Постанова № 46607839, 08.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 926/968/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Боєчка Віталія Миколайовича на рішення господарського суду Чернівецької області від 26 листопада 2013 року по справі №926/968/13 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до фізичної особи-підприємця Боєчка Віталія Миколайовича про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Боєчка Віталія Миколайовича про стягнення заборгованості за договором №CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок від 19 вересня 2007 року в сумі 55713,18 грн., з якої заборгованість за кредитом становить 12994,43 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 24387,28 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 18331,47 грн.

Надалі позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: просив суд стягнути з відповідача 44972,69 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 12994,43 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 18741,44 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 13236,82 грн. (т.1, а.с.83-85). До заяви додано розрахунок заборгованості за договором №CV255Z/1 від 19 вересня 2007 року станом на 30 жовтня 2013 року (т.1, а.с.108-112).

Господарський суд Чернівецької області у складі колегії: головуючий суддя Паскарь А.Д., судді Скрипничук І.В., Проскурняк О.Г. рішенням від 26 листопада 2013 року у справі №926/968/13 стягнув з фізичної особи-підприємця Боєчко Віталія Миколайовича на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 12994,43 грн. заборгованості по кредиту, 18741,44 грн. відсотків за користування кредитом, 13236,82 грн. пені по кредиту та 1720,50 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець Боєчко Віталій Миколайович просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 26 листопада 2013 року по справі №926/968/13 та відмовити у позові. Серед іншого відповідач заперечує наявність заборгованості, факт користування ним піднятим лімітом до 13000 грн. по рахунку №26058051604704, звертає увагу на розбіжності у назві рахунку в договорі №CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок від 19 вересня 2007 року та у заявці на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок, яка є додатком № 2 до іншого договору №CV288Z/1 та у якій вказано інший картковий рахунок №26003051604704. Вважає, що наявні у матеріалах справи виписки з рахунків №26058051604704 і № 80913051672000 не є належними і допустимими доказами, оскільки оригінали таких не підписані, а поданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №CV255Z/1 від 19 вересня 2007 року не є доказом наявності заборгованості, такий не підтверджений документально.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» надіслало суду апеляційної інстанції копію виписки за період з 19 вересня 2007 року до 25 вересня 2013 року по рахунку №26058051604704, відкритого на ім'я Боєчка Віталія Миколайовича згідно договору №CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок від 19 вересня 2007 року.

З метою визначення документальної обґрунтованості руху грошових коштів на рахунку №26058051604704, а також оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредиту Львівський апеляційний господарський суд призначив судову економічно-фінансову експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Попередньо витрати на проведення судової експертизи за згодою представника суд поклав на відповідача. Однак у зв'язку з не проведенням попередньої оплати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи без виконання.

Львівський апеляційний господарський суд 15 травня 2015 року поновив провадження у справі й призначив розгляд справи, а надалі й відкладав розгляд справи, про що належним чином повідомив сторонам.

25 червня 2015 року позивач надіслав суду клопотання розглядати справу без його участі за наявними у матеріалах справи доказами та вказав, що у повному обсязі підтримує подані заперечення на апеляційну скаргу.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 26 листопада 2013 року у справі №926/968/13 слід залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд Чернівецької області встановив, що 9 вересня 2007 року Вижницьке відділення Чернівецької філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є позивач, та фізична особа-підприємець Боєчко Віталій Миколайович уклали договір про надання овердрафтового кредиту № CV255Z/1 (далі - Договір), згідно якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 18 вересня 2008 року.

Згідно з п. 1.1 Договору Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі Заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (Додаток №1 до даного Договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта і використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок засобів на картковому рахунку Клієнта №26058051604704 в Банку (далі - "картрахунок"), за рахунок кредитних засобів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 даного Договору, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Як встановлено пунктом 1.3 Договору, на момент підписання його ліміт, тобто сума коштів, у межах якої Банк зобов'язався робити оплату платежів довірених осіб Клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карт понад залишок коштів на його картковому рахунку, склав 10000 грн.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що у випадку зміни суми, отриманої в результаті чергового перерахування Ліміту, Банк письмово сповіщає про це Клієнта протягом двох банківських днів, що є пропозицією про зміну ліміту.

Відповідно до пункту 2.2.16 Договору клієнт зобов'язаний повідомити письмово Банк про чи згоду чи незгоду із запропонованим Банком лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати одержання від Банку повідомлення про перерахування ліміту.

Позивач збільшив розмір встановленого договором кредитного ліміту до 13000,00грн., починаючи з 10 квітня 2008 року, про що листом від 05 квітня 2008 року повідомив відповідача.

