Постанова № 46609434, 01.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа№ 910/891/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 (підписано - 27.03.2015р.)

у справі № 910/891/14 ( Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Нечай О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 29 910,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - відповідач) про стягнення 29910,16 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2014р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу у заставі №А 0230145 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, внаслідок чого позивач відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до відповідач у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі №910/891/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суму страхового відшкодування в розмірі 29 910 грн. 16 коп. та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Як встановив місцевий господарський суд, позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, набув право вимоги у межах здійснених ним фактичних витрат і ліміту відповідальності до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу автомобіль "ГАЗ 33022", реєстраційний номер АІ0215ММ, майнові інтереси якого були застраховані відповідачем. З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені в межах ліміту відповідальності та з вирахуванням франшизи, передбаченого Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №89460, укладеного між відповідачем та Гавриленко М.О., місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із мотивами та висновками місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило змінити рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2015р. по справі №910/891/14, зменшивши суму стягуваного страхового відшкодування до 23 122, 64 грн.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував, що рішення господарського суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 29.05.2015р., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/891/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №910/891/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 01.07.2015р.

26.06.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. у справі № 910/891/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

У судове засідання 01.07.2015р. представники позивача та відповідача не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№09-33/22811/15 від 12.06.2015р., №09-33/22631/15 від 11.06.2015р.).

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 01.07.2015р. за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.08.2011 між позивачем, як страховиком, та Цилюриком Олександром Леонідовичем, як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу у заставі №А 0230145, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, 2007 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".

Строк дії договору встановлено з 05.08.2011 по 05.08.2015.

З матеріалів справи випливає, що 15.07.2013р. по пр. Героїв Сталінграду в напрямку вул. Мате Залки в м. Києві відбулась дорожньо- транспортна пригода, у результаті якої зіткнулися декілька автомобілів. Внаслідок зіткнення застрахованій автомобіля марки "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.08.2013р. у справі №756/10837/13-п встановлено порушення Обідовським Олегом Миколайовичем вимог п. п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху України, Обідовського О.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

15.07.2013р. володілець застрахованого автомобіля "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, звернувся до позивача із заявою про настання події (КАСКО) за договором добровільного страхування транспортного засобу у заставі №А 0230145 від 03.08.2011 та виплату страхового відшкодування.

Згідно Звіту про оцінку автомобіля "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, складеного оцінювачем Скороход М.М. (кваліфікаційне свідоцтво №6817, видане ФДМУ та ЗАТ УЦПЗ "Експерт-Сервіс" від 04.04.2009) №251 від 25.07.2013 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, в результаті ДТП станом на 19.07.2013, складає 73191,80 грн.

При цьому, вартість транспортного засобу у пошкодженому стані згідно довідки експертної компанії "Укравтоекспертиза" №483 від 13.08.2013 складає 34000,00 грн.

14.08.2013 вигодонабувач Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про виплату страхового відшкодування на його рахунок, в рахунок погашення поточної заборгованості за кредитом Цилюрик О.Л.

05.09.2013 позивачем був складений та підписаний страховий акт №18988Р/НО/2013, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 30910,16 грн., яка розрахована у відповідності до п. 18.2.3 договору добровільного страхування транспортного засобу у заставі №А 0230145 від 03.08.2011, оскільки відбулася повна конструктивна загибель застрахованого транспортного засобу.

На підставі складеного страхового акту №18988Р/НО/2013 від 05.09.2013 Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу у заставі №А 0230145 від 03.08.2011, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 30910,16 грн. на рахунок вигодонабувача - ПАТ "ОТП Банк".

Вирішуючи спір у даній справі про стягнення в порядку регресу 29 910,16грн. на підставі ст.ст. 22, 27, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», місцевий господарський суд виходив з того, що до позивача у межах здійснених ним фактичних витрат і ліміту відповідальності, обмеженою сумою у 50 000 грн., перейшло право вимоги до страховика відповідача як до особи, визнаної винною у скоєнні ДТП.

У відповідності зі ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Виплата страхового відшкодування страхувальнику, в силу ст. 993 ЦК України, є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічним чином вирішено вказане питання і у статті 27 Закону України «Про страхування», за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже за змістом ст. 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, погоджується з вірним висновком суду першої інстанції у тому, що позивач, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування і виплативши застрахованій ним особі страхове відшкодування, набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Гавриленко М.О., як власника автомобіля "ГАЗ 33022", реєстраційний номер АІ0215ММ, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" на підставі договору у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №89460 зі строком дії з 21.02.2013 року по 20.01.2014 року. Вказаним договором (поліс АС №89460) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки "ГАЗ 33022", реєстраційний номер АІ0215ММ, під керуванням Обідовського О.М. (особи, яка визнана винною у спірній ДТП) має відшкодовувати збитки , що були завдані внаслідок ДТП за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування (в порядку регресу) №Г.05.0.0/659 від 19.09.2013 з проханням відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 30910,16 грн.

Проте, відповідач залишив без реагування пред'явлену йому вимогу.

За приписами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Поряд з цим у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011р щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 29 вказаного закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п. 30.2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2014р. у справі №910/891/14 для вирішення питань, які потребують спеціальних знань, була призначена авто товарознавчу судову експертизу.

Згідно з висновком судової експертизи №13089/14-54 від 28.11.2014 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО , перевищує 70% його ринкової вартості.

Відповідно до п. 15.15 договору №А 0230145 від 03.08.2011 знищення застрахованого ТЗ та/або ДО - ступінь пошкодження застрахованого ТЗ та ДО, при якому відновлення застрахованого ТЗ та ДО до стану, у якому вони знаходилися до настання страхового випадку, є економічно недоцільним, а саме: якщо згідно з актом автотоварознавчого дослідження або калькуляцією СТО вартість відновлювального ремонту перевищує 70% дійсної вартості застрахованого ТЗ та/або ДО на дату настання страхового випадку.

При цьому, відповідно до п. 18.2.3 договору сторони визначили, що розмір страхового відшкодування за договором встановлюється, зокрема, у випадку знищення застрахованого ТЗ та ДО, а саме: повної конструктивної загибелі ТЗ та ДО - як прямий збиток страхувальника згідно з п. 18.1.1.3 договору за вирахуванням: франшизи, що встановлена статтею 8 договору для випадку повної конструктивної загибелі застрахованого ТЗ та ДО, або франшизи, що встановлена статтею 8 договору для страхового ризику, настання якого призвело до знищення застрахованого ТЗ та ДО, якщо статтею 8 договору не встановлено франшизу для випадку повної конструктивної загибелі ТЗ та ДО; вартості застрахованого ТЗ та ДО у пошкодженому стані; сум страхових відшкодувань, що сплачені за договором протягом поточного періоду страхування, якщо після сплати цих страхових відшкодувань страхова сума за договором на цей період страхування не була поновлена до первинного.

Отже, страховою компанією вигодонабувачу виплачено відшкодування, сума якого розрахована позивачем за умовами договору, який передбачає відшкодування у разі знищення застрахованого автомобіля у ДТП.

Матеріалами справи та висновком судової експертизи №13089/14-54 від 28.11.2014 підтверджено факт повної конструктивної загибелі пошкодженого в ДТП транспортного засобу "Ford Fiesta", реєстраційний номер АА2906НО, відтак, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку страхового відшкодування в розмірі 30910,16 грн.

Враховуючи здійснену виплату, розмір якої документально доведений, місцевий господарський суд дійшов умотивованого висновку, що ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" повинне відшкодувати ПрАТ "Страхова група "ТАС" 29 910,16грн. ( 30910,16 грн за мінусом франшизи 1000,00грн.), які на день прийняття судом рішення ним добровільно не відшкодовані.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. у справі №910/891/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. у справі №910/891/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/891/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Смірнова