Рішення № 46613622, 13.07.2015, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/912/15-ц

Провадження №: 2/0343/460/15

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Лицура І. М.,

секретаря - Бойків В. П.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення їх з даного житла,-

в с т а н о в и в :

Позивачка просила суд ухвалити рішення, яким визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - належним їй будинком АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, де, крім неї, також зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після набуття нею право власності на вказане будинковолодіння 31.12.2014 року, відповідачі, незважаючи на її неодноразові звернення з проханням виселитися з будинку, відмовляються добровільно це зробити, чим чинять їй перешкоди в користуванні належним їй житлом. Вважає, що вона, як власник будинку, має право на вільне користування та розпорядження своїм майном, а відповідачі втратили право на користування цим житлом, в зв»язку з чим підлягають виселенню.

В судовому засіданні представник позивачки за довіреністю від 20.01.2015 року ОСОБА_4 повністю підтримала заявлені позовні вимоги, зіславшись на вищевикладені обставини. Просила позов задоволити, визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом - будинком АДРЕСА_1 та виселити їх з даного житла.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю від 02.03.2015 року ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали, вказавши, що вважають його безпідставним. 01.03.2005 року Долинським районним судом Івано-Франківської області задоволено позов ОСОБА_2 і постановлено рішення, яким зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1. Протягом 10 років відповідач ОСОБА_2 не може вселитись в даний житловий будинок, який на сьогоднішній день належить позивачці. Факт перешкоджання у вселенні у спірний будинок з боку ОСОБА_1 підтверджується актом державного виконавця від 02.04.2015 року. Таким чином, у спірному будинковолодінню він не проживає на даний час тому, що позивачка та її батько відповідач ОСОБА_3 свідомо чинять йому перешкоди у вселенні в це житло. Крім того, вважають, що відсутні будь-які підстави для виселення ОСОБА_2 з даного будинку, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився та про причини своєї неявки не повідомив, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засiданні докази в їх сукупності, суд вважає, що даний позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 405 ч.2 ЦК України, передбачено, що член сім'ї власника втрачає право на користування житлом у разі вiдсутностi без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 31.12.2014 року (а.с. 2-3).

З довідки № 313 від 21.04.2015 року, виданої виконкомом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 4), вбачається, що в житловому будинку по АДРЕСА_1, що належить позивачці ОСОБА_1, крім неї також зареєстровані її брат відповідач ОСОБА_2 та її батько відповідач ОСОБА_3

Згідно з рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від від 01.03.2005 року у справі № 2-147/2005 позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити його у даний будинок.

Як вбачається з акту державного виконавця відділу ДВС Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області Дацьо Г.І. від 02.04.2015 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-147/2005, встановлено, що ОСОБА_1 заперечує щодо вселення ОСОБА_2 у спірний будинок.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 по даний час не проживає і рішення суду про його вселення не виконано, про що ствердив у судовому засіданні відповідач та не заперечила представник позивачки.

Єдиною обставиною, на яку посилається позивачка як підставу для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та виселення їх з даного житла, є набуття нею права власності на спірний житловий будинок.

Однак, жодним з чинних нормативно-правових актів не передбачено, що у випадку набуття права власності на житло іншою особою, попередній власник та члени його сім»ї визнаються такими,, що втратили право на користування даним житлом та підлягають виселенню.

Будь-яких інших підстав в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка та її представник не навели і доказів на їх підтвердження не надали.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На пiдставi викладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 383,405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 150,156 Житлового кодексу України, керуючись ст.ст. 213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення їх з даного житла відмовити в зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: