Ухвала суду № 46635744, 09.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/7283/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Пак Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що акта перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки відповідачем не наведено доказів на підтвердження нереальності господарських відносин між позивачем та ТOB «Пром-Тех-Снаб».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 24 грудня 2014 року №180726552209.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 19.11.2014 №3386, наказу про зміни від 03.12.2014 №3709 та на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євро Пак Юкрейн» (код ЄДРПОУ 37002768) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТOB «Пром-Тех-Снаб» (код за ЄДРПОУ 38007002) за липень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 03.12.2014 №1156/26552209/37002768.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення вимог законодавства, зокрема: - пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 111539,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 03.12.2014 №1156/26552209/37002768, позивач 12.12.2014 подав заперечення на даний акт.

Відповідач листом від 19.12.2014 №63228/10/26552209 повідомив ТОВ «Євро Пак Юкрейн» про залишення висновків акта перевірки від 03.12.2014 №1156/26552209/37002768 без змін.

На підставі складеного акта перевірки від 03.12.2014 №1156/26552209/37002768 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014: - №180726552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 139424,00 грн., за основним платежем - 111539,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27885,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2014 №180726552209 позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 ПК України.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 26.02.2015 №3226/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №180726552209, а скаргу ТОВ «Євро Пак Юкрейн» - без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.04.2015 №7646/6/99-99-10-01-04-25 продовжено строк розгляду скарги ТОВ «Євро Пак Юкрейн» на податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №180726552209.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Євро Пак Юкрейн» (покупець) та ТOB «Пром-Тех-Снаб» (постачальник) було укладено договір поставки від 28 лютого 2014 №28-02, згідно якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товари: піддони та дошку обрізну, надалі - «Товар», партіями у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору, поставка товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок на склад покупця.

Згідно із пунктом 3.4 договору, постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступний пакет документів: видаткову та податкову накладні.

Пунктом 4.1 договору визначена ціна товару, а саме: 1) дошки обрізної (одного метра кубічного) складає: на умовах DDP (м.Київ, пров.Чорновола, 54-а; Малинський район, с.Нові Вороб'ї, вул.Щорса, 30) складає 1 440 грн. 00 коп. з ПДВ (в т.ч. ПДВ 20%- 240 грн.) за 1 м.куб.; 2) піддона (одна штука) складає: на умовах DDP (м.Київ, пров.Чорновола, 54-а; Малинський район, с.Нові Вороб'ї, вул.Щорса, 30) складає 45 грн. 90 коп. з ПДВ (в т.ч. ПДВ 20%- 7,65 грн.) за 1 шт.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду видаткові накладні від 29.07.2014 №1681, від 28.07.2014 №1680, від 25.07.2014 №1679, від 24.07.2014 №1678, від 23.07.2014 №1677, від 22.07.2014 №1676, від 21.07.2014 №1675, від 18.07.2014 №1674, від 15.07.2014 №1673, від 14.07.2014 №1672, від 11.07.2014 №1671, від 10.07.2014 №1670, від 09.07.2014 №1669, від 08.07.2014 №1668, від 07.07.2014 №1667, від 04.07.2014 №1666, від 03.07.2014 №1665, від 02.07.2014 №1664.

В свою чергу, ТOB «Пром-Тех-Снаб» виписало на адресу позивача податкові накладні від 29.07.2014 №1681, від 28.07.2014 №1680, від 25.07.2014 №1679, від 24.07.2014 №1678, від 23.07.2014 №1677, від 22.07.2014 №1676, від 21.07.2014 №1675, від 18.07.2014 №1674, від 15.07.2014 №1673, від 14.07.2014 №1672, від 11.07.2014 №1671, від 10.07.2014 №1670, від 09.07.2014 №1669, від 08.07.2014 №1668, від 07.07.2014 №1667, від 04.07.2014 №1666, від 03.07.2014 №1665, від 02.07.2014 №1664, які відображені позивачем в Реєстрі отриманих податкових накладних.

Також, позивач надав завдання на перевезення вантажу, які були виписані водію вантажного транспортного засобу Камаз 43101 (НОМЕР_1); наказ від 01.09.2013 №24 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів; договір застави рухомого майна від 16.10.2012 №244934-ДЗ1, яким підтверджується наявність у позивача вантажного транспортного засобу Камаз 43101 (НОМЕР_1)

Оплата за надані товари здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням.

На підтвердження фізичної можливості ТОВ «Євро Пак Юкрейн» здійснювати господарську діяльність позивач надав суду договір оренди нежитлового приміщення від 30.04.2014 №30-4 (складське приміщення 210 кв.м. за адресою: Київська обл., м.Вишневе, вул.Чорновола-54А) та договір короткострокової оренди земельної ділянки від 02.01.2014 (земельна ділянка в Малинському районі, с.Нові Вороб'ї, загальною площею 1,4611 га, на якій знаходиться цех деревообробки).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно із підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також встановлено, що придбані ТОВ «Євро Пак Юкрейн» матеріали у ТOB «Пром-Тех-Снаб» були реалізовані з метою отримання прибутку, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, не можливо прийняти до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Баста Трейд», яке взагалі не має відношення до господарських операцій між ТОВ «Євро Пак Юкрейн» та ТOB «Пром-Тех-Снаб», більше того, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

В той же час, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що операції позивача з ТOB «Пром-Тех-Снаб» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 14 липня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 09 липня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.