Ухвала суду № 46635729, 02.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2157/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Рішенням Миргородської ОДПІ про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року №1, зареєстрованим за вихідним №513 (далі по тексту - рішення про стягнення коштів), відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта».

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку відповідні інкасові доручення.

Однак, позивач вважає, що вказані вище рішення про стягнення коштів та інкасові доручення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням встановленого законодавством порядку, спрямовані на неодноразове стягнення з позивача одних і тих же сум на одних і тих же підставах, у зв'язку із чим і звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що інкасові доручення від 04.02.2015 року №№17, 18, 19, 20 та від 05.02.20145 року №№22, 23, 24, 25 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин оформлені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 32 Підрозділу 10. «Інші перехідні положення» ПК України стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду здійснюється у випадках якщо податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Даний порядок стягнення податкового боргу почав діяти з 01 січня 2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII.

Прийняття Відповідачем оскаржуваного Рішення обумовлено виникненням у ПАТ «Укрнафта» податкового боргу з плати за користування надрами, які виник у 2014р. внаслідок несплати самостійно задекларованих у III, IV кварталі 2014р. грошових зобов'язань за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року з зазначеного податку. Значну частину боргу погашено Позивачем 01, 30 та 31 грудня 2014р.

Станом на дати виникнення податкового боргу в Позивача з плати за користування надрами за відповідні податкові періоди 2014 року положення пункту 32 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України не діяли, натомість правовідносини щодо погашення податкового боргу врегульовувались приписами статті 95 ПК України, що продовжують діяти і сьогодні.

У зв'язку з цим, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов вірних висновків про те, що норми пункту 32 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України застосовуються до податкового боргу, який виник після 01.01.2015р., зважаючи на принцип незворотності дії норм закону в часі.

Тому, Відповідач міг ініціювати стягнення податкового боргу в судовому порядку на підставі, зокрема ст. ст. 59, 95 ПК України та ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, що, власне, ним і було зроблено, звернувшись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу з плати за користування надрами, який виник у 2014 році.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2015 року в адміністративній справі №826/17341/14 за позовом Миргородської ОДПІ до ПАТ «Укрнафта» про стягнення податкового боргу адміністративний позов задоволено та стягнуто з ПАТ «Укрнафта» податкову заборгованість з плати за користування надрами у розмірі 14 027 982,45 грн., у тому числі з плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 9 551 548,06 грн. (та сама сума, що визначена в інкасових дорученнях від 04.02.2015 року №№17, 18, 19, 20). Вказана постанова оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

Після надходження справи № 826/17341/14 до Київського апеляційного адміністративного суду та відкриття ним провадження у справі, ухвалою від 23.04.2015р. апеляційне провадження зупинено до набрання законної сили рішення по цій справі.

Тобто, Миргородською ОДПІ застосовано одразу два способи погашення одних і тих же сум податкового боргу з того ж податку та за ті ж періоди, що фактично свідчить про повторне стягнення з ПАТ «Укрнафта» одного і того ж податкового боргу, незважаючи на те на якій стадії судового розгляду перебуває справа № 826/17341/14.

Зважаючи на те, що Миргородська ОДПІ звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу за платежами та за періоди, по яким відкрито провадження в справі та вирішено спір по суті, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів п. 32 підр. 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою стягнення коштів, оскільки це фактично свідчить про повторне стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу з того ж виду податку та за ті ж самі періоди.

Крім того, варто зазначити, що на момент самостійного узгодження податкових зобов'язань та виникнення у позивача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ, IV квартали 2014 року положення 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не діяли, а набрали чинності тільки з 01.01.2015 року, що є підставою для їх застосування лише до правовідносин, що виникли після 01.01.2015 року.

Крім того, згідно з п. 32 Підрозділу 10. «Інші перехідні положення» ПК України, стягнення податкового боргу без звернення до суду може відбуватись як за рахунок готівки платника податку, так і шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках. В обох випадках контролюючим органом приймається відповідне рішення про стягнення.

Порядок стягнення готівкових коштів врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 95 ПК України» від 29 грудня 2010 p. N 1244. Даною постановою визначено механізм стягнення готівки платника податків, а також запроваджено форму рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки. При цьому, дана Постанова регулює питання стягнення податкового боргу (за рахунок готівкових коштів) тільки на підставі рішення суду (а не на виконання рішення контролюючого органу).

На відміну від існуючого законодавчого механізму стягнення готівки на підставі п. 95.4. ст. 95 ПК України, порядок у якому відбувається стягнення коштів з рахунків платника податків у банках на підставі п. 32 Підрозділу 10. «Інші перехідні положення» ПК України законодавством не визначений, так само не визначено і форму рішення контролюючого органу на підставі якого стягнення проводиться.

В свою чергу, форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках перебуває тільки на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1244» оприлюднений на офіційному Інтернет сайті Державної фіскальної служби.

Таким чином, за відсутності встановленого законодавством порядку в якому відбувається стягнення коштів з рахунків платника податків у банках (стягнення безготівкових коштів) на підставі рішення керівника контролюючого органу, а також затвердженої у спосіб, встановлений чинним законодавством України форми рішення контролюючого органу на підставі якого проводиться безготівкове стягнення коштів, прийняття Відповідачем оскаржуваного Рішення суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки воно прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами.

Судова колегія наголошує, що Наказ ДФС України від 21.01.2015 р. № 23 «Про затвердження примірної форми рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків» є локальним нормативним актом, та не може вважатися нормативно-правовим актом, яким офіційно визначено форму рішення контролюючого органу на підставі якого відбувається стягнення податкового боргу. Це, в свою чергу, прямо впливає і на правовий статус інкасових доручень (розпоряджень), оскільки вони оформлені на підставі та на виконання оскаржуваного Рішення форма якого, станом на дату його прийняття законодавством не була встановлена.

Як вірно встановлено судом першої інстанції правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно-правовими актами Національного Банку України, які відповідно до положень ст.ст. 2, 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є обов'язковими для всіх банків.

Відтак, пунктами 12.1, 12.2, 12.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 передбачено, що органом стягнення (стягувачем) податкового боргу є органи державної податкової служби. Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків на підставі рішення суду. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Отже інкасове доручення (розпорядження) може бути оформлене податковим органом тільки на підставі рішення суду. Можливість оформлення інкасового доручення (розпорядження) на підставі рішення керівника контролюючого органу положеннями даної Інструкції та інших актів законодавства не передбачено. Так само не передбачено механізму списання банком з рахунків платника податку коштів на підставі рішення керівника контролюючого органу, а не суду. *

На підтвердження відсутності в зазначеній Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене підставі рішення керівника контролюючого органу зазначається в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» від 27.01.2015р. № 25-110/4833.

З підстав вищенаведеного, погоджується із висновком суду першої інстанції, що , що інкасові доручення від 04.02.2015 року №№17, 18, 19, 20 та від 05.02.20145 року №№22, 23, 24, 25 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин оформлені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.