Постанова № 46629096, 01.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 р. Справа № 805/1764/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень №0000264100/2225/10/28-03-41 від 24.04.2015 р. та №0000404100/2843/10/28-03-41 від 25.05.2015 р.,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2015 року.

Протягом розгляду справи позивач усунув описку в номері оскарженого податкового повідомлення-рішення та своєю заявою від 09.06.2015 р. збільшив розмір позовних вимог (а.с.108-111), в обґрунтування яких зазначив, що за результатами камеральної перевірки (акт від 20.03.2015 № 86/23-03-41-23343582) СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку МГУ Міндоходів було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2015 р. № 0000264100/2225/10/28-03-41 про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 184,00 грн. за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, тобто, про збільшення суми грошового зобов’язання ПАТ «Донбасенерго» з податку на додану вартість у розмірі 94 184,00 грн. шляхом зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року.

В акті про результати камеральної перевірки даних ПАТ «Донбасенерго», задекларованих у податковій звітності за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, зазначено про порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 94 409,32 грн.

17 квітня 2015 року СДПІ проводилася камеральна невиїзна перевірка даних ПАТ «Донбасенерго», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

За результатами перевірки СДПІ було складено акт від 17.04.2015 № 155/23-03-41-23343582, в якому зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 встановлено порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 5 968 грн.

ПАТ «Донбасенерго» не погодилося з висновками щодо завищення податкового кредиту на суму 5 968 грн., оскільки вони суперечать нормам податкового законодавства, і звернулось до податкового органу із запереченнями на ці висновки. СДПІ частково погодилося з доводами ПАТ «Донбасенерго» і зменшило суму завищення податкового кредиту, зазначивши у відповіді на заперечення від 20.05.2015 року 32784/10/28-03-41, що за висновками акту камеральної перевірки сума завищення податкового кредиту складає 445,00 грн.

Податковий орган висновки про завищення податкового кредиту за січень 2015 року та за лютий 2015 року підсумував. Тобто, на думку контролюючого органу, ПАТ «Донбасенерго» завищив від’ємне значення податку на додану вартість за період січень-лютий 2015 року на загальну суму 94 184,00 + 445,00 = 94 629 грн.

При цьому СДПІ сформувало нове податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000404100/2843/10/28-03-41, у якому збільшена сума грошового зобов’язання ПАТ «Донбасенерго» з податку на додану вартість на загальну суму 141 943 грн. 50 коп. (у т.ч. за основним платежем - 94 629 грн., фінансові санкції - 47 314,50 грн.)

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, оскільки вважає, що податкові зобов’язання та податковий кредит сформовані у відповідності до діючого податкового законодавства України. Також зазначає, що факт надання послуг підтверджується первинними документами.

З наведених підстав позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку МГУ Міндоходів від 24.04.2015р. №0000264100/2225/10/28-03-41 про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 184,00 грн. за січень 2015 року та від 25.05.2015 року №0000404100/2843/10/28-03-41 про збільшення грошових зобов’язань ПАТ «Донбасенерго» з податку на додану вартість на загальну суму 141 943 грн. 50 коп.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач представника до судового засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заперечення проти позову (а.с.130-135).

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивачем порушені вимоги п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за період січень-лютий 2015 року на загальну суму 94 409,32 грн. Про причини розбіжності зазначеної суми з сумами податку, зазначеними в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях відповідач не повідомив. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлені наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 23343582), місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, Печерський район, вул. Предславинська, б. 34А, перебуває на обліку як платник податків у СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку, зареєстрований в якості платника ПДВ, діє на підставі статуту (а.с.35-86).

СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку здійснена камеральна перевірка ПАТ «Донбасенерго» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року, за результатами якої складений акт від 20.03.2015 № 86/23-03-41-23343582 (а.с.9-17). Зазначеною перевіркою податковим органом встановлені порушення ПАТ «Донбасенерго» вимог чинного законодавства, а саме: п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 94 409,32 грн.

З урахуванням заперечень позивача СДПІ визначило суму завищення податкового кредиту за січень 2015 р. у розмірі 94 184 грн. (а.с.124-126).

На підставі зазначеної перевірки СДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2015 р. № 0000264100/2225/10/28-03-41 про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 184,00 грн. за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 (а.с.18).

Також СДПІ проведена камеральна невиїзна перевірка даних відповідача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за результатами якої було складено акт від 17.04.2015 № 155/23-03-41-23343582 (а.с.112-120). Вказаною перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 встановлено порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 5 968 грн.

У відповіді на заперечення позивача від 20.05.2015 року за №32784/10/28-03-41 СДПІ визначило суму завищення податкового кредиту за лютий 2015 р. у розмірі 445,00 грн. (а.с.127-129).

25.05.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000404100/2843/10/28-03-41, у якому збільшена сума грошового зобов’язання ПАТ «Донбасенерго» з податку на додану вартість на загальну суму 141 943 грн. 50 коп. (у т.ч. за основним платежем - 94 629 грн., фінансові санкції - 47 314,50 грн. (а.с.121).

Висновок податкового органу про порушення ПАТ «Донбасенерго» вимог чинного законодавства зроблений з урахуванням встановленої під час перевірки відсутності декларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами позивача: ДП «Донецька залізниця», ККП «Донецькміськтепломережа», КП «Компанія Вода Донбасу».

Як зазначив позивач, суми ПДВ по взаємовідносинам з ДП «Донецька залізниця» включені ПАТ «Донбасенерго» до складу податкового кредиту в розмірі 60419,49 грн. на підставі:

- проїзних документів у вигляді квитків, які купувались у залізничних касах під час відрядження працівників підприємства;

- отриманих структурними одиницями ПАТ «Донбасенерго» послуг з організації перевезень вантажів та надання залізничних послуг на підставі договору від 08.12.2014 року № 133с.

Суми ПДВ по взаємовідносинам з КПП «Донецьктепломережа» включені ПАТ «Донбасенерго» до складу податкового кредиту в розмірі 29526 грн. 31 коп. на підставі виконання договору від 01.07.2005 року № 232 згідно з рахунком від 22.01.2015 року № 232 на податкової накладної від 22.01.2015 року № 155/1.

Суми ПДВ по взаємовідносинам з КП «Вода Донбасу» включені ПАТ «Донбасенерго» до складу податкового кредиту в розмірі 4463 грн. 52 коп. на підставі податкових накладних: від 19.01.2015 року № 2/03 та № 5/03 за послуги з водопостачання.

Судом встановлено, що між сторонами немає розбіжностей щодо наведених обставин справи, а предметом спору є правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог ПК України при формуванні податкового кредиту саме через відсутність декларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами позивача.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 15.1. ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 198 та ст. 200 ПК України, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об?єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Статтею 44 ПК України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, на підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, проїзні документи, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідачем не надані суду докази щодо того, яким чином під час камеральної перевірки встановлені обставини невключення контрагентами позивача сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань відповідного звітного періоду.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З боку відповідача суду не надано жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, зокрема, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення ? скасуванню.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню сума сплаченого судового збору (а.с. 3, 123) в сумі 2838,87 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень №0000264100/2225/10/28-03-41 від 24.04.2015р. та №0000404100/2843/10/28-03-41 від 25.05.2015 року ? задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.04.2015р. №0000264100/2225/10/28-03-41.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.05.2015 року №0000404100/2843/10/28-03-41.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (код ЄДРПОУ 23343582) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.