Постанова № 46635338, 10.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2015 року 11:45 № 826/5391/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року № 0001011701 та № 0001021701, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року № 0001011701 та № 0001021701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.06.2014 року № 2687/26-58-17-01-17-2664508242, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, останній наголошує на тому, що придбані ним протягом 2013 року будівельні матеріали та інструменти, комплекс ремонтно-будівельних робіт і робіт з оформлення новорічною ілюмінацією об'єктів торгівлі (малих архітектурних форм), понесені витрати на ремонт і техобслуговування власного автомобіля, всього на загальну суму 469 046,42 грн., використовувалася (-ються) ним для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля в спеціалізованих/ неспеціалізованих магазинах, здавання в оренду власних об'єктів нерухомості), а тому, відповідно, ФОП ОСОБА_1 мала всі законні підстави для віднесення вартості таких матеріалів і підрядних робіт (послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість (75 104 грн.) - до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди. Що ж до твердження відповідача про завищення ФОП ОСОБА_1 показника податкового кредиту на суму податку на додану вартість 26 254 грн. у зв'язку з наявністю розходжень по податковому кредиту, згідно даних, визначених у додатку 5 до податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 з ПДВ за звітні періоди січень-квітень, червень-вересень, листопад-грудень 2013 року, та за податковим зобов'язанням контрагентів-продавців (інформація з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), то останні не відповідають нормам Податкового кодексу України, оскільки з тексту акта перевірки вбачається, що реальність та відповідне документування результатів господарських операцій (в тому числі наявність податкових накладних) належними первинними документами контролюючим органом в цілому не заперечується.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.04.2015 року суд своєю протокольною ухвалою, у відповідності до норм ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), здійснив заміну відповідача - ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У судове засідання 30.06.2015 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1, в порушення вимог п. 177.4 ст. 177, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 198.4 і п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, неправомірно сформувала валові витрати за 2013 рік в частині суми 469 046,42 грн. та податковий кредит з ПДВ за звітні періоди січень-грудень 2013 року на загальну суму 101 358 грн. Дані висновки контролюючого органу мотивовані наступним: до складу інших витрат включені, витрати що не пов'язані з отриманням доходу (тобто, не пов'язані з підприємницькою діяльністю); в результаті аналізу даних додатку 5 до податкових декларації з ПДВ (інформація з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) виявлені випадки завищення суб'єктом підприємницької діяльності показників податкового кредиту по певним контрагентам всього на суму ПДВ 26 254 грн.

Суд у судовому засіданні 30.06.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений Акт від 13.06.2014 року № 2687/26-58-17-01-17-2664508242 (надалі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 22.04.2002 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві починаючи з 11.05.2002 року за № 4460.

ФОП ОСОБА_1 також зареєстрована платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 88284219 від 20.05.2002 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3.

Протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснювала роздрібну та оптову торгівлю тютюновими виробами, напоями і продуктами харчування (за наявності ліцензій та торгових патентів) та здачу в оренду власних кіосків. Перелік місць (об'єктів), де здійснювалася підприємницька діяльність перевіряємого платника податків (в тому числі з отриманням торгових патентів), та зареєстрованих за ФОП ОСОБА_1 транспортних засобів наведені на стор. 3 - 11 акта перевірки.

За перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 задекларувала суму валового доходу за 2013 рік у розмірі 56 842 435,00 грн. (дохід, від провадження підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування), суму витрат за 2013 рік у розмірі 56 424 932,99 грн. (структура таких витрат міститься на стор. 24 акта перевірки), що пов'язані із підприємницькою діяльністю, та відповідно суму чистого оподатковуваного доходу - 599 502,01 грн.

При цьому, у ході перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у податковій звітності, та правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік, перевіряючим встановлено наступне: згідно наданих до перевірки банківських виписок, видаткових і податкових накладних (при цьому, повний перелік документів, використаних під час проведення документальної перевірки позивача, наведений на ст. 13 - 14 акта перевірки) виявлено завищення показника валових витрат за 2013 рік на суму 469 046,42 грн. за рахунок включення до складу «інших витрат» витрат непов'язаних з одержанням доходу, а саме:

- у зв'язку з включенням до «інші витрати на збут» витрат на закупівлю полімерного покриття, переобладнання та модернізацію тимчасової споруди, ремонтно-монтажні роботи, комплекс робіт з оформлення новорічною ілюмінацією, всього на загальну суму 226 708,40 грн. (в договорах про надання послуг та актах виконаних робіт відсутні точні адреси надання послуг);

- у зв'язку з включенням до «матеріали для збуту» витрат на закупівлю металевих заготовок, будівельних інструментів, труб, плит ОСБ, профілю алюмінієвого, ущільнювача, дверних ручок та ін. будматеріалів, всього на загальну суму 151 321,27 грн.;

- у зв'язку з включенням до «МШП для збуту» витрат на закупівлю офісних меблів та офісної техніки, всього на загальну суму 84 121,11 грн.;

- у зв'язку з включенням витрат на техобслуговування та ремонт власного автомобіля марки Honda моделі CR-V2.0і, який згідно наданих до перевірки подорожніх листів не використовувався у підприємницькій діяльності.

На думку перевіряючих при формуванні показника валових витрат ФОП ОСОБА_1 не були враховані вимоги норм п. 177.4 ст. 177, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення нею суми таких витрат за 2013 рік на 469 046,42 грн. та, як наслідок, до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на аналогічну суму коштів. У зв'язку з цим за результатами перевірки перевіряючим була визначена позивачу до сплати сума грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 79 737,90 грн.

Одночасно, перевіряючим у зв'язку із зазначеним вище епізодом правопорушення встановлено порушення позивачем норм п. 198.4 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у неправомірному віднесенні ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум податку (всього 75 104 грн.) у складі витрат на придбання будівельних матеріалів у постачальника ТОВ «Епіцентр» та підрядних робіт з оформлення новорічною ілюмінацією, виконаних ТОВ «Гранд Боливар», що не пов'язанні з веденням підприємницької діяльності (в тому числі за січень 2013 року на суму 8 620 грн., за березень 2013 року - 1 741 грн., за квітень 2013 року - 4 608 грн., за травень 2013 року - 33 483 грн., за червень 2013 року - 5 672 грн., за липень 2013 року - 1 274 грн., за серпень 2013 року - 4 495 грн., за вересень 2013 року - 5 665 грн., за жовтень 2013 року - 9 546 грн.).

Крім того, перевіркою повноти визначення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту за 2013 рік перевіряючим встановлено наявність розходжень з податкового кредиту, згідно даних, зафіксованих в додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ (а саме - зведена інформація по платнику ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), всього на загальну суму податку 26 254 грн. (в тому числі за січень 2013 року на суму 147 грн., за лютий 2013 року - 5 927 грн., за березень 2013 року - 1 323 грн., за квітень 2013 року - 6 131 грн., за червень 2013 року - 1 168 грн., за липень 2013 року - 816 грн., за серпень 2013 року - 1 303 грн., за вересень 2013 року - 2 670 грн., за листопад 2013 року - 2 112 грн., за грудень 2013 року - 2 119 грн.), що, на думку працівника ДПІ, свідчить про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, в розділі «Висновок» Акта перевірки перевіряючий встановив порушення позивачем наступних норм податкового законодавства України: п. 177.4 ст. 177, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, за 2013 рік на загальну суму 79 737,90 грн.; п. 198.4 і п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ним показника податкового кредиту та відповідно до заниження за звітні періоди 2013 року податку на додану вартість на загальну суму 101 358 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26 червня 2014 року:

- за № 0001011701 (форми «Р»), яким визначило ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 119 606,85 грн., в т.ч. 79 737,90 грн. - основний платіж, 39 868,95 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001021701 (форми «Р»), яким визначило ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 152 037 грн., в т.ч. 101 358 грн. - основний платіж, 50 679 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

У відповідності до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, згідно законодавчого визначення витрат, до їх складу слід віднести всі витрати платника податків на придбання товарів чи послуг, які потім споживаються в його господарській діяльності.

При цьому, ст. 177 п. 177.4 ПК України, яка передбачає особливості оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Також, у силу норми ст. 138 п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Пунктами 139.1.1 і 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат:

- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (зокрема, витрат фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу);

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що до складу витрат не включаються витрати на і придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144 - 146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким згідно із законодавством надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат і які ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності.

Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, законодавством не передбачено.

Водночас, у силу норм пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. А тому, відповідно, до складу витрат фізичної особи-підприємця можна відносити суми амортизації основних засобів, які безпосередньо використовуються при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, у разі ведення ним бухгалтерського обліку.

Крім того, приписами норм пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що ж до наявності у фізичної особи-підприємця правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні основних засобів, та у зв'язку з понесенням витрат на поліпшення (ремонт, модернізацію) таких основних засобів, то судом враховується наступне.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками цього податку, регламентовано нормами ст. 198 ПК України, відповідно до п. 198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених згідно зі ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За умовами норми п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 зазначеного Кодексу.

Отже, з контексту наведених вище норм права слідує, що особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, ПК України не передбачено.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами-суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, під час придбання основних засобів і товарів, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, є подальше використання таких товарів (основних засобів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

При цьому, відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, та діяв до 30 грудня 2013 року), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можна включати суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна як основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності цих платників, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (а саме: з наданих позивачем до суду копій податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів наданих послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акта приймання виконаних підрядних робіт та витрат) протягом 2013 року ФОП ОСОБА_1 замовила та придбала у суб'єктів господарської діяльності (ТОВ «Епіцентр», ТОВ «Гранд Боливар», ТОВ «Діамет», ПрАТ «Виробничо-будівельна фірма «Берест», ТОВ «Інтербуд ЛТД», ПрАТ «Солді і Ко», ТОВ «Євро-прокат», ТОВ «Фірма «Техніка монтажу», ТОВ «Будівельний двір», ТОВ «АТДІ Інжиніринг», ПП «Торговий дім «Аргус-Сервіс», ТОВ «Віяр», ТОВ «ВП «Резон», ТОВ «Торговий дім «Катех», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «РДБ «Груп», ТОВ «Комерційно-виробничий комплекс «Лідер», ТОВ «Торговий дім «Укркабель», ТОВ «Сервіс столиця», ТОВ «Модус ЛТД», ТОВ «Авер-Тех», ТОВ «АТМ Бакалія», ПП «Науково-технологічний центр Редуктор», ТОВ «Метал Холдінг Трейд», ТОВ «Мастер-кабель Україна», ТОВ «Профіль», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «РДБ Груп», ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Меридіан», ТОВ «Наукова технічно-комерційна фірма «Зювс», ПП «Сенат КФ» і Центр монтажних послуг ДСО) товари (будівельні матеріали, будівельні інструменти, елементи офісних меблів (заготівки та інше), офісну техніку (витратні матеріали, комплектуючі, безпосередньо техніка), елементи декору (гірлянда та ін.), сейф, садову лавку, та ін.) та роботи («комплекс робіт з оформлення новорічною ілюмінацією», «переобладнання та модернізація тимчасової споруди», «виготовлення та монтаж елементів брендажу», ремонт на об'єкті замовника», «ремонт прожектора», «полімерне покриття», монтаж та налагодження системи на об'єкті за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 33/1», «монтаж склопакету»).

Крім того, у 2013 році ФОП ОСОБА_1 були понесені витрати на технічне обслуговування та ремонт власного автомобіля марки Honda моделі CR-V2.0і-VTEC/4WD, держ. реєстр. № НОМЕР_4. До матеріалів справи позивачем були надані копії актів виконаних робіт № 5974 від 16.04.2013 року, № 4627 від 05.04.2013 року та № 4647 від 05.04.2013 року, складених ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест».

Відповідно до письмових пояснень позивача, що викладені у позовній заяві, будівельні матеріали та інші товари придбавалися ним для підтримання в належному технічному стані об'єктів торгівлі (малі архітектурні форми - зупинові комплекси та кіоски), в яких ФОП ОСОБА_1 здійснюється підприємницька діяльність (у сфері торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, та/або шляхом здавання таких Мафів в оренду третім особам-орендарям на договірних засадах). Що ж до необхідності проведення новорічної ілюмінації тимчасових споруд, то дані роботи були виконані на замовлення позивача ТОВ «Гранд Боливар», а саме: з метою виконання вимог правил благоустрою м. Києва, встановлених для власників комерційної нерухомості та Мафів на період новорічних свят.

