Постанова № 46635768, 09.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2015 року № 826/10309/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного

акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенко Володимира Івановича,

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивачка), звернулася з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенко Володимира Івановича (надалі - Відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КАМБІО», код ЄДРПОУ 26549700, МФО 380399 у вигляді невключення ОСОБА_1 (адреса проживання: Україна, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, 10.07.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника за договором № 205дф від 17.09.2014р. строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (ідентифікаційний код 26549700), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КАМБІО», код ЄДРПОУ 26549700, МФО 380399 у порядку, визначеному п. 6 розділу III чинного Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1548/21860, надати до Державної організації (установа, заклад) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ" у порядку подачі додаткової інформації про вкладників необхідну інформацію про вкладника ОСОБА_1 (адреса НОМЕР_1) з зазначенням суми у розмірі 200 000 (Двісті тисяч) гри., що підлягає відшкодуванню їй як вкладникові за договором № 205дф від 17.09.2014р. строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті зі сплатою процентів наприкінці строку без права поповнення, а також подати усі відомості, необхідні для ідентифікації її як вкладника до Державної організації (установа, заклад) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ"; зобов'язати Державну організацію (установа, заклад) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ" включити ОСОБА_1 (адреса проживання: Україна, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, 10.07.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КАМБІО», код ЄДРПОУ 26549700, МФО 380399, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що між Позивачкою та ПАТ "БАНК КАМБІО" укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" № 205дф/14 від 17 вересня 2014 року. Після укладення даного Договору позивачка дізналась, що 04 грудня 2014 року на підставі Постанови Правління Національного банку України № 782 ПАТ "БАНК КАМБІО" віднесено до категорії неплатоспроможних. У зв'язку із віднесенням ПАТ "БАНК КАМБІО" до категорії неплатоспроможних та відкликання банківської ліцензії, позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенко В. І. із заявою про виплату суми вкладу в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Проте, відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для включення позивача до повного переліку вкладників банку, оскільки під час перевірки Уповноваженою особою встановлено незаконність операцій по рахунку позивача.

У судових засіданнях представник Позивачки підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представником Відповідача - 1 надано суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначають, що включення певного вкладника банку до повного переліку вкладників, а потім і до загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду, проте позивач не набув такого права і не має законних підстав для включення його до такого повного переліку, оскільки реальних коштів позивачем не вносилось, про що було відомо працівникам банку, укладання договорів та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я Позивачки, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності. Дані обставини визначені п.2 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як підстава для визначення нікчемності правочинів.

Представником Відповідача - 2 надано суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень Відповідач - 2 зазначає, що виконавча дирекція Фонду складає загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників. У переданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк" інформація про Позивачку відсутня, в зв'язку з чим дані про Позивачку не могли бути враховані при складанні загального реєстру. Таким чином, Фонд не повинен відшкодовувати позивачу кошти за рахунок Фонду.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Суд встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" (Банк), з однієї сторони, та Позивач (Вкладник), з іншого боку, укладено Договір строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів і кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи № 205дф/14 від 17.09.2014 року (надалі - Договір № 205дф/14).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 Договору № 205дф/14, за цим Договором Банк приймає від Вкладника грошову суму в розмірі 14053.92 (Чотирнадцять тисяч п'ятдесят три Долар США дев'яносто два центи) Долар США (далі - Вклад). Вказана сума може змінюватись згідно з умовами цього Договору. Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок Вкладнику 26303310200234.840 (далі - вкладний рахунок). Вкладник вносить Вклад в день підписання сторонами цього Договору у сумі, визначеній п. 1.1. Договору. Строк розміщення Вкладу складає 30 днів: з 17 вересня 2014 р. по 17 жовтня 2014 р. Процентна ставка складає 3.75 % (три цілих сімдесят п'ять сотих процентів) річних.

З копії виписки з рахунку НОМЕР_4 вбачається, що на підставі документа TR.102662.226.318 на рахунок Позивачки зараховані кошти в сумі 14053,92 Доларів США, що станом на дату їх внесення за офіційним курсом НБУ складало 183857,81 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.

На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 березня 2015 року розміщено оголошення, згідно якого, у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02 березня 2015 року № 46 про початок ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО", Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

Позивачка 06.03.2015 року звернулась до ПАТ "БАНК КАМБІО" із заявою про включення її до Загального реєстру вкладників та здійснення відшкодування вкладу у гарантованому державою розмірі.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №4452-VI, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 26 Закону №4452-VI, передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У відповідності до частин 5 та 6 ст. 27 Закону №4452-VI, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до Закону №4452-VI розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14).

Згідно з пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Згідно п. 6 Положення № 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Крім того, частинами 2, 3 та 5 ст. 38 Закону №4452-VI, передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Згідно частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що на виконання обов'язків, передбачених ст. 37 Закону №4452 наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО" від 27 лютого 2015 року № 157 "Про перевірку вкладів фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО", було створено комісію з перевірки вкладів фізичних осіб для перевірки документів, пов'язаних з укладанням Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб.

За результатами роботи Комісії Тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО", 27 лютого 2015 року складено протокол комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, яким встановлено наступні факти: безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО" у серпні-вересні 2014 року; безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО" у серпні-вересні 2014 року.

На підставі наведеного, Комісією було запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" Додусенку В.І. тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам.

Як зазначив у запереченнях на адміністративний позов Відповідач - 1, під час перевірки комісією було встановлено, що кошти на рахунок Позивача надходили внаслідок так званого "дроблення" великого депозиту іншого клієнта з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до виписки особового рахунку Позивачки з 16 вересня 2014 року по 17 вересня 2014 року, на поточний рахунок Позивачки було перераховано грошові кошти у розмірі 14 050,00 дол. США, перераховані з депозитного рахунку іншої особи - ОСОБА_4, тобто, грошові кошти були роздроблені.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2014 року грошові кошти в сумі 14 050,00 дол. США на рахунок Позивачки надійшли з депозитного рахунку № 26307310100103.840 у валюті - долари США від ОСОБА_4 з призначенням платежу «Перенесення грошових коштів на користь третьої особи згідно додаткової угоди № 1 від 11 вересня 2014р. до договору №89дф від 10 вересня 2014р. та заяви про відмову від прав Вкладника від 11 вересня 2014р», що підтверджується меморіальним ордером №318_67 від 11 вересня 2014р.

В подальшому депозитний рахунок Позивача було змінено наступним чином: 16.09.2014 року грошові кошти в сумі 14 053,92 дол. США з депозитного рахунку НОМЕР_3 були перераховані на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий на ім'я Позивача.

Грошові кошти 17.09.2014 року в тій же сумі 14 053,92 дол. США з зазначеного поточного рахунку НОМЕР_3 було перераховано на депозитний рахунок НОМЕР_4 у валюті - долари США, який також було відкрито на ім'я Позивачки.

Відповідач 1 зазначає, що операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_4 на рахунок Позивача суперечить Постанові Правління Національного банку України № 365 від 16.09.2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», оскільки безготівкове перерахування грошових коштів в іноземній валюті можливе лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку, чого не відбувалось та підтверджується матеріалами справи, зокрема, меморіальним ордером №318_37 від 11.09.2014 року.

Представником Позивачки надано суду письмові пояснення та копію заяви від ОСОБА_4 від 01.07.2015 р. (нотаріально засвідчену), в даній заяві ОСОБА_4 зазначає наступне: «10 вересня 2014 року мною було укладено з Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо», ідентифікаційний код 26549700, договір № 89 дф строкового банківського вкладу (депозиту) «Сlassic» в національній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи - ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 (далі - Договір депозиту), згідно з яким я шляхом безготівкового перерахування внесла на депозит 14050,00 доларів США.

Мені відомо, що ОСОБА_1, на користь якої я уклала Договір депозиту, набула прав вкладника за вказаним Договором депозиту, подавши відповідну заяву до ПАТ «Банк Камбіо». Про це ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 уклали 11.09.2014 року Додаткову угоду № 1 до Договору депозиту.

Будь-які твердження та заяви уповноваженої особи Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка В.І., його представників або безпосередньо Фонду про те, що Депозитний договір укладався мною з метою отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування свого вкладу у розмірі, більшому ніж гарантовано державою, є безпідставними та не відповідають об'єктивній дійсності, оскільки я не є вкладником за Депозитним договором (права вкладника припинились з моменту їх набуття ОСОБА_1) а також не маю права на отримання відшкодування за ним. Особою, яка має право на отримання відшкодування за Депозитним договором, є вкладник банку, що ліквідується - ОСОБА_1 При цьому заявляю, що між мною та ОСОБА_1 відсутні будь-які угоди або ж інші юридичні відносини, що б встановлювали зобов'язання останньої передати мені кошти, отримані нею за вкладом у ПАТ «Банк Камбіо».».

Суд звертає увагу, що в своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначила, що згідно умов договору, який було укладено між нею та Банком, вона не мала права перераховувати кошти на рахунок третьої особи ОСОБА_1, проте, в подальшому ОСОБА_4 зазначила, що вона уклала на користь ОСОБА_1 договір депозиту, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи наявний лише один Договір №205дф, який укладено та підписано саме Позивачкою (ОСОБА_1), в даному договорі відсутні будь-які посилання, що ОСОБА_4 діє в інтересах Позивачки.

Крім того, з даних пояснень не можливо встановити, в яких відносинах перебуває Позивачка та ОСОБА_4 і яким чином кошти з рахунку останньої перераховані на рахунок Позивачки та кому спочатку належали кошти.

З вищевикладеного, Суд погоджується з доводами Відповідача - 1, що ОСОБА_4 намагається отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку (4-а черга, ч.4 п.1 ст. 52 Закону), а за рахунок коштів Фонду, тобто внаслідок укладання таких правочинів надається перевага одному вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, а саме, вказана особа має намір отримати за рахунок коштів Фонду відшкодування, яке перевищує 200 000,00 гривень, замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку як кредитор четвертої черги.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 ст. 38 даного Закону.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що Відповідачем - 1 надано належні докази, які підтверджують вжиття ним всіх необхідних заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, як того вимагає ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, як зазначив представник Відповідача - 1 у письмових запереченнях, укладений між Позивачкою та ПАТ "БАНК КАМБІО" правочин також є предметом кримінального провадження № 22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ "БАНК КАМБІО" злочину, передбаченого ч. 2 ст. 264 КК України.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" Додусенко В.І. зобов'язана забезпечити перевірку договорів (правочинів) укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку.

Суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" Додусенком В.І. правомірно не включено ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про визнання протиправною відмови Відповідача - 1 щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних, суд зазначає наступне.

Із системного аналізу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слідує висновок, що єдиною підставою для включення даних про особу до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є наявність даної особи в складеному Уповноваженою особою Переліку вкладників (ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI) або в наданій Уповноваженою особою додатковій інформації про вкладників (п. 6 Положення № 14).

При цьому, Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, формує виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації, підготовленого Уповноваженою особою Фонду.

Оскільки Позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про включення в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "БАНК КАМБІО" за рахунок Фонду є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найдоцільнішим за даних обставин.

При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що затвердження Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, а тому вимоги щодо зобов'язання затвердити реєстр та включити позивача до зазначеного реєстру розцінюється судом як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог, вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо виплати грошових коштів, відповідно до процедури визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", задоволенню також не підлягає.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук