Постанова № 46629123, 02.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р. Справа № 805/557/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання частково протиправною та скасування вимоги від 7 липня 2014 року № 05-06-10-14/6744

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» заявлено позов до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання частково протиправною та скасування вимоги від 7 липня 2014 року № 05-06-10-14/6744, а саме пункти 2, 4, 7 (стосовно Макіївського ВУВКГ), пункт 10, пункт 11 в частині перерахування єдиного соціального внеску по наступним підрозділам: Макіївське ВУВКГ (зайві доплати за сумісництво) в сумі 4968,99грн., за оплачені додаткові відпустки - Красноармійське РВУ в сумі 28766,14 грн., Добропільське ВУВКГ в сумі 27597,06 грн., Димитровське ВУВКГ в сумі 14418,8 грн., Управління ДВР в сумі 107314,04 грн., Макіївське ВУВКГ в сумі 109201,79 грн., Селидівське ВУВКГ в сумі 28355,8 грн., Дзержинське ВУВКГ в сумі 18921,65 грн., Торецьке ВУВКГ в сумі 22679,65 грн., Костянтинівське ВУВКГ в сумі 18681,46 грн., Єнакіївське ВУВКГ в сумі 24675,51 грн., Сніжнянське ВУВКГ в сумі 32880,63 грн., Торезьке ВУВКГ в сумі 30182,27 грн., Докучаєвське ВУВКГ в сумі 8823,71 грн., Волноваське ВУВКГ в сумі 9346,7 грн., в загальній сумі 481845,21 грн.; пункти 13, 16, 17.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність вимоги відповідача в оскаржуваних частинах, обґрунтування чого наведено у позові. Письмовою заявою, поданою до суду 2 липня 2015 року, представник позивача просив розглянути справу в порядку письмового провадження. 15 червня та 2 липня 2015 року позивачем через канцелярію суду подані додаткові письмові пояснення.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірна вимога прийнята у відповідності до вимог діючого законодавства, у судові засідання представник відповідача не з'являвся, крім письмових заперечень, будь-яких доказів суду не надсилав.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191678, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 9 грудня 2014 року.

Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області на виконання п. 2.8 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2014 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» та його відокремлених підрозділів за період з 01.03.2011 по 01.03.2014. За результатами ревізії встановлені порушення фінансової дисципліни, які відображені в акті від 29.05.2014 № 06-15-14/23, що підписаний 06.06.2014 із запереченнями.

08.07.2014 позивач отримав вимогу про усунення порушень державної фінансової інспекції в Донецькій області від 07.07.2014 № 05-06-10-14/6744, прийнятою по результатам проведення ревізії фінансового-господарської діяльності КП "Компанія "Вода Донбасу", викладених в акті від 29.05.2014 № 06-15-14/23.

Позивач оскаржує спірну вимогу в частині пунктів 2, 4, 7 (стосовно Макіївського ВУВКГ), пункту 10, пункту 11 в частині перерахування єдиного соціального внеску по наступним підрозділам: Макіївським ВУВКГ (зайві доплати за сумісництво) в сумі 4968,99грн., за оплачені додаткові відпустки - Красноармійське РВУ в сумі 28766,14 грн., Добропільське ВУВКГ в сумі 27597,06 грн., Димитровське ВУВКГ в сумі 14418,8 грн., Управління ДВР в сумі 107314,04 грн., Макіївське ВУВКГ в сумі 109201,79 грн., Селидівське ВУВКГ в сумі 28355,8 грн., Дзержинське ВУВКГ в сумі 18921,65 грн., Торецьке ВУВКГ в сумі 22679,65 грн., Костянтинівське ВУВКГ в сумі 18681,46 грн., Єнакіївське ВУВКГ в сумі 24675,51 грн., Сніжнянське ВУВКГ в сумі 32880,63 грн., Торезьке ВУВКГ в сумі 30182,27 грн., Докучаєвське ВУВКГ в сумі 8823,71 грн., Волноваське ВУВКГ в сумі 9346,7 грн., в загальній сумі 481845,21 грн.; пунктів 13, 16, 17.

Як вбачається зі спірної вимоги, пунктом 2 відповідач вимагає у позивача відобразити в обліку дебіторську заборгованість Новоазовської районної ради по витратам з утримання об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства у сумі 383 333,0 грн. та стягнути з Новоазовської районної ради кошти у сумі 383 333,0 грн. по утриманню переданих об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства, за договором про пайову участь у витратах № 07-12-118 від 02.04.2012, укладеним між Новоазовською районною радою та КП «Компанія «Вода Донбасу» про пайову участь у витратах.

Судом встановлено, що між КП "Компанія "Вода Донбасу" та Новоазовською районною радою було укладено договір про дольову участь в витратах на утримання об'єкту передачі № 07-12-118 від 02.04.2012. Цей договір було укладено на виконання рішення Донецької обласної ради від 28.12.2011р. №8/8-211 "Про приймання об'єктів водопостачання із загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні Новоазовської районної ради". Цим рішенням Донецька обласна рада прийняла об'єкти водопостачання та водовідведення Самойлівського та Хомутовського сільських рад Новоазовського району до обласної комунальної власності та передала на баланс КП "Компанія "Вода Донбасу", яке є підприємством обласної комунальної власності. Укладення договору між "КП "Компанія "Вода Донбасу" та Новоазовською районною радою обумовлено пунктом 2 зазначеного рішення обласної ради. Так, приймання об'єктів здійснюється на умовах, передбачених рішенням Донецької обласної ради від 23.03.2007р. № 5/8-171 "Про основні засади приймання-передачі об'єктів соціальної інфраструктури в загальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, яка знаходиться в управлінні обласної ради". Однією з вимог для приймання майна до обласної комунальної власності згідно з п. 1.6 зазначеного рішення є укладення між сторонами приймання-передачі майна договору про дольову участь в утриманні майна. Отже, предметом договору від 02.04.2012р. № 07-04-118 є приймання з метою подальшої експлуатації комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" об'єктів водопостачання та водовідведення Самойлівського та Хомутовського сільських рад Новоазовського району та дольова участь Новоазовської районної ради в витратах на утримання цих об'єктів шляхом щорічного перерахування Компанії 200 тис. грн. коштів щорічно протягом шести років. Ця сума коштів є договірною та узагальненою і виникла внаслідок аналізу технічного стану об'єктів спеціалістами позивача як сторони, яка приймає майно та фінансовими можливостями Новоазовської районної ради як сторони, яка її передає.

30.04.2014 року КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Новоазовської районної ради про стягнення заборгованості у розмірі 400 000 грн. 08.05.2014 року судом було порушено провадження у справі № 905/3095/14 за позовом КП «Компанія «Вода Донбасу» до Новоазовської районної ради про стягнення заборгованості у розмірі 400 000 грн. Згідно з поясненнями позивача в даний час справа перебуває в провадженні господарського суду Донецької області.

Стосовно відображення в обліку дебіторської заборгованості Новоазовської районної ради по витратам з утримання об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства у сумі 383 333,0 грн. суд зазначає, що дебіторська заборгованість за товари, роботи або послуги відображається в обліку у тому разі, коли це є реалізаційним доходом. В даному разі договір передбачав тільки дольову участь Новоазовської районної ради в витратах на утримання об'єктів, і це не було доходом відповідно до П(С)БУ № 15 «Дохід». Також суд зазначає, що неможливо нарахувати дохід та відобразити його без наявності відповідних актів виконаних робіт, послуг та інших первинних документів, підтверджуючих факт надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пункт 2 вимоги відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з пунктами 4 та 17 вимоги в ході ревізії відповідачем встановлено, що в порушення ст. 116 Бюджетного Кодексу України, п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517, п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 167, якими визначено порядок та умов надання у 2012 та 2013 році відповідно субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, КП «Компанія «Вода Донбасу» зайво отримало субвенції у 2012-2013 році на загальну суму 140 009 902,00 грн., зокрема, 2008 рік в сумі 8 000 000,00 грн., 2009 рік в сумі 21 835 911,00 грн., 2010 рік в сумі 25 647 794,00 грн., 2011 рік в сумі 17 700 000 грн., 2012 рік в сумі 52 522 797,00 грн., 9 місяців 2013 року в сумі 24 303 400,00 грн., а також завищило потребу в бюджетних коштах внаслідок завищення за 9 місяців 2013 року у сумі «Розрахунків обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Компанія «Вода Донбасу» через заниження сум графи 5 «Дотація місцевого бюджету, отримана підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах» в сумі 10 000 000 грн. В загальній сумі 150 009 902 грн. У зв'язку із даним порушенням відповідача вимагає у позивача перерахувати зайво отримані бюджетні кошти до державного бюджету у сумі 140 009 902,0 грн. та провести зменшення обсягу заборгованості з різниці в тарифах в «Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення наданих населенню КП «Компанія «Вода Донбасу» на 2014 рік на 10 000 000 грн.

Судом встановлено, що у 2008 році позивач отримав субвенції в сумі 8 000 000,00 грн. на підставі рішення Донецької обласної ради від 26.09.2008 № 5/18-539 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 22.04.2008 № 5\18-539», розпорядження голови обласної ради від 20.10.2008 № 154р, зміни до статуту КП «Компанія «Вода Донбасу», зареєстровано 30.10.2008р. з метою поповнення статутного фонду позивача. Кошти перераховані на підставі наступних первинних документів: замовлення № 3 на фінансування від 26.12.2008 № 08/3434, виписка банка від 31.10.2008 на суму 8 000 000, платіжні доручення № 1 від 31.10.2010 на суму 6 250 000 грн., № 2 від 31.10.2008 на суму 1 750 000 грн., звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду за 2008р. Кошти були використані для сплати спожитої електроенергії за перекидання технічної води в маловодні регіони (жовтень 2008 року, договір № 1026 від 01.11.2006р.). У 2009 та 2010 роках позивачем отримано субвенції в сумі 21 835 911,00 грн. та в сумі 25 647 794,00 грн. відповідно для поповнення статутного фонду та як фінансова підтримка з метою поповнення обігових коштів. Суд зазначає, що надходження та використання цих коштів вже перевірялися відповідачем та жодних порушень виявлено не було, що підтверджується актом ревізії від 04.07.2011 № 06-05-11/055. Відповідно до розпорядження голови обласної держадміністрації від 26.04.2011р. № 255, довідки про зміну кошторису № 4 від 23.09.2011 позивач отримав у 2011 році субвенції в сумі 17 700 000 грн. як фінансову підтримку з метою поповнення обігових коштів. Кошти перераховані на підставі наступних первинних документів: виписка банка від 29.04.2011 на суму 10 000 000, платіжні доручення № 109 від 28.04.2011 на суму 10 000 000 грн., виписка банку від 25.10.2011р., платіжне доручення № 110 від 26.10.2011р. на суму 7 700 000 грн. Кошти були використані для сплати спожитої електроенергії за перекидання технічної води в маловодні регіони (договір № 1026 від 01.11.2006р.). Відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.11.2011 № 6/8-197 "Про обласний бюджет на 2012 рік", розпорядження голови ОДА від 28.03.2012 № 164, лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2012р., Додатку № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2012 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2012р. № 280, позивачем отримані субвенції у 2012 році в сумі 52 522 797,00 грн. як фінансова підтримка з метою поповнення обігових коштів та часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води. Кошти були перераховані на підставі платіжного доручення № 111 від 30.01.2012р. на суму 10 000 000 грн., виписка банку від 31.01.2012р., план використання бюджетних коштів від 28.09.2012 на суму 21893928, виписка банку від 07.11.2012р., платіжні доручення № 1, № 2, № 3 від 07.11.2012р. на загальну суму 21893928, 00 грн., реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 07.11.2012р. № 30 на суму 19438307,00 грн., виписка банку від 09.11.2012р., платіжні доручення № 4.5.6 від 09.11.2012р. на загальну суму 19438307,00 грн., реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 17.12.2012р. № 38 на суму 1190562,00 грн., платіжне доручення № 7 від 19.12.2012р., виписка банку від 20.12.2012р. Кошти використані для сплата спожитої електроенергії за перекидання технічної води в маловодні регіони за договором № 1026 від 01.11.2006р., та для часткової компенсації витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням технічної води в маловодні регіони каналом ССД, за вересень 2012 по договору № 9998 від 01.06.2011р. Відповідно до розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 29.03.2013 № 157 «Про напрямки використання у 2013 році коштів обласного бюджету з реформування та розвитку житлово-комунального господарства, від 06.08.2013 № 530 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 29.03.2013 № 157 за заходом «надання фінансової підтримки КП «Компанія «Вода Донбасу» позивач отримав субвенції за 9 місяців 2013 року в сумі 24 303 400,00 грн. Кошти перераховані на підставі картки рахунку 311 за 2013 рік, оборотно-сальдової відомості по рахунку № 311 за 2013 рік, виписки з рахунку від 12.08.2013р. на суму 4000000 грн. (отримання бюджетних коштів), виписка банку від 14.08.2013р. на суму 4000000 грн. оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, платіжні доручення №№ 211-213, №№ 216-222 від 14.08.2013 на суму 4000 000 грн.

Вищенаведені бюджетні кошти отримані позивачем за наступними кодами: 100202 (код функціональної класифікації, що відповідає даному коду 0620) - водопровідно-каналізаційне господарство - фінансова підтримка з метою поповнення обігових коштів, бракування яких виникло внаслідок дебіторської заборгованості споживачів послуг водопостачання та водовідведення; 180409 (код функціональної класифікації, що відповідає даному коду 0490)- внески органів влади 0490 Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутні капітали суб'єктів підприємницької діяльності - поповнення обласною радою статутного фонду підприємства; 2751220 - код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету відповідно додатку № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2012 рік» до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», за програмою "Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2012 р. № 280.

Відповідно до Планів використання бюджетних коштів на 2012, 2013 роки різниця між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) отримувалася підприємством за КФК 100602 (0640) тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, затвердженої наказом міністерства фінансів України № 11 від 14.01.2011р.

Таким чином, ототожнювання відповідачем коштів фінансової підтримки від місцевого бюджету за КФК 100202 (0620), коштів на поповнення статутного фонду за КФК 180409 (0490), розпорядник - головне управляння ЖКГ Донецької ОДА, та часткової компенсації витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води, з державного бюджету за КПК 2751220, розпорядник - Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, як «Дотації місцевого бюджету, отриманої підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах» за кодом КФК 10602 (0640), є фактичним зміненням призначення бюджетних витрат (нецільовим використанням), що є порушенням статті 116 Бюджетного кодексу України. Згідно зі статтями 20, 22 Бюджетного Кодексу України призначення бюджетних витрат є виключними повноваженнями розпорядників бюджетних коштів та визначається відповідним актом бюджетного законодавства України, зокрема законами України про державний бюджет України та рішеннями обласної ради про місцевий бюджет на відповідні роки.

Крім того, попередня планова ревізія фінансово-господарської діяльності КП «Компанія «Вода Донбасу» за період з 01.06.2009 по 01.03.2011, за висновками якої складено акт від 04.07.2011 № 06-05-11/055, стосовно відшкодування різниці в тарифах» та формування собівартості послуг, тарифів на водопостачання та водовідведення зазначила: «Ревізією правильності визначення обсягу заборгованості в різниці в тарифах встановлено, що обсяг заборгованості визначено, як різниці між фактичними витратами (повна собівартість) та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими тарифами. Внаслідок затвердження тарифів нижче фактичних витрат за період з 2000 по 2010 роки склалося різниці в тарифах за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 434 779 408 грн». У зазначеному акті відповідачем також були зазначені та перевірені суми, отримані КП «Компанія «Вода Донбасу» протягом 2009-2010 року з місцевого бюджету, при цьому, у акті перевірки не зазначено, що сума 434 779 408 грн. різниці в тарифах за надані послуги з водопостачання та водовідведення, повинна бути зменшена на суми, виділені з місцевого бюджету протягом 2009-2010 років.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 193 від 05.03.2009 субвенція на погашення різниці в тарифах підприємству не була виділена, у 2010-2011 роках законами України про держбюджет взагалі не передбачалося виділення субвенції на погашення різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення.

Таким чином, станом на 01.01.2011 розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Компанія «Вода Донбасу», перевірений відповідачем у сумі 434 779 408 грн., та не може бути зменшений, оскільки у відповідача відсутні підстави здійснювати повторну планову ревізію періодів фінансово-господарської діяльності підприємства, які вже перевірялися.

Відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2012 та 2013 роках та форми розрахунку різниці в тарифах (графа 5), регламентованих Постановами Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 та від 20.03.2013 № 167, при розрахунку обсягу заборгованості різниці в тарифах відраховується лише дотація, отримана надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, з місцевих бюджетів. Відрахування коштів, отриманих підприємством з державного бюджету як часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води, ані Порядком ані формою розрахунку не передбачено.

На запит позивача від 08.04.2014р. листом від 14.05.2014 № 8/20 -424-14 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства надало роз'яснення. які саме видатки місцевого бюджету можна вважати погашенням різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення: «трансфертами місцевих бюджетів на погашення заборгованості з різниці в тарифах… на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення …. необхідно вважати тільки видатки місцевих бюджетів за кодом функціональної класифікації 0640 тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011р. № 11.

Відповідач у висновках на заперечення від 11.06.2014 № 12/1023 до акту ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.03.2011 по 01.03.2014 зазначає, що ствердження позивача про те, що у ході попередніх перевірок за період з 01.07.2006 по 01.06.2009 ( акт від 17.08.2009 № 06-15-09/13) та за період з 01.06.2009 по 01.03.2011 (акт від 04.07.2011 № 06-05-11/055) було проведено ревізію визначення обсягу заборгованості в різниці в тарифах не відповідає дійсності, оскільки в 2006-2011 роках субвенція на погашення різниці в тарифах підприємством не отримувалась, тому не перевірялася. З цього приводу суд зазначає, що програми обох ревізій фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2006 по 01.03.2011 містять пункти щодо: "Обсяг коштів, виділених з бюджетів всіх рівнів, їх витрачання та цільове використання. Обсяг коштів, отриманих у вигляді фінансової, благодійної чи спонсорської допомоги." Згідно з розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання у сумі 152 715 214 грн., який був затверджений протоколом № 41 територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 21.05.2009, підприємство отримало у 2006 році з різницю в тарифах за рахунок субвенції у сумі 79 909 932 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р № 705. У листі Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 21.09.2009 № 05-06-08015/8268 голові Донецької ОДА щодо інформації про результати ревізії за період з 01.07.2006-01.06.2009 не зазначено будь-яких порушень стосовно порушення законодавства щодо отримання субвенції на погашення різниці в тарифах. На стор. 73 акту від 04.07.2011 № 06-05-11/055 зазначено "ревізією правильності визначення обсягу заборгованості в різниці в тарифах встановлено", "внаслідок затвердження тарифів нижче фактичних втрат за період з 2000 по 2010 роки клалося різниці в тарифах за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 434 779 408,00 грн.", на стор. 74 акту - копії додатків до протоколів та розрахунок в Додатку 38 до акта". Жодних порушень стосовно визначення обсягу заборгованості в різниці в тарифах у акті від 04.07.2011 № 06-05-11/055 також не встановлено. Протоколом № 77 від 08.11.2013 територіальна комісія з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (один з членів комісії - Міхнєва Олена Анатоліївна, - начальник відділу інспектування у сфері послуг Державної фінансової інспекції в Донецькій області) КП "Компанія "Вода Донбасу" узгоджена різниця в тарифах в сумі 128 218 638,00 грн. - на послуги з водопостачання, 45 910 250, 00 грн. - на послуги з водовідведення з урахуванням перевірок Державної фінансової інспекції в Донецької області.

Вимога про зменшення обсягу заборгованості з різниці в тарифах в «Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення наданих населенню КП «Компанія «Вода Донбасу» на 2014 рік на суму 10 000 000,0 грн. також необґрунтована з вищенаведених підстав. Крім того, обсяг заборгованості з різниці в тарифах розраховано підприємством з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 167, узгоджено Територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, утвореною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006р. № 190, до складу якої входять представники державної фінансової інспекції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування пунктів 4 та 17 вимоги відповідача від 7 липня 2014 року.

У пункті 7 вимоги вимагає стягнути "13478,01 грн. зайво виплаченої 27-ми водіям Макіївського ВУВКГ доплати за суміщення посади слюсаря з ремонту автотранспорту, акумуляторщика, машиніста екскаватору, оператора вакуумної машини, які її отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок керівника, що допустив зайві грошові виплати (ст. 133 КзпП)". У пункті 11 вимоги вимагає перерахування єдиного соціального внеску (ЄСВ) на цю заробітну плату у сумі 4968,99 грн. або зарахувати у рахунок майбутніх платежів.

Суд зазначає, що норми статті 127 КзпП України обумовлюють виключні випадки відрахування із заробітної плати. Стаття 215 Цивільного кодексу України, передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено, що розмір доплати за суміщення професій встановлено наказом № 972 від 31.12.2013р., що підписані директором Макіївського ВУВКГ, з вказівкою конкретного розміру доплати у відсотках для кожного конкретного працівника.

Відповідно до Положення постанови Ради міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС від 14.051982 № 53-ВЛ «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», суміщення професій (посад) визначено як виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах робочого часу за основною роботою. Формою Табелю використання робочого часу не передбачено у будь-який спосіб облік робочого часу сумісника, основним місцем роботи є теж саме підприємство, трудову функцію сумісництва яким виконується у межах основного робочого часу за основною посадою. «Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати» № П-5 (типова форма № П-5 затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489) складається з двох частин. У першій - наведені умовні позначення елементів робочого часу з визначеними літерними та цифровими кодами. У другій - кожному працівникові відводиться окремий рядок, поділений на дві частини: у верхню частину щодня вносять відомості про відпрацьовані години або неявки на роботу; у нижній частині умовними позначеннями (кодами) відзначають характеристики відпрацьованих годин (надурочні, нічні, години роботи у вихідні та святкові дні тощо) та причини нез'явлень на роботу - види відпусток, тимчасова непрацездатність, прогули, простої, страйки, переведення на неповний робочий день тощо. Під час запровадження підсумованого обліку робочого часу розробляються графіки роботи, за якими тривалість роботи протягом тижня не може перевищувати встановлену законодавством норму (40 годин на тиждень). Тривалість роботи протягом встановленого облікового періоду має відповідати тривалості роботи за цей же період у працівників з 5-денним робочим тижнем. Табелі використання робочого часу по автотранспортній дільниці Макіївського ПУВКХ на водіїв, шляхові листи автомобілів підтверджують відпрацювання ними повного робочого часу за посадою водія. В особових рахунках працівників (водіїв) нарахування за суміщенням за січень-лютий 2014 року проведено за весь робочий час на виконання вищевказаних наказів по підприємству.

Згідно з листом Департаменту автомобільного транспорту Мінінфраструктури від 20.11.2012 р. N 25/3717-12 форму N 2 "Подорожній лист вантажного автомобіля", затверджених наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346, підприємства застосовують для обліку роботи автомобіля і водія, складення звітів за формами державних статистичних спостережень. Подорожній лист як первинний документ застосовується для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України на основі первинних документів визнаються витрати платника податку. Подорожній лист підтверджує витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, зокрема витрати на пально-мастильні матеріали. Як приклад, позивачем надані подорожні листи на водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (згідно наказу від 31.12.2013 № 972 суміщають професії - машиністів екскаватора 6 розряду ) є первинними документами, у яких зафіксовано: у стовпці 5 - показники спідометра, що фіксує роботу двигуна у русі/ показання мотолічильника, фіксування роботи двигуна при роботі спеціального обладнання, рядок 1 - при виїзді з гаража, рядок 2 при поверненні у гараж; у стовпці 32 - витрати пального, розраховані за двома різними нормами: одна - на рух вантажного спеціального автомобіля, друга - на роботу спеціального обладнання; у стовпцях 34, 36 та 37 зазначено, що автомобіль був в наряді 8 годин, з яких 1 час у русі, 7 годин - на лінії в простої, виконуючи безпосередньо екскаваторні роботи. Подорожній лист на водія ОСОБА_4 (згідно наказу від 31.12.2013 № 972 суміщає професію оператора вакуумної машини 4 розряду): розділ подорожнього листа "послідовність виконання завдання" свідчить, що вироблена 1 цистерна на промивку каналізаційних колекторів, тобто спочатку водій, як оператор вакуумної машини її заповнює водою, потім як водій рухається у напрямку безпосередньої роботи, потім виконує саме промивку колекторів, потім повертається у гараж; у стовпці 32 - витрати пального, розраховані за двома різними нормами: одна - на рух вантажного спеціального автомобіля, друга - на роботу насосу вакуумної установки, що розраховується від об'єму "выработанной цистерны". Щодо суміщення водіями професій слюсаря з ремонту автотранспорту та акумуляторщика: відповідно до наказу від 31.12.2013 № 972 щодня начальник автотранспортної ділянці видає водіям наряди на здійснення ТО, ремонту, шиномонтажу, зарядку акумуляторів та інше із зазначенням відпрацьованого часу, про що водії розписуються у журналі нарядів водіїв та механізаторів, що знаходяться на ремонті.

Таким чином, суд вважає безпідставним висновок відповідача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів та наявності порушення у зв'язку з нарахуванням та виплатою водіям доплати за суміщення у сумі 13478,01 грн., єдиного соціального внеску у зв'язку з цим у сумі 4968,99 грн.

Відповідно до роз'яснення головного державного інспектора відділу інспектування державних комерційних підприємств департаменту інспектування в сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Держфінінспекції України (Всеукраїнський науково-практичний журнал "Фінансовий контроль" № 6(101) за червень 2014 року: " Стаття 105 Кодексу законів про працю визначає: «...Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. … На суміщення професій чи посад на підприємстві, в установі, організації видається наказ керівника де визначається, крім іншого, додаткова оплата працівнику, який виконує цю роботу».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування пунктів 7 та 11(в сумі 4968,99 грн.) вимоги відповідача від 7 липня 2014 року.

У пункті 10 вимоги відповідач вимагає у позивача стягнути з працівників відокремлених підрозділів КП "Компанія "Вода Донбасу" суми 1 292 931,93 грн. безпідставно нарахованих та виплачених підприємством відпусток за безперервний стаж роботи та за багатозмінний графік роботи за період з 01.03.2011 по 31.12.2014, а також провести перерахунок безпідставно нарахований на цю суму єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у сумі 481845,21 грн., зокрема, Красноармійське РВУ в сумі 28766,14 грн., Добропільське ВУВКГ в сумі 27597,06 грн., Димитровське ВУВКГ в сумі 14418,8 грн., Управління ДВР в сумі 107314,04 грн., Макіївське ВУВКГ в сумі 109201,79 грн., Селидівське ВУВКГ в сумі 28355,8 грн., Дзержинське ВУВКГ в сумі 18921,65 грн., Торецьке ВУВКГ в сумі 22679,65 грн., Костянтинівське ВУВКГ в сумі 18681,46 грн., Єнакіївське ВУВКГ в сумі 24675,51 грн., Сніжнянське ВУВКГ в сумі 32880,63 грн., Торезьке ВУВКГ в сумі 30182,27 грн., Докучаєвське ВУВКГ в сумі 8823,71 грн., Волноваське ВУВКГ в сумі 9346,7 грн. (пункт 11 вимоги). Відповідач зазначає, що внаслідок допущених таким чином порушень підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) у сумі 1292931,93грн., та відповідно ЄСВ у сумі 481845,21 грн.

Суд зазначає, що норми статті 127 КзпП України обумовлюють виключні випадки відрахування із заробітної плати. Стаття 215 Цивільного кодексу України, передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Галузевою угодою між Міністерством ЖКГ, всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерації роботодавців в ЖКГ України та ЦК профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки п.п.2.2.3 п.2.2. розділу 2 передбачено, що Колективним договором може бути передбачена можливість надання додаткових, порівняно з законодавством, днів відпусток для деяких категорій працівників за рахунок підприємств.

На Комунальному підприємстві «Компанія «Вода Донбасу» діє Колективний договір на 2012р, зареєстрований 13.06.2012р. за № 134/3 Ворошиловською районною в м. Донецьку радою. Пунктом 6.1 Колективного договору передбачено "Предоставлять дополнительно к основному отпуску работникам основной деятельности 2 календарных дня за 2 отработанных года в системе предприятия, а также на других предприятих водопроводно-канализационного хозяйства, но не более 4-х календарных дней" (мова оригіналу). Ця додаткова відпустка надається лише на підставі виконання необхідних умов безперервного стажу наказом по підприємству кожному робітнику не залежно від наявності прибутку.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Стаття 5 цього Закону визначає, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих, територіальних угод, колективних та трудових договорів.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про відпустки» оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. Однак дана стаття визначає лише джерело коштів на оплату додаткових відпусток. Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача додаткова відпустка нараховується та відображується бухгалтерською проводкою: Дт949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт661 «Розрахунки за заробітною платою». Згідно правил бухгалтерського обліку, рахунок 949 на кінець звітного періоду збільшує за дебетом сальдо по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток». Тобто, згідно правил бухгалтерського обліку, нарахування відпустки за безперервний стаж роботи здійснюється саме за рахунок прибутку. Відповідно до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. У рік укладення колективного договору - 2012 рік, згідно Форми № 2 " Звіт про фінансові результати рік 2012" фінансовим результатом від звичайної діяльності позивача є прибуток 173 165 тис. грн.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993р. № 3356 зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Зміни до колективного договору підприємства 2012 року стосовно надання додаткових відпусток за безперервний стаж роботи не вносилися. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладені відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються та сторін, які їх уклали. Крім того, статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонена дискримінація працівників. Працівники підприємства мають рівні права на щорічні та додаткові відпустки, з урахуванням зазначеної статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», незалежно від фінансових періодів та фінансового результату діяльності підприємства. Протягом року, до складання річної фінансової звітності, неможливо визначити або спланувати результат діяльності підприємства за звітний рік. Отже, підхід до реалізації права на додаткову відпустку кожного робітника не має залежати від результату діяльності підприємства, та має не відрізнятися щодо кожного робітника. Несплата чи вибіркова сплата в залежності від наявності прибутку, такої відпустки тягне за собою порушення Закону України «Про колективні договори і угоди» та колективного договору підприємства. Крім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про колективні договори і угоди» забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців при укладенні та виконанні колективних договорів, угод.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування пунктів 10 та 11(в сумі 481845,21 грн.) вимоги відповідача від 7 липня 2014 року.

У пункті 13 вимоги відповідач вимагає у позивача відобразити в бухгалтерському обліку відокремлених підрозділів дебіторську заборгованість за юридичними та фізичними особами, щодо яких здійснено безпідставні витрати у сумі 321265,54 грн., стягнути з контрагентів та фізичних осіб суми судового збору. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб 321265,54 грн. як шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України. Зазначена матеріальна шкода (збитки), на думку відповідача, виникла як покриття витрат сторонніх осіб (юридичних і фізичних) внаслідок недоотримання за рішенням суду судового збору, який згідно відповідних рішень суду необхідно стягнути з підприємств-боржників та фізичних осіб по відокремленим підрозділам: 1) Часовоярське РВУ у сумі 97947,36 грн. (фізичні особи) та 4709,20 грн. (юридичні особи), разом по РВУ 102656,56 грн., 2) Слов'янське РВУ у сумі 105129,37 грн. (юридичні особи), 3) Краснолиманське ВУВКГ у сумі 16123,61 грн. (фізичні особи), 4) Докучаєвське ВУВКГ у сумі 97356,00 грн. (юридичні особи). Відповідач вважає наявним порушення п.6, п.7, п.20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст.193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ, ч.1, ч.5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV.

Суд зазначає, що предметом діяльності підприємства є надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення усім видам споживачів на платній договірній основі за затвердженими тарифами. Невиконання споживачами умов договору в частині сплати отриманих послуг призводить до порушення майнових прав підприємства, гарантія захисту яких передбачена статтею 47 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, платниками судового збору є, зокрема, підприємства, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Тобто, обов'язок сплати судового збору є обов'язковим для підприємства-позивача.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. № 27, витрати на врегулювання спорів у судових органах відносяться до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. Водночас, абзацом другим пункту 7 цього положення зазначено, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, законодавчо встановлена процедура розгляду судових справ та порядок примусового стягнення боргу не дозволяє сплату судового збору за звернення до суду з позовом та виконання боржником рішення суду співвіднести до одного й того ж звітного періоду. Тому витрати підприємства на сплату судового збору відносяться до витрат у звітному періоді їх фактичного здійснення.

За результатом розгляду судової справи, згідно зі статтею 49 Господарського кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відшкодування витрат на сплату судового збору, отримане підприємством-позивачем відповідно рішення суду від відповідача, фактично є відшкодуванням раніше списаних активів, що згідно з пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 1.12.1999 № 860, включається до складу інших операційних доходів і відображається у бухгалтерському обліку відповідно даті отримання таких доходів, тобто під час отримання відшкодування.

Вимога відповідача суперечать Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.1999 № 725, оскільки дебіторська заборгованість - це заборгованість за товари, роботи, послуги. Судовий збір - не є товаром, роботами або послугами. Згідно з підпунктом 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України судовий збір відноситься до загальнодержавних податків та зборів, а відповідно до норм підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом, відносяться до інших витрати операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю. Усі отримані накази суду про стягнення з боржників заборгованості і судового збору на користь позивача у даній справі направлені у відповідні відділи державної виконавчої служби, які здійснюють їх подальше виконання відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999 р., що не заперечувалося відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування пункту 13 вимоги відповідача від 7 липня 2014 року.

У пункті 16 вимоги відповідач вимагає у позивача стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей (директор Маріупольського РВУ ОСОБА_5, директор Сніжнянського ВУВКГ ОСОБА_6 та головний бухгалтер ОСОБА_7) на загальну суму 80 514,64 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, що виникла внаслідок знищення та розбирання матеріальних цінностей всупереч законодавства, а саме: - в Маріупольському РВУ рахується на балансі приміщення лазні остаточною вартістю 50 814,64 грн., яке знаходиться в стані, непридатному до використання (в приміщенні відсутні двері, вікна, стіни обвалені). Дозвіл на списання приміщення до ревізії не надано. Розрахунок суми ліквідації (знищення, псування) основних засобів здійснено комісією підприємства. Сума збитків визначена комісією за остаточною вартістю зруйнованого майна; - в Сніжнянському ВУВКГ рахується на балансі будівля котельні на Очисних спорудах, яка знаходиться в розукомплектованому (зіпсованому) стані. Комісією підприємства здійснено розрахунок суми псування будівлі, яка складає 29700,00 грн.

Судом встановлено, що інвентаризація основних фондів проводиться щорічно на підставі наказів генерального директора позивача, отже Маріупольським РВУ та Сніжнянським ВУВКГ не порушено Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджену наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994, зареєстрованим в Мінюсті України № 26 від 26.08.1994 № 202, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наказами та актами.

Суд зазначає, що норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.04.2000 № 92, п.п. 2.5, 6.1 Порядку списання об'єктів загальної власності територіальних громад сел, селищ, міст, які знаходяться під керівництвом обласної ради, затвердженого рішенням Донецької обласної ради від 01.08.2012 №6/13-331, лише регламентують механізм списання з балансу основних фондів: саме рішення про списання основних фондів вартістю понад 5000 грн. згідно вищезазначеному порядку приймає орган управління підприємства - Донецька обласна рада.

Відповідач безпідставно розповсюджує дію Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 08.11.2007р., на комунальне підприємство, оскільки відповідно до п.1, п.2. дія цього Порядку розповсюджується на казенні підприємства, державні комерційні підприємства (їх об'єднання), установи та організації, а також підприємства, установи та організації, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук.

Позивач отримав будівлі лазні та котельні у означеному напівзруйнованому стані по передаточному акту приймання-передачі від 01.01.2008р. при приєднанні КП «Донецькоблводоканал» на підставі рішення Донецької обласної ради від 14.09.2007 № 5/11-322. Так, згідно інвентаризаційного опису станом на 08.11.2011року приміщення лазні, розташоване в с. Мирний Тельманівської ВКД було передане на баланс Маріупольського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» в стані, непридатному для подальшої експлуатації. Комісією було встановлено, що приміщення лазні знаходиться в аварійному стані, а саме, порушена цеглова кладка стін, пошкоджені внутрішні перегородки, дерев'яні конструкції, перекриття стелі і даху зруйновані, в результаті довгострокового використання, віконні та дверні рами згнили, про що було зроблено у якості додатку до інвентаризаційної відомості акт обстеження і відповідні фотокартки стану лазні, які надані позивачем до матеріалів справи. Згідно з поясненнями позивача ремонтні роботи зазначеного приміщення не проводилися з причини недостатності фінансових ресурсів внаслідок збитковості фінансово-господарської діяльності підприємства. Витрати на утримання або відновлення підприємство здійснювало в залежності від виробничих потреб і фінансових можливостей.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 був призначений директором Маріупольського РВУ з 01.09.2011 згідно наказу генерального директора № 292 к від 01.09.2011 та не може нести відповідальність за результати господарської діяльності підприємства, що здійснювалася до прийняття його на роботу. Згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 16309630 від 17.01.2014 на нерухоме майно підприємства накладено арешти: постанови Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського РУЮ від 16.06.2009р., 08.02.2012р., 09.02.2012р.; постанови Державної виконавчої служби України від 09.02.2012р. В розумінні Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606 накладення арешту на майно означає заборону відчужувати його у будь-який спосіб, зокрема шляхом списання з балансу.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» ( в редакції від 07.12.2011 № 1253) розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. спричинених державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.п. 104, 105 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки майна» від 10.12.2003 № 1891 (із змінами від 07.12.2011 №1253) визначення розміру збитків, що спричинені державному або комунальному майну, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна. Дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України, тобто на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Відповідно до п. 110 зазначеної Постанови стандартизована оцінка збитків, тобто власними силами на підставі балансової вартості майна, проводиться у таких випадках: відсутність вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку; неможливість особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому змоги отримати відомості про стан майна до та після розкрадання (нестачі, знищення, псування); завдання майнової шкоди внаслідок неправомірних дій з грошовими коштами. Згідно з останнім абзацом п. 110 Методики № 1891 це має робити комісія, створена на відповідному підприємстві або у державному органі, органі місцевого самоврядування. Рішення комісії документується актом оцінки збитків (за формою додатка 20 або 21 до цієї Методики). Акт оцінки збитків (далі - Акт) потрібно отримати позитивний висновок рецензента, після чого його повинен затвердити керівник підприємства (суб'єкта) або уповноважена ним особа або орган державної влади (орган місцевого самоврядування). Подібним чином оформлений Акт є документом, що визначає розмір збитку, який пред'являється для відшкодування винній особі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем не проводився конкурс та не визначався експерт, не проводилася незалежна оцінка, не було підстав для стандартизованої оцінки збитків внаслідок наявності майна, не створювалася відповідна комісія на підприємстві та не оформлювався акт оцінки збитків згідно зазначеної Методики. Отже, в порушення зазначених нормативно-правових актів відповідач безпідставно зазначає розмір збитків у сумі остаточної балансової вартості об'єктів 80 514,64 грн., в тому числі 50 814,64 грн. по Маріупольскому РПУ та 29700 грн. по Сніжнянському ВУВКГ.

Крім того, Мирненська селищна рада передала будівлі лазні КП «Донецькоблводоканал», правонаступником якого є КП «Компанія «Вода Донбасу», згідно акту про передачу на баланс ДОКП "Донецькоблводоканал" об'єктів водопостачання та водовідведення від 20.11.2004р. з додатком 1 (Перелік основних засобів, що передаються) та додатком 2 (Акт оцінки технічного стану від 10.11.2004р.). Згідно з Актом оцінки технічного стану від 10.11.2004р. об'єктів водопостачання та водовідведення Мирненської селищної ради "приміщення лазні знаходиться у незадовільному стані, потребує заміну віконних блоків, дверних блоків, відсутня система опалення, необхідна металева труба, покрівля в аварійному стані та потребує повної заміни, стіни перегородок частково зруйновані та потребують заміни цегельної кладки". Суд зазначає, що директор Сніжнянського ВУВКГ ОСОБА_6 був призначений на посаду директора Сніжнянського ВУВКГ 03.07.2012р. згідно наказу генерального директора № 188-к. Відповідно до наказу генерального директора від 27.09.2012 № 218 було проведено річну інвентаризацію матеріальних та нематеріальних активів Сніжнянського ВУВКГ, зокрема на ділянці очисних споруд. За результатами інвентаризації комісією складено протокол від 25.11.2012р. та акт технічного стану, що будівля котельної на ділянці очисних споруд (інв № 66) знаходиться в аварійному стані у зв'язку з тривалою експлуатацією (рік вводу в експлуатацію 1975), з порушенням несущих конструкцій, не задіяна в господарській діяльності, відновлення та ремонт її недоречний у зв'язку із значними витратами, до експлуатації не придатне, про свідчать зроблені фотографії.

Таким чином, при проведенні щорічних інвентаризацій у 2011 та 2012 роках інвентаризаційні комісії Маріупольського РПУ та Сніжнянського ВУВКГ зафіксували факти розукомплектованості будівель лазні та котельної, що об'єктивно сталися внаслідок у періоди, коли ні директор Маріупольского РВУ ОСОБА_5, ні директор Сніжнянського ВУВКГ ОСОБА_6 ще не працювали на посадах керівників відокремлених підрозділів. Вимога відповідача щодо стягнення з головного бухгалтера Сніжнянського ВУВКГ ОСОБА_7 збитків, спричинених внаслідок зіпсування будівлі котельної на очисних спорудах Сніжнянського ВУВКГ, є також безпідставною, оскільки головний бухгалтер не є матеріально відповідальною особою, з ОСОБА_8 не укладався договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки її посада не входить до Переліку таких посад і робіт, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 (чинним на території України у відповідності з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII).

Суд не приймає посилання відповідача у письмових запереченнях на те, що підконтрольна установа не має права заявляти позов щодо неправомірності вимоги в частині відшкодування виявлених збитків, а збитки відшкодовуються шляхом пред'явлення позову контролюючим органом, з урахуванням постанови Верховного Суду України № 21-40а14, з огляду на те, що, незважаючи на посилання про наявність збитків, спірним пунктом 16 вимоги відповідач вимагає стягнути з директорів та бухгалтера структурних підрозділів позивача нестачу матеріальних цінностей в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, а отже, питання про відшкодування збитків позивачем відповідач безпосередньо у спірному пункті вимоги не ставить, та, як зазначив суд вище, безпідставно визначив винних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності та скасування пункту 16 вимоги відповідача від 7 липня 2014 року.

Таким чином, відповідач не довів правомірність спірної вимоги в оскаржуваних частинах в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України (платіжні доручення від 10 лютого 2015 року в сумі 73 грн. 08 коп. та від 27 лютого 2015 року № 75 в сумі 414 грн. 12 коп.)

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання частково протиправною та скасування вимоги від 7 липня 2014 року № 05-06-10-14/6744, а саме пункти 2, 4, 7 (стосовно Макіївського ВУВКГ), пункт 10, пункт 11 в частині перерахування єдиного соціального внеску по наступним підрозділам: Макіївське ВУВКГ (зайві доплати за сумісництво) в сумі 4968,99грн., за оплачені додаткові відпустки - Красноармійське РВУ в сумі 28766,14 грн., Добропільське ВУВКГ в сумі 27597,06 грн., Димитровське ВУВКГ в сумі 14418,8 грн., Управління ДВР в сумі 107314,04 грн., Макіївське ВУВКГ в сумі 109201,79 грн., Селидівське ВУВКГ в сумі 28355,8 грн., Дзержинське ВУВКГ в сумі 18921,65 грн., Торецьке ВУВКГ в сумі 22679,65 грн., Костянтинівське ВУВКГ в сумі 18681,46 грн., Єнакіївське ВУВКГ в сумі 24675,51 грн., Сніжнянське ВУВКГ в сумі 32880,63 грн., Торезьке ВУВКГ в сумі 30182,27 грн., Докучаєвське ВУВКГ в сумі 8823,71 грн., Волноваське ВУВКГ в сумі 9346,7 грн., в загальній сумі 481845,21 грн.; пункти 13, 16, 17 задовольнити повністю.

Визнати частково протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 7 липня 2014 року № 05-06-10-14/6744, а саме пункти 2, 4, 7 (стосовно Макіївського ВУВКГ), пункти 13, 16, 17, пункт 10, пункт 11 в частині перерахування єдиного соціального внеску по наступним підрозділам: Макіївське ВУВКГ в сумі 4968,99 грн., та за оплачені додаткові відпустки в загальній сумі 481845,21 грн., в тому числі Красноармійське РВУ в сумі 28766,14 грн., Добропільське ВУВКГ в сумі 27597,06 грн., Димитровське ВУВКГ в сумі 14418,8 грн., Управління ДВР в сумі 107314,04 грн., Макіївське ВУВКГ в сумі 109201,79 грн., Селидівське ВУВКГ в сумі 28355,8 грн., Дзержинське ВУВКГ в сумі 18921,65 грн., Торецьке ВУВКГ в сумі 22679,65 грн., Костянтинівське ВУВКГ в сумі 18681,46 грн., Єнакіївське ВУВКГ в сумі 24675,51 грн., Сніжнянське ВУВКГ в сумі 32880,63 грн., Торезьке ВУВКГ в сумі 30182,27 грн., Докучаєвське ВУВКГ в сумі 8823,71 грн., Волноваське ВУВКГ в сумі 9346,7 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 2 липня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.