Постанова № 46607864, 06.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 920/1355/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" (вх. № 3000С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 16.04.2015 р. у справі № 920/1335/14

за позовом: ТОВ "Екстрім ЛТД", м.Київ

до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

про стягнення: 213867,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 р. ТОВ "Екстрім ЛТД" звернулось до господарського суду Су3мської області з позовом про стягнення з ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" 199605,04 грн. боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору № 9 від 30.08.2012р.

Позивач подав заяву від 12.09.2014 р. вих. № 278/09-14 про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що згідно п.1.1 Специфікації № 6 до договору № 9 від 30.08.2012р. сторони встановили, що при складенні даної Специфікації був застосований курс НБУ євро/гривня станом на 08.10.2013р. (1 євро - 10.9481). Після підписання сторонами Специфікації вартість товару збільшилася, станом на 12.09.2014р. курс євро до гривні становить 16,74 грн. за 1 євро, станом на дату виставлення рахунку , а саме 12.09.2014р. розмір заборгованості становить 308016,00 грн., відповідно розмір пені становить 9980,25 грн., а 3% річних - 4281,94 грн., тому позивач просить суд стягнути з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", з урахуванням курсу євро до гривні зазначений у даній заяві розмір заборгованості. До зазначеної заяви позивачем додано платіжне доручення № 13977 від 12.09.2014р. про доплату судового збору в сумі 2455,00грн., яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

16.04.2015р. позивач подав заяву від 09.04.2015р. про залишення без розгляду частини позовних вимог (в частині стягнення курсової різниці) та зменшення позовних вимог, в якій , посилаючись на ч.4 ст.22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 199605,04 грн. основного боргу, 9980,25 грн. пені, 4281,94 грн. 3% річних та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2168,20 грн., яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.04.2015 р. у справі № 920/1335/14 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В.Фрунзе" на користь ТОВ "Екстрім ЛТД" 199605,04 грн. основного боргу, 9980,25 грн. пені, 4265,53 грн. 3% річних, 4277,02 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Повернуто ТОВ "Екстрім ЛТД" з державного бюджету 2168,20 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення в частині стягнення з відповідача 9980,25 грн. пені та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9980,25 грн., оскільки, як вбачається з заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначає, що пеню розраховано за період з 16.03.2014 по 16.03.2014 року (1 день), а в самому розрахунку позивач зазначає 184 дні. Отже, суд першої інстанції, на думку відповідача, при прийнятті оскаржуваного рішення мав з'ясувати: за який саме період нараховано пеню, оскільки, якщо 16.03.2014 року є датою початку періоду нарахування пені, то за умовою ст. ст. 232 Господарського кодексу України, останнім днем нарахування пені є 30.06.2014 року (строк виконання зобов'язання, за порушення якого нараховано пеню сплив 30.12.2013 року), а тому період за який може бути стягнуто пеню складає 107 днів, а не 184 дні, як це зазначає позивач, а у випадку, якщо пеню обраховано за період з 31.12.2013 року по 16.03.2014 року період становить лише 76 дні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2015 р.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015 р. представники сторін не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) представником позивача не заявлено.

Натомість, представником відповідача надано клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, наявність клопотання відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.08.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 9 , за умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу продукцію (товар), назва та кількість якого вказана в Специфікаціях (Додатках), вказаних у Додаткових угодах, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.2. зазначеного договору, вартість поставленого товару за договором та умови оплати вказуються в Специфікаціях до договору.

Відповідно до п.3.3 договору, ціни на товар вказуються в Специфікаціях до договору.

Відповідно до п.2.4 договору датою поставки товару вважається дата передачі товару (партії товару) перевізнику, що вказана товарно-транспортній накладній.

Як свідчать матеріали справи, позивач умови договору виконав повністю, 29.11.2013 р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 249506,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 571 від 29.11.2013р., товарно-транспортною накладною № 29/11/13 від 29.11.2013р. та довіреністю № 33402 від 28.11.2013р. на ім'я Рябкова Андрія Євгеновича.

При цьому, умови оплати вказаної партії товару зазначені в п.3 Додатку № 6 до договору (Специфікація № 6), а саме - 20% - аванс, 80% - кінцевий розрахунок - не пізніше 30 днів від дати передачі товару по накладній.

Проте відповідач за отримані товари по договору вчасно повністю не розрахувався, здійснив часткову оплату.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 199605,04 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату цієї суми, відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612 ЦК України та ст. 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 199605,04 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4265,53 грн. та 9980,25 грн. пені. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України, 232 ГК України), положень договору (а саме п. 6.2. договору) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу так і нарахованих на неї сум річних та пені. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9980,25 грн., оскільки не було належним чином перевірено її розрахунок.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви про збільшення позовних вимог, позивач нарахував пеню з урахуванням положень ст. 232 ГК України за 6 місяців, здійснивши перерахунок пені колегія суддів встановила, що він є більший ніж заявлено до стягнення позивачем, а, в зв'язку з тим, що суд не має право виходити за межі позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу про стягнення пені у розмірі 9980,25 грн., яка ґрунтується на вимогах договору та відповідних вимогах чинного законодавства. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що помилкове невірне зазначення позивачем в розрахунку дат нарахування пені не впливає на суть рішення, оскільки, як вже було зазначено, позивачем чітко визначено, що період нарахування пені складає 6 місяців.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на рішення господарського суду Сумської області від 16.04.2015 р. у справі № 920/1335/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.04.2015 р. у справі № 920/1335/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.07.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.