Постанова № 46636049, 07.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1779/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладеного у ВП № 43627613.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві перебуває виконавче провадження № 43627613 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 16.05.2014 № 755/26908/13-ц про стягнення боргу в сумі 26241,26 грн. з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приват Банк».

В межах вищезазначеного виконавчого провадження, постановою відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві від 11.06.2014 накладено арешт на все майно, що належить Боржнику в межах суми звернення стягнення - 26241,26 грн., в тому числі: на квартиру АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи підставі звернення до суду, позивач зазначила, що вищезазначена квартира належить їй згідно Договору купівлі - продажу від 28.10.2011.

В зв'язку з цим, вважаючи незаконним накладання арешту та заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії державного виконавця щодо арешту квартири, є такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень, що надані державному виконавцю.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.10. 2011, укладеним між ОСОБА_4, від імені якого діє ОСОБА_5 та ОСОБА_3, остання придбала квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4

Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дріботун О.Л., реєстровий № 1226. Про вчинення правочину 28.10.2011 року о 18:08:32 внесено запис до Єдиного реєстру правочинів.

При цьому, на час укладення вказаного договору був відсутній запис про обтяження вказаного майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У відповідності до ч.3,4 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Дані норми співвідносяться з вимогами щодо державної реєстрації правочинів, встановленими статтею 210 Цивільного кодексу України.

Так, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації та порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затверджений постановою КМУ від 26.05.2004 року № 671 (далі - Порядок № 671), якій діяв на час укладення договору купівлі-продажу вказаної вище квартири, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог ЦКУ шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Реєстраторами правочинів є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.

Отже, державну реєстрацію договорів з відчуження нерухомого майна здійснюють нотаріуси після проведення нотаріального посвідчення таких договорів.

Таким чином, оскільки реєстрація договору купівлі-продажу вказаної вище квартири здійснена нотаріусом 28.10.2011 року і договір є дійсним, то у позивачки виникло право, як у набувача нерухомості, захисту своїх інтересів щодо вказаного майна в судовому порядку.

Така правова позиція викладена Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму № 5 від 07.02.2014 року.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.08.2014 позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, знято арешт з квартири АДРЕСА_1 накладений постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Макаренко С.М. від 07 березня 2013 року (ВП № 36995177), в іншій частині позову відмовлено.

Проте, рішенням апеляційного суду міста Києва від 16.12.2014 (рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.08.2014 - скасовано в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 накладеного постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Макаренко С.М. від 07 березня 2013 року (ВП № 36995177) і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_3

Разом з тим, колегія суддів з цього приводу зазначає, що ухвалою Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2015 року рішення апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року скасовано, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року залишено в силі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладеного у рамках виконавчого провадження № 43627613 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 73 грн. 08 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36 грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 13.07.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.