Постанова № 46635214, 10.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2015 року № 826/4931/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Денвал Фрут»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0006382202,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денвал Фрут» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 22 грудня 2014 р. № 0006382202, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 325 520,20 грн., які були прийняті в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 01.12.2014 р. № 9809/2651-2202/38567370 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0006382202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення (р. 24) суми податку на додану вартість у розмірі 325 520,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновок відповідача щодо неможливості формування податкового кредиту позивачем за договорами про надання маркетингових послуг, є неправомірним. Господарські операції позивача є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому висновки відповідача про відсутність зв'язку між наданням маркетингових послуг з господарською діяльністю позивача є безпідставними. Крім того є необґрунтованим висновок податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання, оскільки позивач, формуючи ціну товару, виходив із наданої відповідачем індивідуальної податкової консультації, а тому в силу п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, він не може бути притягнений до відповідальності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд в судовому засіданні 07.05.2015 року дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Денвал Фрут» з питання законності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду від'ємного значення податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року (рядок 24 декларації) у розмірі 3 031 985,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п. 39.13 ст. 39, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу V Наказу Міністерства доходів і зборів України № 678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Крім того, за результатами перевірки ТОВ «Денвал Фрут» встановлено:

- завищення суми податкових зобов'язань в сумі 2 042 915,40 грн. по контрагентах: ТОВ «Оптімус Альянс» - 296 277,16 грн., ТОВ «Гонорій» - 906 340,41 грн., ТОВ «БАТ Трейд Ліга» - 840 297,83 грн., що реалізовано невизначеному покупцю;

- завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24 декларації за вересень 2014 р.) у розмірі 325 520,00 грн.;

- завищення суми податкового кредиту у розмірі 325 520,00 грн., в тому числі по періодах: 01.2014 - 111 139,00 грн., 02.2014 - 65 518,00 грн., 03.2014 - 36 769,00 грн., 05.2014 - 7 543,00 грн., 06.2014 - 30 800,00 грн., 07.2014 - 12 131,00 грн., 08.2014 - 10 219,00 грн., 09.2014 - 45 780,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2014 р. № 9809/2651-2202/38567370 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0006382202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення (р. 24) суми податку на додану вартість у розмірі 325 520,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 15.12.2014 р. № 13724/10/26-51-22-02, якою висновки акту від 01.12.2014 р. № 9809/2651-2202/38567370 залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 05.03.2015 р. № 3695/10/26-15-10-06, яким податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0006382205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 39.13 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для товарів, раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.

Як вбачається з акту перевірки від 01.12.2014 р. № 9809/2651-2202/38567370 для забезпечення ринку позивачем було укладено контракти на поставку (бананів, апельсинів, грейпфрутів, часнику та картоплі молодої) з нерезидентами:

-Felstone holding. Кіпр (контракт № 2 від 01.03.2013 р.);

- Depars International Corporation, Панама (контракти № 3 від 01.09.2013 р., № 9 від 01.10.2014 р.);

- Agroland for Agricultural Manufacturing, Єгипет (контракт № 4 від 03.03.2014 р.);

- Consorfrut S.L. Іспанія (контракт № 5 від 01.05.2014 р.);

- Brantina S.L. Іспанія (контракт № 8 від 01.05.2014 р.)

Імпорт товару здійснювався морським транспортом до порту Южний (м. Одеса). Сума ПДВ сплачена митним органам в складі податкового кредиту в загальній сумі складає 26 391 626,00 грн.

ТОВ «Денвал Груп» уклало угоду № 17/10-2013 від 17.10.2013 р. з ТОВ «Терра Марін Логістик», яке проводить розмитнення, догляд, забезпечує оформлення дозвільних документів, сертифікатів, ВМД, здійснює контроль за зберіганням вантажу на території порту та організує транспортне експедирування розмитнених вантажів.

За результатами здійсненого аналізу ціноутворення у звітних періодах, які підлягають перевірці, встановлено, що ТОВ «Денвал Фрут» реалізовано товар покупцю ТОВ «Форевер Фрутс Лтд» апельсин (ВМД від 03.03.2014 р.) в кількості 4 944 кг, ціна без ПДВ - 7,92 грн. на загальну суму 46 968,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 828,00 грн. Митна вартість товару згідно вантажно-митної декларації № 007088 від 03.03.2014 р. Однак, як вказує відповідач у акті перевірки, позивачем не нараховано податкові зобов'язання за квітень 2014 р. в розмірі 1947,94 грн. на суму заниження вартості відносно митної в розмірі - 9739,68 грн.

ФОП ОСОБА_4 - апельсин (ВМД від 03.03.2014 р.) в кількості 761,00 кг, ціна без ПДВ - 8,75 грн. на загальну суму 29 750,50 грн., в т.ч. ПДВ - 4958,42 грн. Митна вартість товару відповідно вантажно-митної декларації № 007088 від 03.03.2014 р. становить 9,89 грн. Натомість за висновками податкового органу, позивачем не нараховано податкові зобов'язання за квітень 2014 р. в розмірі 173,51 грн. на суму заниження вартості відносно митної в розмірі - 867,54 грн.

ФОП ОСОБА_5 - лимон (ВМД від 20.08.2013 р.) в кількості 6250 кг, ціна без ПДВ - 4,00 грн. на загальну суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 5000,00 грн. Митна вартість товару відповідно до вантажно-митної декларації № 004034 від 20.08.2013 р. становить 8,15 грн. Натомість позивачем не нараховано податкові зобов'язання за березень 2014 р. в розмірі 5187,50 грн. на суму заниження вартості відносно митної вартості в розмірі - 25 937,50 грн.

Отже, податковим органом зроблено висновок, що позивачем в порушення п. 39.13 ст. 39, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання в сумі: за березень 2014 р. в розмірі 5 188,00 грн., за квітень 2014 р. в розмірі 2 121,00 грн.

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, посилається на індивідуальну податкову консультацію від 20.05.2014 р. № 4457/10/26-15-11-01-06, надану ТОВ «Денвал Фрут» Головним управлінням Міндоходів у м. Києві, в якій зазначено наступне.

У зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України Законом України від 04.07.2013 р. № 408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення», починаючи з 01.09.2013 р. змінився порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість. Зокрема, з п. 188.1 ст. 188 ПКУ виключена норма, згідно якої база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначалася виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів.

Отже, починаючи з 01.09.2013 р., відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, в тому числі товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Враховуючи викладене, починаючи з 01.09.2013 р. для операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості.

Лише за умови, що ввезені платником на митну територію України товари приймають участь у контрольованих операціях - база оподаткування ПДВ за операціями з постачання таких товарів буде визначатися на рівні звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.251 1. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - трансфертне ціноутворення - система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими.

Визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (пп. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 цього Кодексу).

В силу приписів пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є:

- господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

- господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:

- задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;

- сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;

- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Разом з тим, операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік (пп. 39.2.1.4 вказаної статті).

Аналіз вищенаведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що господарські операції, визначені пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, підпадають під критерій «контрольованих» у разі, якщо сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Зважаючи на викладене вище, а також той факт, що операції за 2014 р. з ТОВ «Форевер Фрутс ЛТД» здійснено на загальну суму 46 968,00 грн., ФОП ОСОБА_6- на загальну суму 2 007 922,41 грн. та ФОП ОСОБА_5- на загальну суму 176 977,00 грн., суд приходить до переконання, що операції позивача з вказаними контрагентами не підпадають під критерії, визначені для контрольованої операції, оскільки вони проводяться не з пов'язаними особами та сума таких операцій не перевищує 50 мільйонів гривень на рік.

Разом з тим, з згідно пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ст. 41 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52 та 53 Податкового кодексу України, передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно із вищезазначеними нормами:

- за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства;

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

- за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі;

- консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку;

- контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень;

- не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована;

- платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору;

- визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п. 53.1 ст. 53 ПК України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Вказана позиція також узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України по справі № К/9991/74519/12 від 30.01.2013 р.

Враховуючи положення норм чинного законодавства, а також те, що позивач, визначаючи свої податкові зобов'язання, керувався наданою Головним управлінням Міндоходів у м. Києві індивідуальною податковою консультацією, суд вважає, що позивачем було правомірно визначено базу оподаткування за загальним правилом, тобто виходячи із договірної вартості, без урахування величини митної вартості.

Таким чином, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання в частині господарських правовідносин з ТОВ «Форевер Фрутс ЛТД», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 7 309,00 грн. (в тому числі за березень 2014 р. в розмірі 5 188,00 грн., за квітень 2014 р. - 2 121, 00 грн.), чим порушено п. 39.13 ст. 39 Податкового кодексу України не відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 7 309,00 грн. підлягає скасуванню.

Також, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність реальності настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами між позивачем, ТОВ «Еста Плюс» та ТОВ «Деніз-13».

Так, між ТОВ «Еста Плюс» (продавець) та ТОВ «Денвал Фрут» (покупець) було укладено договір постачання № 12 від 08.01.2014 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язаний поставляти товари в асортименті, а покупець - приймати ї оплачувати товари, згідно умов цього договору та у кількості - згідно прибутково-видаткових документів.

За вказаним договором позивачу було поставлено грейпфрути та мандарини, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, виписаними ТОВ «Еста Плюс», звітом по операціям на рахунку ТОВ «Денвал Фрут», завірений печаткою ПАТ «Приватбанк».

Між ТОВ «Деніз-13» (продавець) та ТОВ «Денвал Фрут» (покупець) укладено договір № 20/01-14 купівлі-продажу від 20.01.2014 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні на поставку грейпфруту та мандарин, податкові накладні, звіт по операціях на рахунку ТОВ «Денвал Фрут», завірений печаткою ПАТ «Приватбанк».

Як вбачається висновки відповідача щодо відсутності товарності операцій з ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс» зроблені з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів.

Разом з тим, доказів складання довідки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс» відповідачем суду не надано.

З огляду на не підтвердження доводів відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки, а також те, що у будь-якому випадку вказана інформація не може бути використана судом як належний та допустимий доказ у справі, суд відхиляє посилання останнього на неможливість проведення зустрічної звірки як на підставу допущених позивачем порушень податкового законодавства.

Крім того, з акту перевірки від 01.12.2014 р. № 9809/2651-2202/38567370 вбачається, що однією з підстав для визнання безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Еста Плюс» є постанова Слідчого відділення Малиновського РВОМУ ГУМВС України в Одеській області від 17.11.2014 р. в рамках досудового розслідування справи № 12014160470002673 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Згідно вказаної постанови встановлено, що службові особи ТОВ «Еста Плюс» проводять безтоварні операції з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, чим безпідставно зменшують обсяги податкових зобов'язань та спричиняють матеріальної шкоди бюджету.

Однак, суд також не приймає до уваги вказані посилання відповідача, оскільки вважає їх передчасними та недоведеними.

Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Однак, відповідачем не надано суду доказів наявності преюдиційних обставин у справі таких як, вирок у кримінальній справі, зокрема, не надано інформації про наявність обвинувального вироку відносно посадових осіб та направлення його до суду для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс»були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Також суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс» угоди суперечить актам цивільного законодавства чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цієї угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс»» товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс», що не заперечується податковим органом.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.

Економічний ефект від господарських операцій мав бути досягнутий шляхом продажу придбаних товарів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Деніз-13», ТОВ «Еста Плюс», суд вважає необґрунтованим.

Крім того, ще однією з підстав для зменшення розміру від'ємного значення податковим органом стали фінансово - господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Оптімус Альянс», ТОВ «Гонорій», ТОВ «БАТ Трейд Ліга».

ТОВ «Денвал Фрут» (Постачальник) з ТОВ «Гонорій» (покупець) було укладено договір поставки № 13043005 від 30.05.2013 р., з ТОВ «Бат Трейд Ліга» - договір № 13201612 від 16.12.2013 р., з ТОВ «Оптімус Альянс» - договір № 13312606 від 26.06.2014 р., відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця поставляти та передавати у власність покупця товар фруктово-овочеві групи, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у договорі.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Гонорій», ТОВ «Бат Трейд Ліга» позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, акти звірки взаєморозрахунків, довіреності на отримання матеріальних цінностей; з ТОВ «Оптімус Альянс» - специфікації, акт звірки взаєморозрахунків, видаткові накладні.

Відповідно до п. 2.1, 4.1 та 4.3 договорів № 13043005 від 30.05.2013 р., № 13201612 від 16.12.2013 р., № 13312606 від 26.06.2014 р. асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна товару, терміни поставки й інші показники та характеристики визначаються у специфікації, що з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками є його невід'ємною частиною.

Поставка товару супроводжується наступними документами: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, рахунок, копії документів, що підтверджують належну якість товару.

Приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється в торговій точці покупця за адресою: вказаною у п. 2.5 договору, якщо інше місце не погоджено в Специфікації.

Разом з тим, позивачем не надано суду по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Гонорій», ТОВ «Бат Трейд Ліга», ТОВ «Оптімус Альянс» специфікацій, документів, що підтверджують належну якість товарів та документів, які підтверджують оплату за продані товари та, які є підставою для формування податкового кредиту.

Тобто, первинними документами позивача не підтверджена реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Гонорій», ТОВ «Бат Трейд Ліга», ТОВ «Оптімус Альянс».

Організація та перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснювалась на підставі договору № 1003 від 03.03.2014 р., укладеного між ТОВ «Денвал Фрут» (замовник) та ТОВ «Ок. Лоджістік» (перевізник).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Також перевезення вантажів здійснювалось на підставі договору № 08/13 від 08.06.2013 р., укладеного між ТОВ «Ок. Транс» (перевізник) та ТОВ «Денвал Фрут» (замовник).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ «Денвал Фрут», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Водночас ознайомившись із товарно-транспортними накладними, суд звертає увагу на те, що маршрут останніх визначений як правило від місця навантаження товару (м. Одеса) до місця розвантаження (м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, Літера XL).

Позивач також зазначає, що логістичні послуги надавалися такими компаніями як ТОВ «Координата Центр» (договір № ВЗКЦ 025343 від 12.05.2014 р., ТОВ «Гросері Сапсай Менеджмент» (договір про надання логістичних послуг (приймання товару, сортування, пакування, зберігання, навантаження тощо) додаток № 7 від 15.05.2014 р. до договору № 167 від 15.05.2014 р., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

Натомість в матеріалах справи додаток № 7 від 15.05.2014 р. до договору № 167 від 15.05.2014 р. відсутній.

Крім того позивачем не надано суду товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення, які б свідчили про перевезення товарів із місця (м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, Літера XL) до відповідних покупців продукції.

Таким чином документально поставка товару зі складу постачальника - позивача до складу покупців позивачем не доведена.

Також об'єктом перевірки податкового органу стали наступні господарські взаємовідносини позивача з контрагентами:

- ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» від 06.05.2014 р. № У5031 договір про торговельне співробітництво (надання послуг), який передбачає надання послуг щодо передпродажної підготовки товарів та маркетингові послуги.

- ТОВ «Метро Кеш енд Кері» від 01.04.2014 р. № 26181 договір поставки товарів та надання послуг, який передбачає надання постачальникові рекламних, інформаційних, маркетингових та послуг із просування товару.

- ТОВ «Новус Україна» договір про надання послуг (визначення обсягів продажу товарів, їх залишків, надання інформації про рівень цін, дослідження та опитування покупців про вибір магазину, введення товарної позиції в облікову базу магазину, розміщення товару в місцях продажу і т.д. від 20.02.2014 р. № А1720024001.

- ТОВ ВКФ «ЛІА» Лтд філія «Абсолют-Київ» договір про надання маркетингових послуг (вигідне розміщення товару, стимулювання збуту, інформації про хід продажу товарів, дослідження кон'юнктури ринку тощо) від 20.02.2014 р. № А1720024001.

- ТОВ «Таврія Плюс» договір про надання послуг мерчандайзингу № 598 від 01.03.2014 р.

- ТОВ «Координата Центр» договір про надання логістичних послуг (прийом товару, комплектація, розвантажування, адміністрування замовлень тощо) № ВЗКЦ 025343 від 12.05.2014 р.

- ТОВ «Гросері Сапсай Менеджмент» договір про надання логістичних послуг (приймання товару, сортування, пакування, зберігання, навантаження тощо) додаток № 7 від 15.05.2014 р. до договору № 167 від 15.05.2014 р.

- ТОВ «Твич» договір про надання послуг з передпродажної підготовки товару в магазині «Мега маркет» від 01.04.2014 р. № 680.

- ТОВ «ЛАБР» договір № 415 від 01.04.2014 р. про надання послуг з розміщення товарів.

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надано суду податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг), звіти про розрахунки.

Натомість висновки відповідача щодо завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість зроблені з тих підстав, що під час перевірки не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність здійснення вищезазначених заходів в господарській діяльності ТОВ «Денвал Фрут», позаяк вищевказані підприємства є покупцями товару, а тому послуги по їх продажу в торгових точках покупців не пов'язані з господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, умовами виникнення у платника права на податковий кредит є реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.108 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг є одним із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів тощо.

Як зазнає позивач, оплата послуг по передпродажній підготовці, введенню позицій товару до торгової бази магазину, інформаційної бази покупця, послуг по викладці товару на полицях та спеціальних конструкціях є обов'язковою умовою для здійснення поставок та продажу товарів в торговій мережі (на території магазину, супермаркету, торгового центру).

За відсутності придбання та оплати таких послуг постачальником, товари останнього з метою продажу яких такі послуги придбаваються, не будуть розміщенні в троговому залі, та відповідно не будуть продаватися в магазині, чи будуть розміщені іншим способом, який порівняно з товарами іншої/аналогічної групи має менш привабливий споживчий вигляд, оскільки він не буде візуально виділений та менш помітний споживачами, що не сприятиме його купівлі та не дасть змогу досягнути постачальником його головної мети - отримання максимального доходу, підтримання та збільшення попиту на товар.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, маркетингові послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торгівельних мережах названого суб'єкта господарювання шляхом популяризації продукції товариства серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому вказані дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом операції з надання дистриб'юційних та мерчендайзингових послуг.

За своїм змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Посилання податкового органу на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцями продукції у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупців, не спростовує їх економічну цінність саме для позивача. Адже хоча діяльність з просування товарів у торговельних мережах названого контрагента передбачає і їх економічний інтерес у зростанні торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника (виробника).

Слід також зазначити, що чинне податкове законодавство України не пов'язує можливість обліку витрат по сплаті ПДВ з наявністю або відсутністю права власності на товари, щодо яких здійснюються відповідні дії, що тягнуть такі витрати.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 р. справа К/9991/75660/12.

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що у платника податку є законні підстави для формування податкового кредиту з отримання маркетингових послуг за наявності наступних умов:

1. Пов'язаність наданих платнику податку маркетингових послуг з його господарською діяльністю. Тобто наявність причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

2. Підтвердження факту придбання маркетингових послуг належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Денвал Фрут» зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік в ДПІ у Дарницькому районі м. Києві. На період проведення перевірки товариство було зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах.

Враховуючи основний вид діяльності позивача та наявність в матеріалах справи актів здачі-прийняття виконаних робіт щодо надання маркетингових послуг, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх вартість, суд приходить до висновку, що операції позивача з: ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Метро Кеш енд Кері», ТОВ «Новус Україна», ТОВ ВКФ «ЛІА» Лтд філія «Абсолют-Київ», ТОВ «Таврія Плюс», ТОВ «Координата Центр», ТОВ «Гросері Сапсай Менеджмент», ТОВ «Твич» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість включає взаємовідносини позивача з рядом контрагентів, реальність господарських операцій яких досліджувалась судом поетапно.

При цьому, судовим запитом від 17.06.2015 р., суд витребував у відповідача розрахунок податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0006382202 по кожному епізоду окремо. Вказаний розрахунок відповідачу необхідно було надати в строк до 26.06.2015 р.

Натомість станом на день розгляду даної справи, відповідачем такого розрахунку надано не було.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи відсутність розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та неможливість вирахувати суму від'ємного значення по кожному епізоду окремо, включаючи ті, в яких позивачем не доведено реальність господарських операцій, суд приходить до висновку про необхідність повного скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0006382202.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвал Фрут» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2014 р. № 0006382202.

3. Судові витрати в сумі 487,20 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвал Фрут» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук