Постанова № 46607902, 08.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 922/1657/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю прокурорів - Зливка К.О. - посвід. № 013773 від 06.12.2012р., Бояринов М.В. - посвід. № 006809 від 28.09.2012р.,

та представників сторін:

третьої особи - не з'явився,

1-го відповідача - Буряковська О.Ю. - дов. № 08-11/1603/2-15 від 09.04.2015р.,

2-го відповідача - Шульга О.Ю. - керівник,

3-го відповідача - Варламов Д.В. - дов. № 3018/07 від 29.12.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 3263Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. у справі 922/1657/15,

за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні прокурора - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків,

до 1) Харківська міська рада, м. Харків,

2) Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", м. Харків,

3) Управління Держземагенства у місті Харкові, м. Харків,

про визнання недійсним рішення, державного акту та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Прокурор Ленінського району міста Харкова в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив: визнати частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008р., зокрема п.44 додатку №1 до відповідного рішення; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №465654 на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га, зареєстрований 30.01.2009р. за №520967100001, розташовану за адресою: м. Харків, квартал відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, виданий ОК ЖБК "Поляна"; зобов'язати управління Держземагенства у місті Харкові скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським у місті Харкові; зобов'язати управління Держземагенства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Третя особа, Державна інспекція сільського господарства у Харківській області, в судове засідання не з'явилась, у відзиві на апеляційну скаргу підтримує позов повністю. У клопотанні представник третьої особи просить розгляд даної справи здійснювати без участі уповноваженого представника.

1-й відповідач, Харківська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

2-й відповідач, ОК "ЖБК "Поляна", відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

3-й відповідач, Управління Держземагенства у місті Харкові, відзиву на апеляційну скаргу також не надав, в судовому засіданні зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції вважає законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте третя особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.07.2015р. було оголошено перерву до 08.07.2015р. об 12:30 год.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора та у відзиві на неї доводи третьої особи та 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави на підставі п.2 ст.121, ст. 123 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно позовної заяви, прокурор просить суд визнати частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008р., зокрема п. 44 додатку №1 до відповідного рішення щодо надання 2-му відповідачу у власність земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, посилаючись на порушення, які були допущені під час встановлення меж земельної ділянки та її площі, недотриманням вимог законодавства щодо чисельності засновників житлово-будівельного кооперативу, відсутністю необхідності поліпшити житлові умови членів кооперативів та їх сімей.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням 15 сесії ХМР №185/07 (п.89) від 03.10.2007 р. ТОВ "Таксокана" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованої площі 10,850 га для будівництва та подальшої експлуатації котеджного мікрорайону у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова.

На підставі п. 44 додатку 1 рішення 29 сесії Харківської міської ради (відповідача-1) 5 скликання №350/08 від 24.12.2008р. на замовлення ОК "ЖБК "Поляна" ФОП Опаленик В.М. виготовлена технічна документація iз землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурi (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова. Цим же рішенням припинено право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Таксокана".

Відповідно до генерального плану ХМР, вул. Керамічна бере свій початок від вул. Червоноселищної (між існуючими земельними ділянками №71 та №73 по вул. Червоноселищній), далі у північно-західному напрямку до перетину з вулицею Червоноселищною (в районі будинку № 115/1 по вул. Червоноселищній). Тобто, вулиця Керамічна не входить до меж земельної ділянки ОК "ЖБК "Поляна" та не межує з зазначеною земельною ділянкою.

Межі та розмір спipної земельної ділянки було визначено проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова та затверджено рішенням 16 ceсії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 р. № 239/07. Дане рішення ХМР про межі та розмір спірної земельної ділянки є чинним.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення та надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі, без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до облікової земельної картки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським ТОВ "Таксокана" площа земельного об'єкта обмеженого користування - 2700 кв.м, (санітарно-захисні зони інженерно-технічних споруд), у обліковій земельній картці технічної документації iз землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОК "ЖБК "Поляна" у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським містяться такі ж самі дані, а саме 0,2700 га. Отже в абз.2 п.26 договору оренди землі від 06.03.2008р. №540867100017 було допущено технічну помилку щодо площі санітарно-захисних зон інженерно-технічних споруд i комунікацій.

Рішенням ХМР від 24.12.2008 р. №350/08 (пункт 44) передано 2-му відповідачу функції замовника на будівництво із зміною його функціонального призначення під житлову забудову.

Судом першої інстанції встановлено, що 2-му відповідачу надано безоплатно у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі від 06.03.2008р. №540867100017 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Згідно з витягом №360/09 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:09:033:0044 від 16.03.2009 р. №109, її вартість становить 18248877 грн.

Після отримання ОК "ЖБК "Поляна" державного акту cepiї ЯЖ №465654 на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), зареєстрованого 30.01.2009 за №520967100001 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови одноосібним засновником кооперативу став Стаматін О.В.

Суд першої інстанції правильно встановив, що в позовній заяві прокурор просить визнати недійсним саме Державний акт на землю та зобов'язати 3-го відповідача скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044, при цьому не посилаючись ні на одну із підстав, передбачених діючим законодавством.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є правочином, який може бути визнано недійсним господарським судом.

Крім того, управління Держземагенства у місті Харкові виконує функції державного реєстратора у земельних відносинах та діяло в спірних правовідносинах в межах наданих повноважень, відповідно до вимог діючого законодавства.

Відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003р. №1087-IV передбачено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Відповідно до статті 10 цього ж Закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Як в позові, так і в апеляційній скарзі прокурор посилається на наявність потреби у поліпшенні житлових умов у осіб, які його створюють (засновників) або членів ЖБК. Такі посилання спростовуються тим, що 2-го відповідача створено після набуття чинності Законом України "Про кооперацію" від 10.07.2003 р., в матеріалах справи відсутні докази того, що цей кооператив створено при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях, а обмежень щодо кількісного складу засновників ЖБК Законом України "Про кооперацію" не встановлено.

Згідно з пунктом 3.1. Статуту, кооператив організується з метою забезпечення житлом (будівництво житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), бо одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу, або за допомогою банківського кредиту, чи позик, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Таким чином, прокурор не спростував того, що обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" не мав права на отримання безоплатно спірної земельної ділянки. На момент прийняття спірного рішення Харківської міської ради Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" було зареєстровано у встановленому законом порядку, здійснював діяльність з метою, передбаченою його статутом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Приписами частини 2 статті 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру", остання здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

Згідно приписів частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно з вимогами статті 21 Закону України "Про інформацію", рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради (www.kharkov.ua), публікуються в газеті "Харьковские известия", Бюлетенях міської ради.

Відповідно до статті 3 Регламенту Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 31 травня 2006 року №17/06 (зі змінами від 25 квітня 2007 року №113) сесії міської ради, засідання постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, робочих груп проводяться гласно, крім випадків передбачених чинним законодавством.

Гласність засідань міської ради забезпечується шляхом її трансляції по телебаченню і радіо, обов'язкової публікації рішень міської ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного), в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради газеті "Харьковские известия" або в іншому друкованому засобі масової інформації, визначеному відповідним рішенням міської ради, та розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було опубліковано та є таким, що доведено до відома зацікавлених осіб, тому 1-й відповідач при винесенні спірного рішення діяв в межах наданих їй повноважень. Прокурор не спростував правомірності винесення 1-м відповідачем спірного рішення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що матеріали справи свідчать про відсутність та недоведеність порушення інтересів держави Харківською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", тому, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Твердження прокурора в апеляційні скарзі, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора про наявність ухвали Ленінського районного суду м. Харкова, винесеної у кримінальному провадженні, спростовуються тим, що обставини, встановлені в ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 р., не містять ніяких фактичних даних щодо неправомірності чи неправильності формування земельної ділянки площею 10,9862 га із кадастровим номером 6310137200:09:033:0044, розташованої у кварталі міста Харкова, відокремленому вулицями Керамічною, Червоно селищною, Рельєфною та проїздом Гірським.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то не має правових підстав для задоволення позову.

Прокурор не навів доказів, що внаслідок прийняття спірного рішення Харківською міською радою було порушено цивільні права або інтереси держави. Крім того, прокурор не навів підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 10,9862 га, кадастровий номер 6310137200:09:033:0044, розташованої у кварталі міста Харкова, відокремленому вулицями Керамічною, Червоно селищною, Рельєфною та проїздом Гірським. Також, безпідставними є вимоги прокурора щодо скасування кадастрового номера спірної земельної ділянки від Управління Держземагентства у м. Харкові.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора не спростовує зроблених судом першої інстанції висновків, в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, та які висновки не відповідають обставинам справи, а також які норми матеріального та процесуального права були порушені судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення.

Розглянувши заяву про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно з ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив відсутність порушень прав та інтересів держави, тому правильно відмовив в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності та відмовив в задоволенні позову повністю.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. у справі 922/1657/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. у справі 922/1657/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.07.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.