Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г. винесено: постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; постанову про стягнення з божника виконавчого збору; постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно квитанції № ПН4872 від 27 серпня 2012 року боржником суму штрафу сплачено повністю (а. с. 45-47).

Згідно копій квитанцій ПАТ «Приватбанк» 4672.121.1 та 4672.121.3, виконавчий збір в сумі 25 гривень 20 копійок та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 75 гривень сплачені позивачем 07 березня 2013 року (а. с. 41). При огляді в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження ВП № 34688475 встановлено, що оригінали цих квитанцій долучені до матеріалів цього виконавчого провадження.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 10 жовтня 2012 року в Дзержинському ВДВС відсутні дані про оплату позивачем штрафу та не закінчився строк пред'явлення до виконання Постанови № 090947, яка відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження Дзержинським ВДВС не допущено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування цієї постанови.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не дотримано, встановлений ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» порядок направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості своєчасно повідомити державного виконавця про те, що ще до відкриття виконавчого провадження за Постановою № 090947 він добровільно виконав цю постанову.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про скасування: постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року; постанови про розшук майна боржника від 10 листопада 2012 року; постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 березня 2013 року; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 березня 2013 року, оскільки при належному повідомлені позивача про відкриття виконавчого провадження у відповідача були б відсутні підстави для застосування таких заходів примусового виконання рішення.

Одночасно, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання нечинними дій старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г. у виконавчому провадженні № 34688475, оскільки статтею 162 КАС України передбачена лише можливість суду визнати нечинним рішення чи окремих його положень, діючим законодавством не передбачена можливість суду визнати нечинними дії суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування на його користь майнової та моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, із врахуванням того, що 06 березня 2013року на посту смт. Чутово Полтавської області співробітниками ДАІ транспортний засіб позивача було затримано та примусово поставлено на штрафмайданчик на підставі незаконної постанови державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року, яка підлягає скасуванню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування позивачу з Державного бюджету України документально підтвердженої майнової шкоди, яка складається з витрат по оплаті: евакуатора в сумі 1000 гривня; послуги по збереженню транспортного засобу в сумі 900 гривень; за страхування в сумі 35 гривень; виконавчий збір в сумі 25 гривень 20 копійок; витрати на проведення виконавчих дій в сумі 75 гривень, а всього 2035 гривень 50 копійок.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доказано, що ним понесені витрати немайнового характеру, внаслідок моральних або фізичних страждань, або наявність інших негативних явищ, які виникли внаслідок прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, із врахуванням того, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено порушення процесуального права, а саме, при наявності позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування з суб'єкта владних повноважень моральної шкоди, на стороні відповідного державного органу не було притягнуто як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України, колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та прийняти нову постанову, якою на підставі вищевикладених обставин позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94,160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/2147/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати, прийняті Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у Виконавчому провадженні № 34688475: Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 листопада 2012 року; Постанову про розшук майна боржника від 10 листопада 2012 року; Постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 березня 2013 року; Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 2035 (дві тисячі тридцять п'ять) гривень 50 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 21 копійка.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений 06.07.2015 р.