Як зазначено у розрахунку суми заборгованості відповідач скористався піднятим лімітом 6 разів, а саме 22.04.2008 у сумі 127703,75 грн., 13.05.2008 у сумі 12828,72 грн., 13.06.2008 у сумі 12913,67 грн., 16.07.2008 у сумі 12982,58 грн., 18.08.2008 у сумі 13020,17 грн. та 18.09.2008 у сумі 13014,43 грн.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з пунктів 1.3, 1.4 Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.5 цього Договору (пункт 2.2.3 Договору).

19 вересня 2007 року сторонами укладено та підписано Додаток № 3 до Договору, пунктом 2.4 якого передбачено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу " 16-30 днів", а у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвійна процентна ставка, визначена в пункті 4.2 Договору.

Суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача про те, що в тексті Договору допущена помилка стосовно нумерації його додатків, оглянув оригінал додатків № 2 та № 3 до Договору та констатував, що фактично Додаток № 1 до Договору не існує, а його Додатки за №№ 2 та 3 означають відповідно Заявку на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок відповідача та Процентні ставки за кредит. Тому суд зазначив, що ця обставина жодним чином не може свідчити про відсутність підстав для надання позивачем відповідачеві кредиту за відповідними процентними ставками.

Також суд дослідив виписки з рахунку згідно з якими відповідач частково погашав кредит, а саме: 04.02.2008 на суму 11230,00 грн., 11.03.2008 на суму 8900,00 грн., 10.04.2008 на суму 2810,00 грн., 11.04.2008 на суму 7083,00 грн., 08.05.2008 на суму 12900,00 грн., 11.06.2008 на суму 13100,00 грн., 11.07.2008 на суму 13100,00 грн., 14.08.2008 на суму 13200,00 грн., 16.09.2008 на суму 13200,00 грн.. Означені кошти позивач зараховував відповідно до пункту 4.8 Договору.

Однак 18 вересня 2008 року відповідач останній раз використав кредит у сумі 12996,75 грн., який не погасив.

Пунктом 4.2 Договору передбачено що, відповідно до статті 212 ЦК України, при порушенні Клієнтом якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.4 даного Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості. Крім того, згідно з пунктом 1.1 Додатку № 3 до Договору процентна ставка до розрахунку за користування кредитом протягом 16-30 днів становить 20,5%.

Позивачем на підставі договору нарахував відсотки за користування кредитом у сумі 18741,01 грн. за період з 21 вересня 2008 року по 30 березня 2013 року.

Згідно з пунктом 5.7 Договору сторони встановили тривалістю п'ять років терміни давності позову про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів.

Відповідач не надав доказів сплати ним отриманих кредитних коштів і процентів за користування кредитом, відтак сума боргу у розмірі 12996,75 грн. за кредитом та проценти за користування кредитом у розмірі 18741,01 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань він сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Як встановлено пунктом 5.4 Договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої даним договором, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом.

Виходячи з приписів ст.ст. 223, 232 ГК України та умов договору, якими передбачений строк нарахування неустойки 3 роки, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 13236,82 грн. пені за період прострочення повернення кредиту з 21 жовтня 2008 року по 20 жовтня 2011 року.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України - кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановляючи оскаржене рішення господарський суд Чернівецької області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору і розподілу судових витрат. У матеріалах справи відсутні і суду апеляційної не названо й не надано доказів сплати відповідачем заборгованої суми кредиту, процентів за користування кредитом. Не звертався відповідач до суду й про зменшення розміру пені. Заперечуючи позов відповідач не заперечив факту підписання ним кредитного договору № CV255Z/1 від 19 вересня 2007 року про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок, отримання і використання кредитних коштів. З метою забезпечення процесуальних прав сторін, перевірки законності і обґрунтованості рішення господарського суду Чернівецької області від 26 листопада 2013 року у повному обсязі Львівський апеляційний господарський суд викликав у судове засідання фізичну особу-підприємця Боєчка Віталія Миколайовича для надання пояснень щодо фактичних обставин справи. Боєчко Віталій Миколайович пояснив, що повернув усі кошти, отримані ним по рахунку №26058051604704 за договором №CV255Z/1 від 19 вересня 2007 року, однак коли саме повертав і яку суму - не пам'ятає. Вважає позовні вимоги безпідставними. Відповідач не оплатив попередньої вартості призначеної судової експертизи, а також не надав контррозрахунку за договором №CV255Z/1.

Отже, рішення господарського суду Чернівецької області від 26 листопада 2013 року по справі №926/968/13 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 26 листопада 2013 року по справі №926/968/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Боєчка Віталія Миколайовича без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.