Ухвала суду № 46635896, 08.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/630/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБА ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБА ЛТД» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки за період з 01.07.2014 по 31.07.2014;

визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення про продовження терміну проведення перевірки на строк визначений п. 44.5 ст. 44 ПК України;

- зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві утриматись від вчинення певних дій, а саме: утриматись від використання висновків, викладених в акті вих. № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014р.;

- зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві утриматись від внесення в автоматизовану інформаційну систему «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» за період 01.07.2014 по 31.07.2014рр. та, які були змінені на підставі акта вих. № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014р.;

- зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту вих. № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014р.;

- стягнути з державного бюджету на користь ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.12.2014 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято наказ № 37 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за липень 2014 на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), тривалістю 5 робочих днів з 10.12.2014.

Листом від 15.12.2014 (вих. № 116) ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» повідомило контролюючий орган про неможливість надання до перевірки первинних документів у зв'язку з їх викраденням та просило перенести термін проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах, визначених чинним законодавством строків, в порядку п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Листом від 16.12.2014 р. (вих. № 117) ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» повторно повідомило відповідача про неможливість надання до перевірки первинних документів у зв'язку з їх викраденням.

До вказаних листів були долучені копії документів, отриманих з органів МВС про факт здійсненого злочину, у тому числі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на підставі наказу від 10.12.2014 № 37 згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складений акт № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014 (далі по тексту - акт перевірки).

Не погоджуючись із зазначеними діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтувань та пояснень щодо не прийняття до уваги листів позивача № 116 від 15.12.2014р. та №117 від 16.12.2014р., і як наслідок не дотримано приписи ст. 44 ПК України, що призвело до пасивної поведінки з боку контролюючого органу, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, та інтересів позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та вбачається зі змісту листів позивача № 116 від 15.12.2014р. і №117 від 16.12.2014р., що неможливість подання запитуваної контролюючим органом первинної документації була обумовлена її викраденням. За фактом крадіжки, 13.12.2014р. внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110200003907, що підтверджується Витягом з кримінального провадження №12014110200003907.

Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач з об'єктивних причин не мав змоги подати відповідачу відповідні документи, у зв'язку з чим просив перенести термін проведення перевірки до дати відновлення документів, як це передбачено ст. 44 ПК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Проте, податковим органом не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції обґрунтувань та пояснень щодо не прийняття до уваги листів позивача № 116 від 15.12.2014р., №117 від 16.12.2014р., і як наслідок не дотримання приписів ст. 44 ПК України, а тому, дії щодо проведення вищезазначеної перевірки є протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання утриматись контролюючий орган від використання висновків, викладених в акті перевірки та внесення в АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» за липень 2014, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно із п. 74.4 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Внесення до інформаційних (електронних) баз даних органів податкової служби України відомостей, відображених у акті перевірки є діями, спрямованими на виконання відповідних функцій та завдань та не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Проте, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем рішення стосовно прав та обов'язків позивача прийнято не було.

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта перевірки, оскільки внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема, самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту, внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено відсутність бездіяльності щодо не продовження терміну проведення перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» на строк, визначений п. 44.5 ст. 44 ПК України та правомірність своїх дій проведення перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.