Постанова № 46634970, 06.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2015 р. № 820/3151/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.

за участі:

представника позивача - Бури Ю.О.

представника відповідача - Зозулі М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00326/2 від 20.02.2015 року; скасувати картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00007 від 20.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2015 року Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00326/2, яким було скориговано митну вартість товарів за первиною ВМД. Також 20.02.2015 року Харківською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00007. Позивач вважає, що вказані рішення Харківської митниці ДФС є незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача. Позивач вказав, що надані під час митного оформлення документи, які підтверджують митну вартість товару, безпідставно не були прийняті відповідачем до уваги та митним органом безпідставно було витребувано додаткові документи. Також позивач зазначив, що митним органом було неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в письмових запереченнях наданих до суду, зазначив, що 20.02.2015 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем до митного поста "Гоптівка" Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація (ЕМД) типу ІМ-40 №807140000/2014/000256. Під час перевірки наданих документів у митного органу виникли сумніви щодо повноти заявлення декларантом всіх складових митної вартості товару. Харківською митницею ДФС були здійснені процедури консультацій з декларантом та запропоновано у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. У зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на ідентичні довари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару, декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та було скориговано митну вартість заявлену декларантом відповідно до статті 64 Митного кодексу України за другорядним (резервним) методом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в запереченнях на адміністративний позов та у додаткових письмових поясненнях, та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" (покупець) та Еrmano Еnterpprise LTD (продавець) укладено контракт №30-07/2013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різноманітних марок у кількості та асортименті у відповідності з підписаними сторонами рахунком - пропозицією яка є невід'ємною частиною даного контракту (а.с. 29-33).

Відповідно до умов вищевказаного контракту позивачем було придбано товар та для здійснення митного контролю та митного оформлення 20.02.2015 року представником ТОВ "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до митного поста "Гоптівка" Харківської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № 807140000/2015/000256 на товари "Полімери етилену у первинних формах: поліетилен в гранулах високого тиску, нелінійний, марка ПЄ2НТ22-12, з питомою густиною: 0,960 г/см3 (при t=20град. С) виробник ОАО "Казаньоргсинтез" Росія, торгівельна марка відсутня.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією до митного органу було подано: картку обліку; платіжний документ (SWIFT); міжнародну автомобільну накладну; рахунок-фактуру від перевізника; довідку про транспортні витрати; інвойс продавця; комерційний інвойс виробника на продавця; пакувальний лист; проформа інвойс; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; контракт від 30.07.2013 №30-07/2013 з додатками; договір на перевезення №090215-2; договір про перевезення №70501; договір про перевезення № L-103 сертифікат якості; декларація про походження.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було запропоновано декларанту подати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проведення консультації та витребування додаткових документів відображено у електронному повідомленні декларанту (а.с. 114).

На виконання вказаних вимог митниці позивачем були надані: контракт №752/00203335/200198 від 30.12.2014 р. між ПАТ "Казаньоргсинтез" та Еrmano Еnterpprise LTD разом з додатком № 1 від 09.02.2015 р.; експортна декларація; повторно лист ДП "Держзовнішінформ" № 11/186 від 17.02.2015 року.

Листом від 20.02.2015 № 20/02-3 засобами електронного декларування декларант повідомив про прохання надання рішення про коригування митної вартості в зв'язку з відсутністю можливості надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Харківською митницею ДФС 20.02.2015 року було прийнято Рішення № 8070000011/2015/000326/2 про коригування митної вартості товарів, яким позивачу було скориговано митну вартість за другорядним (резервним) методом та складено Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00007.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється в порядку, визначеному статтею 52 Митного кодексу України.

Відтак, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною 6 статті МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було запропоновано декларанту подати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 114).

На виконання вказаних вимог митниці позивачем були надані: контракт №752/00203335/200198 від 30.12.2014 р. між ПАТ "Казаньоргсинтез" та Еrmano Еnterpprise LTD разом з додатком № 1 від 09.02.2015 р.; експортна декларація; повторно лист ДП "Держзовнішінформ" № 11/186 від 17.02.2015 року.

Судом встановлено, що під час митного оформлення декларантом було надано комерційний інвойс №16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року, за яким запропоновано до продажу товар "High Dentsity Polyethylene - HDPE PE2NT76 - 17" у кількості 20 т, по 1044,00 дол. США/т, загальною вартістю 20880,00 дол. США (а.с. 51). Саме за цим інвойсом здійснено поставку товару позивача, заявленого до митного оформлення за ЕМД №807140000/2015/000256 від 20.02.2015 року, що підтверджується безпосередньо декларантом у листі №20/02-3 від 20.02.2015 року (а.с. 17).

На підтвердження оплати товару було надано платіжний документ (SWIFT) від 16.12.2015 р. Призначення платежу інвойс 10/12/2014-SA від 10.12.2014 (а.с. 47).

Однак, суд зазначає, що комерційний інвойс №16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року не містить будь-яких реквізитів на підтвердження того, що дана поставка товару здійснена відповідно до проформи - інвойса від 30.01.2015 року №10/12/2014-SA-REV та оплачена відповідно до SWIFT від 16.12.2014 року.

Відповідно п. 1.1 додаткової угоди № 6 до Контракту купівлі - продажу № 30-07/2013 зазначено: "Ввиду невозможности поставки в адрес Покупателя товаров, согласно Счетам - предложениям №№ 10/12/2014-SA-REV от 10.12.2014 и 12/12/2014 от 12.12.2014, стороны договорились о том, что сумма 294426,00 доларів США, оплаченная по вышеуказаным Счетам - предложениям должна быть зачтена Продавцом в счет оплаты за товари, поставляемые согласно Счетам - предложениям №№10/12/2014-SA-REV и 12/12/2014-REV от 30.01.2015 року" (а.с. 42-43).

Крім того, з досліджених у судовому засіданні комерційних інвойсів та платіжного документу (SWIFT) від 16.12.2015 року вбачається, що сума оплати за придбані товари не співпадає.

Судом встановлено, що у інвойсі № 10/12/2014-SA-REV від 30.01.2015 року сума, що підлягає сплаті становить 272140,00 дол. США (а.с. 46). В інвойсі № 70061371 від 15.02.2015 року сума, що підлягає сплаті становить 20400,00 дол. США (а.с. 71). В інвойсі № 16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року сума, що підлягає сплаті становить 20880,00 дол. США (а.с. 51).

А платіжний документ (SWIFT) від 16.12.2015 року взагалі не дозволяє ідентифікувати факт оплати з конкретною поставкою товару. У вказаному платіжному документі (SWIFT) відсутнє посилання на Інвойс № 16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 р. та відсутня сума оплати за придбані товари, а лише на контракт № 30-07/2013 від 30.07.2013 р. та Інвойс № 10/12/2014-SA від 10.12.2014 (а.с. 47).

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару позивачем до суду не надані.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено є одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товару.

Отже, жодним документом, наданим під час митного оформлення, не підтверджується оплата товару, поставленого за комерційним інвойсом №16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано докази щодо оплати товару та не підтверджено документально відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на ідентичні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару, декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди).

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - ст. 58 МК України) - в зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та відмовою декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоді ідентичних товарів (ст. 59 МКУ) - тому що відсутня інформація щодо вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митниці відсутня така інформація, а декларантом не надавалась така інформація.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ) - тому що відсутня інформація щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та які оформлені за ціною угоди. У митниці відсутня така інформація, а декларантом не надавалась така інформація.

Стосовно неможливості застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості (ст. 62 МКУ) відсутня у розпорядженні митниці інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

Стосовно неможливості застосування методу визначення митної вартості основі додавання вартості (ст. 63 МКУ) відсутня у розпорядженні митниці інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Частиною 1 статті 64 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Харківською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00326/2 від 20.02.2015 року за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Харківською митницею ДФС було надано до суду належні докази правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій та доведено, що документи, надані декларантом, на підставі яких можна визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною угоди, є недостатніми, заявлена митна вартість документально не підтверджена, додаткові документи позивачем для підтвердження заявленої митної вартості подано не було, тож у митного органу наявні підстави для застосування послідовно резервного методу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посадові особи митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України з питань митної справи, а оскаржувані рішення відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України. За таких обставин, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову сплату судового збору, а саме 182,70 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи оригіналами платіжних доручень №1849 від 18.03.2015 року та №794 від 01.04.2015 року, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" решту суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" (код ЄДРПОУ 31987126, адреса: 61072, м. Харків, вул. Двадцять третього Серпня, буд. 31-Б) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 10.07.2015 року.