Ухвала суду № 46613981, 13.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/991/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1527/2015

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: апелянта ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4

представника ВДВС - Поповича С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Надвірнянського районного суду від 29 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Надвірнянського районного суду частково задоволено заяву ОСОБА_3 Накладено арешт на частину незавершеного торгового комплексу, а саме - приміщення АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2, заборонивши укладати угоди стосовно даного майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати відчуження. В задоволенні заяви в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 50271 грн., що отримані за продаж частини незавершеного торгового комплексу відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, вважаючи її незаконною і такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що 12.05.2015 року ним в системі електронних торгів було придбано майно, а саме приміщення АДРЕСА_2, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №80027. Розрахунок за придбане майно він здійснив повністю, 25.05.2015 року зареєстрував право власності та став добросовісним набувачем.

Посилається на ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути позбавлений права власності та обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Відповідно до ст.ст.330,334 ЦК України право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це право, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Також судом порушено ч.2 ст.388 ЦК України, яка вказує, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. В даному випадку, майно продавалось державною виконавчою службою на виконання судових рішень, про жодні спірні правовідносини між ДВС, Інформаційним Центром та ОСОБА_3 апелянту не було відомо.

Крім того, вказує, що він не є стороною у справі. не брав участь у її розгляді, а суд вирішив питання про його права та обов'язки, грубо порушивши чинне законодавство. Просив оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру допускається забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Так, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним протоколу №80027 проведення електронних торгів сформований 12.05.2015 року щодо продажу частини незавершеного торгового комплексу, а саме АДРЕСА_1 та визнання недійсним акту державного виконавця Поповича С.М. про реалізацію вказаного майна. Таким чином, спірні відносини виникли стосовно майна, на яке позивач в порядку забезпечення позову просив накласти арешт.

Так, ухвалою судді від 21.05.2015 року задоволено першу заяву ОСОБА_3 та накладено арешт на спірну частину незавершеного торгового комплексу з забороненою здійснення державної реєстрації права власності. Постановою державного виконавця ВДВС Надвірнянського РУЮ від 27.05.2015 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкриті виконавчого провадження через невідповідність ухвали суду п.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на спірне нерухоме майно 25.05.2015 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів зареєстроване за ОСОБА_2 В зв'язку з вказаним, позивач повторно звернувся до суду про забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції підставно, з метою захисту майнових прав позивача, що є предметом позову, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову у відповідності до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, суддя не вправі висловлювати думку по суті заявленого позову, а для задоволення заяви про забезпечення позову, на підставі поданих суду матеріалів у нього було достатньо підстав.

Враховуючи те, що ОСОБА_2, як набувач спірного майна може його відчужити до вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення заяви ОСОБА_3

Посилання апелянта на порушення його права власності колегія до уваги не бере, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Доводи ж в частині незаконності постановленої ухвали через те, що апелянт не є стороною у справі є безпідставними, оскільки процесуальний закон передбачив можливість застосування арешту майна, що знаходиться як у відповідача, так і в інших осіб.

Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення при вирішення питання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги апелянта про скасування вказаної ухвали суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду від 29 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк