Постанова № 46620129, 18.10.2012, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

18.10.2012

Справа № 2012/7964/2012

Провадження №1/2012/843/2012

П О С Т А Н О В А

попереднього розгляду справи судом

28 вересня 2012 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова я у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

при секретарі Корнейченко Н.О.,

за участю прокурора Гандзі М.О.,

розглянувши матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2012 року в провадження Жовтневого районного суду м. Харкова в порядку ст. 232 КПК України надійшла кримінальна справа № 65120654 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Справа підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова, підстав для закриття або призупинення кримінальної справи не встановлено, обвинувальний висновок відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

Судом не встановлено порушень кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, зібрані докази будуть дослідженні в судовому засіданні.

У засіданні суду прокурор заявив клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час розгляду справи в суді, оскільки строк дії цього запобіжного заходу закінчився у день надходження справи до суду, як це передбачено ст. 156 КПК України.

Заслухавши думки учасників процесу щодо заявленого прокурором клопотання та доводів на його обґрунтування, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи з такого.

Як убачається з обвинувального висновку, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 25 липня 2012 року в період часу з 01:00 до 02:30 годин прийшов у домоволодіння № 46 по вул. Планова в м. Харкові, де мешкав ОСОБА_2, та після нетривалого словесного конфлікту завдав останньому не менш 7 ударів деревяною битою, яку приніс з собою, в область голови, а також не менш ніж 12 ударів битою по тулубу та кінцівкам, після чого ОСОБА_1 з місця злочину зник. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер.

25 липня 2012 року слідчим СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 65120654 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і його затримано в порядку ст. 115 КПК України.

25 липня 2012 року ОСОБА_1 предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

27 липня 2012 року Жовтневим районним судом м. Харкова ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

19 вересня 2012 року ОСОБА_1 предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в остаточній редакції.

Кримінальна страва за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 26 вересня 2012 року, оскільки відповідно до положень ч. 5 ст. 156 КПК України, 28 вересня 2012 року закінчуються строки тримання його під вартою під час досудового слідства.

Закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до положень ч. 5 ст. 156 КПК України, співпало за датою зі строком, встановленим постановою судді Жовтневого районного суду м. Харкова.

Оскільки ст.ст.237-245, 253 КПК України не визначено процедуру і строки щодо зміни, продовження чи обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового розгляду справи, суд, вирішуючи заявлене клопотання, виходить з вимог ст. 14 КПК та ст. 29 Конституції України, якими передбачено, що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Наведені конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканність, поєднуються з такими ж вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а статтями 13 і 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права»та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України»від 10.02.2011 року встановлено, що «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію "передбачуваності закону" для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції»(п.74).

Крім того, у цьому ж Рішенні Суд зазначив, що «ст. 46 Конвенції, у світлі її тлумачення в контексті статті 1 - покладає на державу-відповідача юридичний обов'язок вжити заходів загального характеру для забезпечення права стосовно інших осіб, ситуація яких аналогічна ситуації заявника, а саме усунути проблеми, які призвели до таких висновків Суду (п.97).

Суд вважає, що встановлена Судом практика, яка виникла у зв'язку із законодавчою прогалиною і яка допускає можливість тримання особи під вартою протягом необмеженого і непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання під вартою не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який випливає з Конвенції і який є одним з основних елементів верховенства права (п.74), має місце у справі про обвинувачення ОСОБА_1

За змістом ч.1 ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до обвинуваченого, підсудного, з метою запобігання спроб уникнути виконання ним процесуального обовязку, забезпечення виконання процесуальних рішень, та для запобігання спроб продовження протиправної поведінки.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, в порядку ст. 150 КПК України, суд враховує наведені прокурором доводи про тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 і за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, ті обставини, що він не має неповнолітніх дітей, матеріально залежних від нього осіб, має достатній фінансовий стан, що дає підстави вважати, що він не обтяжений міцними суспільними та родинними звязками і тому є високим ризик його втечі від правосуддя.

З урахуванням наведеного суд вважає, що кримінальну справу слід призначити до судового розгляду і обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інші більш мякі запобіжні заходи, не забезпечать гарантії його явки на судове засідання.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 14, 28, 237, 240, 241, 244, 245, 253, 256 КПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу за обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у Жовтневому районному суді м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 45.

В судове засідання викликати учасників судового розгляду та осіб, згідно списку доданому до обвинувального висновку.

Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці до 28 листопада 2012 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Федюшин