Постанова № 46629248, 23.09.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року о 15 год. 37 хв. Справа № 2а-4447/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріСвітлицькій О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Зарічна»,

м. Гуляйполе Запорізької області

до відповідача: Державної податкової інспекції в Гуляйпільському районі Запорізької

області, м. Гуляйполе Запорізької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 18 від 07.10.2008 р.;

ОСОБА_2, довіреність № 17 від 07.10.2008 р.

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність № 1466/10 від 26.08.2009 р.;

ОСОБА_4, довіреність № 1387/10 від 04.08.2009 р.;

ОСОБА_5, довіреність № 3379/10 від 03.08.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Зарічна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гуляйпільському районі Запорізької області, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000072300/0 від 21.01.2009 р., № 0000082300/0 від 21.01.2009 р.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем порушено п. 4.4. ОСОБА_6 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки податкова інспекція не надала відповіді на заперечення позивача до акту перевірки. Також позивач посилається на порушення відповідачем вимог п. 1.2 ст. 1, аб.4 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 7.4.1, 7. 4.3 п. 7.4 ст. 7, п. п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4. Постанови КМУ «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва», включаючи продукцію (крім підакзицних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», абз.6 та 7 п. 15 ОСОБА_6 № 805 від 12.05.1999р. «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі». Зазначає, що автотранспортні послуги, що здійснені власними транспортними засобами, з використанням власних трудових ресурсів правомірно відображені підприємством у Декларації № 2 по стр.1 кол.А та кол.Б відповідно, будь-які підстави для відображення вказаних показників у загальній декларації відсутні. Стосовно заниження ПДВ у квітні 2008 р. на суму 83445 грн. вказує, що податкова інспекція дійшла невірних висновків щодо можливості застосування до вказаної ситуації положень п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону № 2181 , а також неправомірно та з перевищення наданих повноважень застосувала методику розподілу податкового кредиту не передбачену законодавством України.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на його задоволенні та скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач позов не визнав. У письмових поясненнях від 22.09.2009 р. (вих. 1631/10) посилається на те, що в ході перевірки правильності формування податкових зобовязань з податку на додану вартість по пільговим операціям, які підпадають під норми п. 11.29 ст. 11 було встановлено, що платником до їх складу було віднесено суму ПДВ із вартості наданих авто послуг з перевезення продукції невласного виробництва (шрот соняшниковий та соєвий, комбікорм, соя та інша продукція) іншим юридичним особам, які перебувають на загальній системі оподаткування. На думку відповідача, підприємством безпідставно включено до спеціальної Декларації з ПДВ № 2 податок на додану вартість з вартості автотранспортних послуг, які надавались стороннім організаціям по перевезенню вантажів (товарів невласного виробництва). Відносно податкового кредиту зазначає, що при перевірці правильності обчислення суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, податкові зобовязання платника, які сформовані із сум ПДВ отриманих у складі наданих авто послуг були зменшені на суму податкового кредиту в частині використання ПММ, запасних частин, послуг з ремонту автомобілів, їх технічний огляд, послуг з енергопостачання, які приймали участь у вартості надання авто послуг. З приводу заниження суми ПДВ за квітень 2008 р. зазначає, що для операцій, за якими платнику технічно неможливо здійснити розподіл сплачених (нарахованих) платником податку постачальникам сум ПДВ, методика визначення сум ПДВ, які розподіляються між категоріями видів податкового кредиту, може бути пропорційною відносно податкових зобовязань звітного періоду сформованих, керуючись п. 11.21 та п. 11.299 ст. 11 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Представники відповідача в судовому засіданні із доводами позивача не погоджуються та вважають вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 01.12.2008 р. № 166/23 та відповідно до плану-графіка проведена планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Зарічна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р.р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р. за результатами якої складено акт № 001/2300/03572808 від 09.01.2009 р.

Перевіркою зокрема встановлено порушення:

- п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимоги Постанови КМУ від 26.02.1999 р. № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 24227 грн., в тому числі по періодам: листопад 2006 р. -1423 грн., грудень 2006 р. 685 грн., січень 2007 р. 652 грн., лютий 2007 р. 169 грн., березень 2007 р.- 955 грн., квітень 2007 р. 1691 грн., травень 2007 р. 1424 грн., червень 2007 р. 1686 грн., липень 2007 р. 504 грн., вересень 2007 грн. 873 грн., жовтень 2007 р. 2607 грн., листопад 2007 р. 2786 грн., грудень 2007 р. 2306 грн., січень 2008 р. 1655 грн., лютий 2008 р.- 3155 грн., березень 2008 р. 886 грн., квітень 2008 р. 437 грн., червень 2008 р. 79 грн., вересень 2008 р. 254 грн.;

- вимог п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та ОСОБА_6, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999 р. № 805 «Про ОСОБА_6 нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платника та її фактичне неперерахування всього в сумі 83445 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2008 р. в сумі 83445 грн.

21.01.2009 р., на підставі акта перевірки № 001/2300/03572808 від 09.01.2009 р., Державною податковою інспекцією в Гуляйпільському районі Запорізької області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000072300/0 про донарахування 36289,70грн. податку на додану вартість, зокрема 24227 грн. за основним платежем та 12062,7 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000082300/0 яким позивачу донараховані штрафні санкції по податку на додану вартість в сумі 83445 грн.

Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Зарічна», не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно до пп. 5.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», здійснило процедуру адміністративного оскарження рішення податкового органу, а саме:

30.01.2009 року направило до Державної податкової інспекції в Гуляйпільському районі Запорізької області скаргу № 42. Рішенням Державної податкової інспекції в Гуляйпільському районі Запорізької області № 856/10 від 13.02.2009 року скарга була залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. Прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000072300/1 від 13.02.2009 року та № 0000082300/1 від 13.02.2009 року.

26.02.2009 р. ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» направило до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області повторну скаргу № 89. Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1914/10/25-020 від 29.04.2009 р. скарга була залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. Прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000072300/2 від 13.02.2009 року та № 0000082300/2 від 13.02.2009 року.

Рішенням про результати розгляду скарги вх. № 4542/6 від 18.05.2009 р., ДПА України залишила скаргу без задоволення, а оскаржувані податкове повідомленнярішення без змін. Прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000072300/3 від 24.07.2009 р., № 0000082300/3 від 24.07.2009 р.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0000072300/0 від 21.01.2009 р., № 0000082300/0 від 21.01.2009 р., Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Зарічна» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

В акті перевірки встановлено, що ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» у перевіряємову періоді надавало автопослуги власним транспортом на замовлення підприємств, платників податку на прибуток на загальних підставах, що підтверджується актами виконаних робіт та відповідними товарно-транспортними накладними за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р.

З приводу цього, податкова інспекція дійшла висновку, що в розділі «Декларація 2» позивач завищив свої податкові зобовязання з ПДВ по пільговим операціям у звязку із неправомірним відображенням у їх складі податку на додану вартість із операцій з надання автопослуг по перевезенню вантажів (продукції невласного виробництва) на замовлення інших юридичних осіб. Дані операції, на думку інспекції, мають відображатися у податкових деклараціях з податку на додану вартість по яких проводяться розрахунки з бюджетом. В розділі «Декларація 3» за вказаним фактом інспекція вказала на заниження підприємством зобовязання з ПДВ на суму 27068 грн.

Проте суд з такими висновками не погоджується і зазначає наступне.

Судом встановлено, що основною діяльністю позивача, згідно п. 2.2 Статуту, є: виробництво, переробка, придбання та реалізація сільськогосподарської та інших видів продукції, а також товарів народного споживання. Таким чином, ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» є сільськогосподарським товаровиробником та платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується довідками ДПІ у Гуляйпільському районі № 1344 від 22.02.2006 р., № 1385 від 01.03.2007 р., № 1819/15 від 06.03.2008 р.

Указом Президента України від 02.12.1998 р. № 1328/98 «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників» (втратив чинність 25.05.2000 р.) було запроваджено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, сплати та використання ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників платників ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса в живій вазі.

27.07.2000 р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 13.07.2000 р. № 1874-ІІІ ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР доповнено п. 11.29, відповідно до якого для сільгоспвиробників зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва (п.11.21 Закону в редакції на проведення оскаржуваних операцій).

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою визначається ОСОБА_6, затвердженим постановою КМУ № 271 від 26.02.1999 р. (надалі за текстом - ОСОБА_6).

Пунктом 4 вказаного ОСОБА_6 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Згідно абз. 4 п. 1.2 ОСОБА_6 заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА № 166 від 30.05.1997 р. (із змінами та доповненнями) платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Якщо сільськогосподарські виробники паралельно з властивою для їх галузі діяльністю здійснюють операції з поставки підакцизних товарів або товарів, придбаних із сторони, то за такими операціями складається декларація з ПДВ за загальновстановленою формою, за якою проводяться розрахунки із бюджетом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що сільськогосподарські товаровиробники залежно від виду діяльності можуть подавати до податкового органу будь-яку з трьох або усі три податкові декларації:

-за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, у тому числі по операціях з продажу переробним підприємствам молока та мяса в живій вазі (загальна декларація);

-за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (декларація за скороченою формою);

-за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п. 11.21 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість» (декларація за скороченою формою) «Про податок на додану вартість» (декларація за скороченою формою).

Матеріалами справи підтверджується, що підприємство має на балансі власні автомашини, які використовуються птахофабрикою у власній господарській діяльності та на які відповідно нараховується знос та списується пальне. Водії, працюють на закріплених за ними машинах, на підставі офіційно оформлених трудових відносинах, тобто їм нараховується заробітна плата, сплачуються внески. В свою чергу автомашини, зайняті на перевезеннях, проходять техогляд і за ними сплачується відповідний транспортний податок.

Таким чином, суд вважає, що послуги з перевезення вантажів виконувалися ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» власними силами, тобто є послугами власного виробництва, а отже їх обсяг правомірно відображено в декларації по п. 11.29 з відповідним нарахуванням податкового зобовязання та податковим кредитом по фактично використаним матеріалам.

З огляду на це, суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 5 ОСОБА_6 заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., оскільки положення вказаного пункту в редакції, що діяла в період надання автотранспортних послуг, не містили вимог щодо відображення лише «операцій, повязаних із сільськогосподарським виробництвом, інших операцій у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки із бюджетом». Пункт п. 5 ОСОБА_6 був доповнений таким обмеженням лише згідно Наказу ДПА України № 221 від 28.04.2009 р.

Отже, посилання відповідача на порушення позивачем норм п. 11.29 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та вимог Постанови КМУ № 271, відносно включення податкового зобовязання з операцій по наданню послуг з перевезення вантажів до складу Декларації є неправомірними, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства. Так, ані у Законі ані у Постанові не передбачено що податковий кредит формується лише за операціями із продажу товарів (робіт, послуг) власного сільськогосподарського виробництва.

Не знаходять свого підтвердження посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки відповідно до вказаної норми, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В даному випадку, у позивача усі операції є оподатковуваними по ставці 20 %, тобто не підпадають під дію ст. 3 або ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо завищення податкового кредиту по декларації № 1 на суму 83445 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та ОСОБА_6, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999 р. № 805 «Про ОСОБА_6 нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платника та її фактичне неперерахування всього в сумі 83445 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2008 р. в сумі 83445 грн.

При цьому, податковим органом перерозподіл податкового кредиту зроблено, як зменшення податкового кредиту по декларації № 1 в сумі 83445 грн. з відповідним віднесенням до податкового кредиту декларації № 2 в сумі 80604 грн. та декларації № 3 в сумі 2841 грн. з відповідним донарахуванням податкового зобовязання по декларації № 1.

З такими висновками податкової інспекції суд не погоджується та зазначає, що відповідачем у даному випадку, було самостійно, без встановлених на те законом повноважень застосовано методику по визначенню питомої ваги податкових зобовязань по п. 11.21 та п. 11.29 з наступним її перенесенням на розподіл податкового кредиту. При цьому правомірність обраної методики визначається податковим органом на підставі положень п. п. 7.4.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З приводу цього суд зазначає, що норми п. п. 7.4.3 Закону в даному випадку застосовані бути не можуть, оскільки визначають методику розподілу податкового кредиту у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні. В той же час, судом встановлено, що у перевіряємий період операції позивача оподатковувалися лише за ставкою 20 %.

Слід зазначити, що відповідно до п. п. 2.3.2 ОСОБА_6 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Всупереч вимог вказаної норми, податковою інспекцією зроблено посилання на порушення відповідачем ОСОБА_6, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999 р. № 805 взагалі, без зазначення конкретного пункту вказаного нормативного акту, що позбавляє можливості однозначного тлумачення висновків податкового органу.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що підприємством проводилось формування податкового кредиту в залежності від використання товарів (послуг) в господарській діяльності відповідних п. 11.21 та п. 11.29. Крім того, фактична сума податкового кредиту, на яку підприємство має право у відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідно відобразило у своїх трьох деклараціях, залишилась незмінною.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Враховуючи те, що позивач по справі є сільськогосподарським товаровиробником, позитивне значення по ПДВ, згідно показників декларації, він не мав перераховувати до бюджету, а міг залишити у розпорядженні підприємства згідно чинного законодавства.

Отже, вказані суми не є податковим зобовязанням в розумінні вимог ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У звязку із цим, нарахування штрафних санкцій є неправомірним та неможливим, оскільки сума санкцій визначається виходячи із суми податкового зобовязання, яке, як вже зазначалося вище, у позивача відсутнє.

В той же час, не знайшли свого підтвердження посилання позивача на порушення ДПІ у Гуляйпільському районі вимог п. 4.4. ОСОБА_6 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Відповідачем у справі надано суду належним чином засвідчену копію відповіді ДПІ у Гуляйпільському районі від 16.01.2009 р. № 53/10/23-012 на заперечення до акту перевірки.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 24227 грн. і заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платника та її фактичне неперерахування всього в сумі 83445 грн. тому необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000072300/0 про донарахування 36289,70грн. податку на додану вартість, зокрема 24227 грн. за основним платежем та 12062,7 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000082300/0 про визначення штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 83445 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000072300/0 від 21.01.2009 р. та № 0000082300/0 від 21.01.2009 р. - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Зарічна» до Державної податкової інспекції в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області № 0000072300/0 від 21.01.2009 р. та № 0000082300/0 від 21.01.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Зарічна» (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Донецька, 33, код ЄДРПОУ 03572808) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова

Постанову складено у повному обсязі 28 вересня 2009 р.