Рішення № 4663469, 30.04.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк м.Київ звернулося з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці про стягнення заборгованості по кредитному договору від 14.02.2008 року № 2110-001 в сумі 63553,48 грн.  шляхом звернення стягнення на майно за невиконання вимог кредитного договору від 14.02.2008 року № 2110-001/08-01. 

В обґрунтування свої вимог позивач посилається на те, що 14.02.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір  № 2110-001, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 50000 грн. строком до 13.08.2009 року. За користування кредитом відповідач зобов'язався сплачувати відсотки з розрахунку 20% річних, які пізніше були збільшені до 22 %, згідно додатковою угодою № 1 до кредитного договору. Відповідач в порушення умов договору  перестав повертати кредит та сплачувати відсотки за його користування, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту в сумі  32194,29 грн., непогашених відсотків в сумі 2401,16 грн.,  пені в сумі 1458,03 грн.   За невиконаня умов договору позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 27500 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2009 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 30.03.2009 року.

Ухвалою суду від 30.03.2007 року розгляд справи було відкладено на 22.04.2009 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засідання 22.04.2009 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 30.04.2009 року.

До початку судового засідання 30.04.2009 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій він просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору від 14.02.2008 року № 2110-001 в сумі 63553,48 грн., в тому числі 32194,29 грн. основної заборгованості, непогашених відсотків в сумі 2401,16 грн., пені в сумі 1458,03 грн. та штрафу в сумі 27500 грн. Враховуючи, що вказана заява не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню.

До початку судового засіданні від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на майно відповідача.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви, виходячи з наступного.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 ”Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Однак, заявлені позивачем заходи забезпечення позову перешкоджатимуть господарській діяльності приватного підприємця ОСОБА_1, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні вказаної заяви позивачу слід відмовити.

Відповідач позовні вимоги визнає, але просить не стягувати з нього штраф, при цьому він зобов'язується погасити кредитну заборгованість до червня 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2008 року між сторонами укладений кредитний договір № 2110-001, за яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 50000,00 грн.

Кінцевий термін повернення кредиту сторони визначили, згідно п.1.1.2. кредитного договору 13.08.2009 року. Пунктом 1.1.3 передбачено, що плата за користування кредитом 20% річних.

Позивач виконав свої зобов'язання по наданню відповідачу кредиту в сумі 50000,00 грн. (п.1.1.1. кредитного договору), що підтверджується меморіальним ордером № 11455 від 14.02.2008 року.

У забезпечення повернення кредиту 14.02.2008р. сторони уклали договір застави № 2110-001/08-01 предметом застави якого були 11 кавоматів на загальну вартість 112120,96 грн.

20.10.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої  розмір процентів був змінений з 20% до 22%.

У відповідності до п.2.3 договору  повернення кредиту здійснюється у готівковій або безготівкові формі згідно з графіком, що становило 2777,78 грн. щомісячно. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за поточний календарний місяць.

Проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором несвоєчасно сплачував суму кредиту та нараховані відсотки. На день звернення з позовом за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в сумі 32194,29 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 2401,16 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кожен день прострочення, що склало, згідно розрахунку поданого позивачем 1458,03 грн. за період з 17.06.2008  року по 16.02.2009 року.

На підставі пункту 4.3 договору в разі порушення позичальником вимог п.п 3.3.3-3.3.7, 5.2 договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф в розмірі 5% від суми кредиту, визначеної в п.п.1.1.1 договору, а саме 2,500 грн., за кожен випадок порушення умов кредитного договору, так як таких випадків було 11 штраф склав 27,500 грн., а саме за порушення строків повернення кредиту (п. 3.3.3 договору) 5 випадків, за порушення сплати відсотків (п.3.3.4 договору) 5 випадків та 1 випадок порушення відповідачем умов договору в частині отримання кредиту без попереднього письмового погодження з кредитодавцем (п 3.3.6 договору).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо оплати кредиту та відсотків і тому з нього стягується 34595,45 грн. боргу, в тому числі 32194,29 грн. заборгованості по кредиту, 2401,16 грн. нараховані та несплачені відсотки.

Також, за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків за його користування з відповідача стягується 1458,03 грн. пені, що передбачено 4.2 Договору та статтями 547, 549 Цивільного кодексу України.

У частині стягнення з відповідача штрафу  у сумі 27500 грн. позивачу слід частково відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про стягнення штрафу, суд виходить з того, що його розмір не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, а саме сума боргу та нарахованих відсотків складає 34595,45 грн. а сума штрафу склала 27500 грн., крім того, на відповідача за невиконання умов договору покладено ще й пеню в сумі 1458,03 грн.  Тому, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає за необхідне обмежити цей розмір до 10000  грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам з вини якого спір безпідставно доведений до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 547, 549, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,  (ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., код НОМЕР_1), на користь відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк м.Київ, вул.Зоологічна, 5, (код 19017842)  32194,29  грн. заборгованості по кредиту, 2401,16 грн. нараховані та несплачені відсотки,  1458,03 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, штрафу в сумі   10000 грн., 460,53 грн. державного мита та 85,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.