При цьому, згідно тексту акта перевірки, реальність понесення позивачем даних витрат як таких контролюючим органом по суті не заперечується, натомість, за висновками перевіряючого з наданих до перевірки документів не вбачалося наявності зв'язку таких витрат саме з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 (використання в ході підприємницької діяльності у звітному періоді).

За результатами дослідження всіх наданих позивачем до матеріалів справи документів, що описані вище, та з урахуванням змісту акта перевірки суд приходить до аналогічного з контролюючим органом висновку про відсутність зв'язку між понесенням позивачем витрат на загальну суму 469 046,42 грн. та його господарською діяльністю, оскільки з таких документів (а інших первинних документів позивачем, всупереч вимог п. 5 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2015 року у даній справі, надано не було), не вбачається відомостей про конкретне найменування та місцезнаходження об'єктів робіт (тобто, МАФів або приміщень будівель, у відповідності до переліку наведеного в акті перевірки), відомостей про використання в ході здійснення ремонтно-монтажних та інших робіт конкретних товарно-матеріальних цінностей (тобто, будівельних матеріалів та інструментів, офісних меблів та техніки), що відповідає переліку придбаних позивачем товарів, згідно податкових і видаткових накладних.

Також, позивач не пред'явив суду жодного документального доказу (наприклад, договорів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, тощо) щодо використання протягом 2013 року в своїй господарській діяльності, а не виключно для особистих потреб, автомобіля марки Honda моделі CR-V2.0і-VTEC/4WD, держ. реєстр. № НОМЕР_4.

Більш того, позивач не надав суду письмові та/або документально підтверджені відомості про ведення ним бухгалтерського обліку з метою обліку наявних у нього основних засобів (МАФи, оргтехніка, офісні меблі, транспортні засоби) та фіксації обсягів амортизаційних відрахувань щодо них.

Таким чином, з огляду на вищенаведене вище, суд приходить до висновку, що обставини використання позивачем таких придбаних товарів і результатів робіт/послуг в своїй господарській діяльності наявними матеріалами справи не підтверджується, а тому суд схиляється до визнання висновків контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 показника валових витрат за 2013 рік на суму 469 046,42 грн. та податкового кредиту на суму ПДВ 75 104 грн. такими, що є правомірними.

Водночас, суд не погоджується з правомірністю та обґрунтованістю висновків акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 13.06.2014 року № 2687/26-58-17-01-17-2664508242 про завищення ФОП ОСОБА_1 задекларованого податкового кредиту протягом місяців 2013 року на суму ПДВ 26 254 грн. у зв'язку з виявленням за даними автоматизованого співставлення показників податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагентів-продавців (ТОВ «Колос Лтд», ТОВ «Торгівельні традиції», ТОВ «АНД-Груп», ТОВ «ДК «Славутич», ПАТ «Тетіс», ТОВ «Софія торг компані», комунальні підприємства та ін.) товарів (продукти харчування, напої, тютюнові вироби) і послуг (вивіз побутових відходів, оренді послуги) розбіжностей по сумах податку, з огляду на наступне.

Так, у силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Зі змісту акта перевірки позивача вбачається, що факти реального придбання позивачем зазначених вище товарів і послуг (в тому числі перерахування постачальникам коштів в оплату вартостей відповідних товарів і послуг із включеними до них сумами ПДВ), на що контрагентами-продавцями були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 26 254 грн. (копії таких податкових накладних наявні в матеріалах справи), та використання таких товарів і результатів послуг безпосередньо в своїй господарській діяльності контролюючим органом не заперечуються.

Більш того, відповідач на підтвердження обґрунтованості своїх висновків в частині даного епізоду, зафіксованого в акті податкового правопорушення, жодних документальних доказів, в тому числі засвідчених витягів з автоматизованих інформаційних систем податкових органів, в яких міститься інформація про виявлені розбіжності, до суду не подав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про не доведення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ст. 71 КАС України, обґрунтованості висновку акта перевірки в частині заниження позивачем податкового кредиту на суму 26 254 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають часткову задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.06.2014 року № 0001021701 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39 381 грн. (в тому числі 26 254 грн. - за основним платежем, 13 127 грн. - штрафу).

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок