Ухвала суду № 46622705, 06.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/3405/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 628/4089/14-ц Коваленко О.А.

Категорія: договірні Доповідач: Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Швецової Л.А.,

Суддів: Костенко Т.М., Гальянової І.Г.,

За участі секретарі: Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому зазначив про те, що 29 січня 2014 р. відповідачка ОСОБА_3 позичила у нього в борг 21000 грн. терміном на 6 місяців під 15% щомісячно зі сплатою основної суми в строк до 29 липня 2014 pоку, про що надала розписку.

Проте до теперішнього часу вона борг не сплатила та на неодноразові звернення не реагує, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду.

Крім основної суми, він має право стягнути відсотки, що складають суму 31500 грн. (3150 грн. х 10 місяців), а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції за серпень-жовтень 2014 р. - 55761,59 грн. (21000 грн. + 31500 грн. х 100,8 х 102,9 х 102,4) та 3% річних від простроченої суми - 1672,85 грн. (55761 грн. х 3%), що за його підрахунками становить загальну суму 57434,44 грн.

Також позивач вважав, що такими протиправними діями відповідачка завдала йому і моральної шкоди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 57434,44 грн. та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., а також понесені судові витрати на правову допомогу.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши суду, що дійсно в січні 2014 р. вона позичила у позивача 21000 грн., так як її онуку ОСОБА_4 були потрібні гроші, про що вона від свого імені написала розписку ОСОБА_2. З метою забезпечення повернення боргу вона видала позивачу довіреність на продаж свого жилого будинку в АДРЕСА_1. На сьогоднішній день їй відомо, що позивач продав цей будинок, а гроші не віддав. За таких обставин вона вважає, що ніяких грошей позивачу вона не винна.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2015 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 25 859,99 грн.

Не погодившись частково із таким рішенням районного суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення та ухвалити по справі рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позов з урахуванням 15 відсотків щомісячно за користування грошовими коштами в сумі 31500 грн.

Відповідачка також не погодилась з зазначеним рішенням та звернулась на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на його незаконність та необґрунтованість просила скасувати вказане рішення та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог за їх безпідставністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 перед позивачем є боржником, який не виконав зобов'язання щодо повернення суми боргу. При цьому, суд керувався положеннями ст. ст. 509, 526, ч. 2 ст. 533, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1049 ЦК України.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він дійшов його без повного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін у правовідносинах, що виникли між ними та належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Розглядом справи достовірно встановлено, що 29 січня 2014 р. відповідачка ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 в борг 21000 грн. терміном на 6 місяців під 15% щомісячно зі сплатою основної суми в строк до 29 липня 2014 pоку, про що надала розписку.

У той же самий день, а саме 29 січня 2014 року державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області Колосовскою С.О., була посвідчена довіреність, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 вирішувати та узгоджувати всі процедурні питання у відповідності із законодавством України, відповідно до його норм, що діють на час укладення цієї довіреності щодо земельної ділянки, розташованої при житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1; продати будь-кому за ціну та на умовах та його розсуд належний їй на праві власності житловий будинок в цілому або його частину з надвірними будівлями, розташований за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 зазначив, що вказані грошові кошти відповідачка отримала для свого онука ОСОБА_7 Позивач, перед тим, як надати грошові кошти наполіг на оформленні вказаної вище довіреності, і тільки після цього надав гроші, а ОСОБА_3 написала розписку. ОСОБА_7 достовірно знаючи, що кошти повернути вчасно не зможе, повідомив ОСОБА_2 про те, що він має право скористатися наданим йому правом на розпорядження земельною ділянкою та належним відповідачу будинком, за рахунок чого задовольнити свої кредиторські вимоги.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2014 року, ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_3 згідно її довіреності, посвідченої державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області Колосовскою С.О., передав у власність ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1 на земельній ділянці Кирилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області - ? частку в праві власності на цей житловий будинок, за ціною 12 366,00 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що 8 жовтня 2014 року ним було оформлено два договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 на земельній ділянці Кирилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області на загальну суму 24732 грн.

Посилання ОСОБА_2 на той факт, що вказані грошові кошти , які були виручені з продажу вказаного житлового будинку були передані ним ОСОБА_3, судова колегію не приймає до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та наданих позивачем письмових доказах своїх вимог та заперечень.

Судова колегія вважає, та враховуючи положення ст. 6 ЦК України щодо свободи договору, що ОСОБА_2,. скориставшись наданим йому відповідачем правом на розпорядження житловим будинком який належав ОСОБА_3, задовольнив свої кредиторські вимоги, в розумінні положень ст. ст. 533, 625, 1049 ЦК України, у зв'язку з чим підстав для задоволення його позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 боргу не має.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2015 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним, обґрунтованим, а тим більш - справедливим, судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, ст.307, 309, 314, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19 березня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: